Церковний похоронний обряд

Людина, яка відчуває наближення смерті, сповіда­ється священику у своїх гріхах, приймає Тайну Єлеово-мазання і Святе Причастя. Коли християнин помирає, тіло вмивають, одягають у нову одіж, закривають очі на знак вічного сну і кладуть на смертне ложе. У го­ловах ставлять хрест, навколо запалюють свічки, у ру­ки вкладають хрестик (образок) на знак того, що покій­ник був християнином. Свічки означають, що душа йо­го живе в іншому світі. Тіло небіжчика, як правило, залишають у хаті 48 годин. При померлому чи­тають псалтир, попрощатися приходять родичі і знайо­мі. Вони цілують образок в руках небіжчика і здійсню­ють молитву за упокій його душі. Коло небіжчика свя­щеник відправляє Парастас. Церковний дзвін тричі по три рази протягом першого дня голосить парафіянам про смерть.

У день похорону приходять священик, диякон з хо­ром, сходяться парафіяни, щоби віддати останні почесті тілесним останкам земляка. Перед виносом тіла у хаті правлять Парастас або лише Панахиду, священик кро­пить тіло свяченою водою. По виносі тіла у дворі свя­щеник виголошує проповідь. У ній він повідає про жит­тя померлого, від його імені прощається з родиною, су­сідами, просить у всіх прощення за мимовільні образи їх при житті небіжчиком. З тим тіло несуть чи везуть до храму. Попереду процесії несуть дерев'яний хрест, вінки і скорботні хоругви. Потім іде священик у чорно­му фелоні з хрестом у руці, а за ним несуть до­мовину і йдуть рідні та всі, хто прийшов віддати ос­танні почесті померлому. По дорозі до храму всі співа­ють «Святий Боже» та різні похоронні пісні. Процесія може зупинятися для того, щоби священик прочитав св. Євангеліє про воскресіння померлих.

При наближенні процесії до церкви дзвонить дзвінПід його звуки тіло заиосять до церкви і домовину вста­новлюють головою до дверей на спеціальний катафалк. Священик коло труни починає похоронний ритуал.

Потім тіло виносять з храму і відносять на цвинтар, де ще развідправляють Панахиду, іна пісні вічная пам'ять священник окроплює могилу свяченою водою, потім трунуопускають до гробу, і священик лопатою осипаєїї хрестоподібно землю, кажучи: «Господня є земля, і ісполненіє її, вселеннаи, і венк живущий па ній».

Коли гріб засипаний, він запечатує його зі словами: «Печатається цей гріб до другого пришестя Ісуса Христа: во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».

У похоронах священика беруть участь кілька слу­жителів церкви. Священики читають сім Апостолів і сім Євангелій. По закінченні церемонії, старший за саном зі священиків виливає на лице померлого єлей, який є символом Божого милосердя.

Похорони дитини до семи років є коротшими від зви­чайних. Священик здійснює обряд у світлих одежах на знак її невинності.

Якщо людина помирає у будь-який день Провідної Неділі, то священик також одягає світлу одіж, бо ра­дість Христового Воскресіння є вищою за смуток з при­чини смерті парафіянина. У такому випадку замість «Святий Боже» присутні співають «Христос воскресе».

Окрім моління за померлого в день похоронів церк­ва проводить поминки на третій, дев'ятий і сороковий день і в роковини смерті.

Виконала: Страмик Ірина Іванівна, 1941 р.н. жителька Золотого Потоку, працює вчителькою української мови і літератури, пенсіонерка.

Записала: Дутчак Вікторія Володимирівна

Дата добавления: 2015-07-16