Детермінанти екологічної злочинності

Якщо виходити з того, що злочинність виникає з існуючих у будь-якому суспільстві суперечностей, то витоки екологічної зло­чинності знаходяться насамперед у протиріччях багатоаспектного процесу природокористування. Він охоплює усі сторони взаємодії людини з довкіллям. Суперечності найбільш загального характеру полягають у тому, що люди, будучи частиною біосфери, виділились із неї у суспільство, яке в цілому протистоїть екосистемі, що їх по­родила.

Отже, загальні детермінанти екологічної злочинності беруть свій початок з протиріч, що виникають при взаємодії людини і природи¹. Такі суперечності існують між людиною як частиною природи і при­родою як цілим; між можливостями суспільства, держави, регіону

¹ Див.: Дубовик О. Л.,ЖалинскийА.З. ПричиньІ зкологаческой преступности. — М., 1988. - С. 93-94.

щодо використання природних ресурсів І суспільними потребами; між станом довкілля і наявними засобами його освоєння; між інте­ресами суспільства, соціальних груп і окремих індивідів як відносно самостійних суб'єктів природокористування. Вказані фактори в умо­вах екстенсивного, нераціонального економічного розвитку створю­ють стійкі передумови для неправомірної, в тому числі злочинної, екологічної поведінки.

В контексті загальних детермінант екологічних правопорушень доречно звернути увагу на усталену систему поглядів, яка несе в со­бі яскраво виражені деформації суспільної свідомості. До них, у пер­шу чергу, можна віднести: явну переоцінку можливостей людини оптимально впливати на навколишнє середовище, своєчасно пізна­вати його закони; хибну думку про невичерпність природних ресур­сів і їх здатність повної регенерації; орієнтацію на сумнівні пріори­тети в сфері взаємодії людини і природи; байдуже ставлення до дов­кілля І природоохоронного законодавства.

Збільшення екологічної злочинності стимулює також недоскона­лість чинного законодавства (велика кількість вІдсилочних норм, не­відповідність між різними правовими актами та нормами, відсут­ність механізму їх реалізації тощо). Державні органи, ухвалюючи ті чи інші рішення, рідко узгоджують їх з природоохоронними органа­ми. Прийняття таких рішень без попередньої екологічної експертизи вже саме по собі є порушенням чинного законодавства. Як наслідок, розгортається хаотичне будівництво підприємств, приватних будин­ків, котеджів, руйнується природно-заповідний фонд. І взагалі, зако­нодавче регулювання суспільних відносин у нас орієнтоване зде­більшого на усунення негативних наслідків господарської діяльнос­ті, а не на їх запобігання, що невиправдано ні з екологічної, ні з еко­номічної точок зору.

Встановленню специфічних чинників екологічних злочинів бага­то в чому може сприяти їх якісний аналіз. Так, екологічні злочини, що скоюються посадовими особами, відрізняються підвищеною сус­пільною небезпекою, заподіюючи величезну шкоду довкіллю. Пов'я­зано це із неналежним виконанням організаційно-управлінських або адміністративно-господарчих обов'язків. Саме в цій сфері здійсню­ються функції планування, розподілу, створення структур контро­лю, техніко-технологічного і ресурсного забезпечення взаємодії су­спільства і навколишнього середовища.

До чинників цієї злочинності треба також віднести:

— недосконалість системи державних органів управління у сфе­рі охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективну діяльність;

— непослідовність у реалізації законодавче закріпленого прин­
ципу розмежування контрольно-наглядових І господарсько-розпо­
рядчих функцій у названій сфері;

— недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно-
інспекційних служб природоохоронних органів;

— відсутність ефективного механізму участі громадськості у
профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.

Злочини проти довкілля можуть скоюватися як умисно, так І з необережності. Для осіб, які їх вчиняють умисно, характерні: егоїзм, зневажливе ставлення до суспільних інтересів, ігнорування екологічного законодавства, незадовільна фахова підготовка, невип­равдана жорстокість, самодурство тощо. Вказані властивості особи часто-густо мають у кінцевому підсумку корисливу спрямованість (у минулому — план за будь-яку ціну, сьогодні — прибуток і, як ре­зультат, незаслужені премії та просування по службі). Екологічні злочини з необережності вчиняються здебільшого особами, яким притаманні легковажність, зневажливе ставлення до правових норм, що регламентують природоохоронну діяльність, низька фахо­ва підготовленість, почуття безкарності та безконтрольності.

Незаконні рибальство, полювання, морський промисел, лісозаго­тівля детермінуються факторами, до яких, зокрема, відносяться: серйозні недоліки в плануванні та здійсненні різноманітних промис­лів; відсутність достатньо розвинених правомірних способів задово­лення цих потреб; висока прибутковість указаної категорії злочинів; малоефективна протидія цій злочинній діяльності з боку органів контролю; висока латентність, а значить і безкарність зазначених діянь. Чинники названих злочинів тісно пов'язані з еколого-геогра-фічними умовами, за яких здійснюється протиправна діяльність. Це території, де ще збереглася можливість масового добування фауни і флори.

Останнім часом набули поширення такі види злочинів, як неза­конна розробка надр, заготівля деревини, збір ягід, лікарських рос­лин, передноворічна вирубка ялинок тощо. Ця діяльність носить хи­жацький характер і обумовлена існуванням "чорного ринку", спро­можного забезпечити збут будь-якої кількості природних цінностей, добутих браконьєрським способом. Наприклад, понад 70 % злісних браконьєрів, що займаються ловом осетра і білуги в акваторії Азов-

У

--.кого моря, мають постійних перекупщиків ікри, які реалізують цю юдукцію за добре відпрацьованою схемою. Проте тут варто зазначити, що збитки від техногенного впливу І водойми (технологічні порушення при експлуатації електростан-й, залпові чи систематичні скидання забруднюючих речовин тощо) '-""

значно перевищують розмір шкоди, яка завдається рибним запасам браконьєрством.

Аналіз детермінації екологічного вандалізму свідчить, що наразі взаємодіють: відчуття вседозволеності; сприятлива ситуація для за­доволення спонтанних бажань, пов'язаних Із противоправною еко­логічною діяльністю, а також безкультур'я, егоїзм, правовий нігі­лізм, цинічне ставлення до природних цінностей.

Не кращим чином на стані екологічної злочинності позначають­ся недоліки у застосуванні кримінального законодавства. Зокрема, не забезпечується принцип невідворотності відповідальності за еко­логічні злочини, не виявляються всі особи, причетні до їх вчинення, внаслідок чого лишаються безкарними організатори і пособники. Непоодинокі факти призначення м'яких мір покарання злісним по­рушникам, неправильної кваліфікації їх дій. Не в усіх необхідних ви­падках конфіскуються знаряддя злочину та відшкодовуються запо­діяні збитки.

Дата добавления: 2015-07-25