Анекдоти

Iз старих анекдотiв:

1) Знай добре.

Юрчику, подай тетi руку на прощання.

Що треба сказати, коли тета йде?

- Богу дякувати!

2) Пригода

Iде п`яний додому. По дорозi хтось дає йому в лице.

- О! То я вже вдома!

3) Три перiоди

Перед шлюбом: вiн говорить – вона слухає.

Перший рiк по шлюбi: вона говориь – вiн слухає.

Пiзнiше: обоє кричать – сусiди слухають.

4) Колись i тепер

Давнiше люди тратили розум з любовi, тепер тратять любов через розум.

5) Як Iван з Калиною поженилися, то схотів він купити машину. I каже: «Калинко я поїду на Бам». Вона відповідае: «Не їдь, дадуть трохи грошей родичi, трохи самi заробим i купиммашину. Але він поїхав. Через рік пише: «Дорога моя дружино, я вже висох, як билина.

Вона каже: «Я червона, як калина, вийшла заміж за грузина, під вікном стоїть машина, а в колисці є дитина і похожа на грузина, а ти Йвасю будь на Бамi.

6) Хлопчик Влас Прогулкін звавши,

Спать лягать журнальчик взявши,

Анні батько, анні мати,

Не примусять Влася спати,

Він лягає перед світим,

Геть зiм`явши подушки.

В час коли вже iншi дiти,

Узялися за книжки,

Коли вже iнша дiтвора,

Чаює, матiр слуха,

На нього гримають, пора.

Знай взяли з порожнiм лобом,

До заводу чорноробом,

А у Власi на заводi,

Туж iсторiю заводить,

У людей роботи гул,

А в Прогулки на прогул.

Виконав: Микитчак Василь Васильович народився в 1942 роцi в Золотому Потоцi. Працював у колгоспi до початку дев`яностих, у 2002 роцi вийшов на пенсiю.На даний момент проживае у цьому селi по вулицi Довбуша 12. Цей анекдот вiн перейняв вiд свого друга. Записала: Дутчак Вікторія Володимирівна.

Дата добавления: 2015-07-16