КОМЕНТАР 1

У своїй праці Х. О. Фек'яер пише, що дані наукових досліджень не популярні не тільки у прибічників інтоксикантів, але і у їх противників — тверезників, бо вони підривають один з головних постулатів тверезницького руху — положення про те, що інтоксиканти паралізують «моральний центр» у мозку і перетворює розважливого громадянина у мерзенного негідника.

Чи дійсно подані у книжці погляди небезпечні для тверезницького руху? Щоб відповісти на це питання, подивимось, які природні властивості інтоксикантів встановлені наукою і які властивості, що здавалися раніше об'єктивними, виявились у дійсності суб'єктивними.

Отже, інтоксиканти об'єктивно:

1. Отруюють організм, що проявляється при малих дозах у вигляді нудоти і блювання, а у більших може призвести до смерті.

2. Ведуть до погіршення здоров'я і захворюванням печінки і інших органів.

3. Погіршують координацію рухів, час реакції і взагалі продуктивності як фізичної, так і розумової праці.

4. Знижують сексуальне збудження і потенцію.

Ніяких об'єктивних, свідомих причин для споживання інтоксикантів не існує.

Що це, як не підтвердження основного постулату тверезницького руху про те, що будь-яке споживання інтоксикантів (виключаючи рідкі вигадки їх використання у медицині) безглуздо і шкідливо?

Науковими дослідженнями встановлено, що інтоксиканти самі по собі не впливають на агресивність, розгальмування, тривожність, впевненість у собі, а всі прояви цих почуттів, що спостерігаються, є лише засвоєними тлумаченнями вельми слабкої і звичайно неприємної фармакологічної дії інтоксиканта, який викликає тільки почуття, що «я не такий, як звичайно». Інтоксиканти не обумовлюють зміну почуттів і поведінки, але можуть підсвідомо провокувати ці зміни. Отже інтоксиканти не перетворюють громадянина у негідника, але можуть (за наявності у громадянина нахилів негідника) спровокувати ці перетворення.

Таким чином, суб'єктивні причини споживання інтоксикантів об'єктивно ведуть до порушень громадського порядку і іншим негативним наслідкам. І тому, окрім викриття дійсного зв'язку між інтоксикантами і поведінкою, для того, щоб не провокувати ці наслідки, треба крок за кроком прибирати інтоксиканти з нашого життя, а поки що обмежити їх споживання. Що це, як не одна з головних вимог тверезницького руху?

Як встановлено науковими дослідженнями, споживання інтоксикантів викликане соціально-психологічними, підсвідомими причинами, а саме використанням їх: 1) з символічною і ритуальною метою; 2) як алібі при поганому виконанні будь-якої діяльності або для антисоціальної поведінки; 3)для того, щоб керуватися своїми безпосередніми бажаннями і імпульсами. Щоб прибрати інтоксиканти з нашого життя, необхідно ясно вказати людям ті мотиви, перевести їх з підсвідомого стану в область свідомості, щоб люди зрозуміли, що вони обдурюють себе.

Розглянемо, яке значення тверезницького руху у подоланні кожної з трьох вищезазначених підсвідомих причин.

У зруйнуванні ролі інтоксикантів як символів і ритуалів роль тверезницького руху важко переоцінити, бо тільки воно пропонує реальну альтернативу дозвіллю без цих символів. Чим більше людей зможуть тверезо проводити свята і вільний час, тим менше буде панування інтоксикантів над особистістю. І тут отримує новий, особливий зміст вимога тверезницького руху про повну заборону реклами інтоксикантів, головним чином алкоголю.

У той же час треба визнати, що фактично тверезники у своїх працях рекламували алкоголь як алібі для невдач і антисоціальної поведінки. Нам треба визнати свою провину у цьому і включитися у широку інформаційно-просвітницьку кампанію по роз'ясненню дійсного впливу інтоксикантів на поведінку і вчинки.

З вищевикладеного можна і необхідно зробити практичні і політичні висновки. Необхідно законодавчо ще чіткіше визначити, що інтоксикація не тільки не служить пом’якшуючою обставиною, а навпаки, посилює вину, бо людина, підсвідомо або свідомо прагне перекласти відповідальність на інтоксикант і відмовитися від самоконтролю. Як у злочинах зі зброєю нерозумно звинувачувати саму зброю, так і в злочинах у п'яному вигляді не можна обвинувачувати алкоголь. Але в суді треба трактувати сп'яніння таким же чином як, по меншій мірі, загрозу застосування зброї. Приймаючи до уваги провокаційну роль інтоксикантів, треба добитися прийняття і суворого виконання обмежень на їх поширення, в особливості алкоголю: обмеження місць і часу продажу, віку, з якого дозволяється продаж, економічної доступності (шляхом підвищення цін і податків на алкоголь) і т. і.

У пропаганді наголоси повинні бути перенесені з «загрози для нації» і проблем здоров'я на мотиви, що зачіпають самоповагу споживачів інтоксикантів. Треба показати їм, що вони носяться з дутими символами, що вони намагаються звалити на інтоксикант вину за власне невміння або небажання добре працювати, за свою антисоціальну поведінку, за проблеми, відповідати за які треба самим і тільки самим. Треба роз'яснювати, що споживання інтоксикантів — це самообдурення. Але тут необхідні м'які форми пропаганди, щоб не викликати у людей бажання випити тільки з почуття протесту проти неповажного і образливого ставлення до них.

І ще одна провина може бути покладена на тверезницький рух. Іноді він приймав пуританський характер і намагався стримувати прояв багатьох природних почуттів. У наслідку цього для деяких людей випивка ставала єдиною можливістю розслабитися. Необхідно зрозуміти, що людям, особливо молоді, необхідна можливість для нешкідливого прояву своїх почуттів і емоцій. Це можуть бути спортивні змагання, рок-концерти і інші заходи, де можна виплеснути емоції, не звертаючись до інтоксикантів. І найголовніше — треба проявляти більшу терпимість до поведінки людей, якщо вона не загрожує іншим людям, а тільки деяким «цінностям суспільної моралі».

І треба припинити говорити людям, що проблема пияцтва або наркоманії — їх головна проблема, що кинувши пити або колотися, вони вирішують всі свої проблеми, бо це просто заміна однієї ілюзії другою. Насправді ж усвідомлене рішення припинити споживання інтоксикантів — лише один крок у розвитку особистості. Але зробити цей крок необхідно, бо об'єктивно інтоксиканти погіршують здоров'я і здібності особистості і не дають їй повноцінно розвиватися.

Таким чином, можна зробити висновок, що дані наукових досліджень не загрожують тверезницькому руху, а лише кидають йому виклик. І якщо тверезницький рух перестане містифікувати інтоксиканти і зможе перебороти свій моралізаторський характер, йому забезпечені чудові перспективи, аж до кінцевої перемоги — викорінення панування алкоголю і інших наркотиків над людьми.

К. С. Красовський,
голова Міжнародної
Незалежної Асоціації Тверезості

Дата добавления: 2015-07-20