Читайте также:
|
Прийняття даних наукових досліджень про ефекти поведінки інтоксикантів може призвести до перегляду наших поглядів. Поведінка інших людей, а часто і своя власна, потребує перегляду з нової точки зору. Може виникнути питання: Тоді чому ж цим речовинам були приписані магічні ефекти?
Алкоголь увійшов у людську культуру як природна домішка. Як виникла укорінена думка про його дію на поведінку?
Антропологи відповіли на це запитання, звернувши увагу на той факт, що алкоголь насправді викликає ряд неупереджених дій: люди спотикаються, падають, випускають з рук і розбивають речі, засинають. Ці мимовільні дії обумовлені погіршенням навичок життєдіяльності, яке викликає алкоголь безвідносно того, у якому суспільстві це відбувається. Звідси недалеко до припущення про те, що інші події, які відбуваються під час сп'яніння, також відбуваються ненавмисно. Коли це припущення затверджується у суспільстві, то, дійсно, стає завбаченням, що самовиконується.
Препарати, що увійшли до вжитку у 60-х роках, такі як марихуана і ЛСД, подавались як наркотики, що змінюють особистість і свідомість. Пізніше виникла і зростає тенденція приписувати подібні характеристики все більшій і більшій кількості препаратів — не тільки знеболюючим, гіпнотичним і заспокоюючим, але і раніше невідомим, синтетичним сполукам.
Приймаючи до уваги навіяний характер хімічного «кайфу» і пов'язаної з наркотиками поведінки ми можемо легко зрозуміти неухильний зріст числа «психоактивних» наркотиків: помітна, але невизначена фізіологічна дія, яка вказує на те, що «щось не так», є предметом тлумачень і сподівань, що ґрунтуються на соціальному навіянні. Число речовин, які потенційно можуть вважатися «психоактивними» справді необмежене.
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 40 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Від забобонів до науки: демістифікація інтоксикантів | | | Хімічна гіпотеза або безперечні мотиви? |