З історії поселення євреїв в Україні.

Значне місце серед національних меншин в Україні посідають євреї. Їх чисельність постійно скорочується: якщо в 1926 р. в Україні проживало 2.7 млн. громадян єврейської національності, то 1989 р. - 486.3 тис. осіб, то в 2001 р. – 103.6 тис. осіб. Зменшення кількості громадян цієї національності пов'язано із масовим знищенням їх німецькими фашистами в роки Другої світової війни та їх еміграцією до Ізраїлю й в інші країни.

Євреї з'явилися в Україні ще за часів Київської Русі. Прибули вони з кримських і грецьких колоній та хозарських областей. В XV-XVI ст. чимало євреїв пересилилося в Україну з Польщі. На території Російської імперії євреям дозволяли проживати лише у містах і невеликих містечках, де вони у багатьох випадках кількісно переважали населення інших етнічних груп. Особливо багато євреїв було у міських поселеннях Волині, Галичини і Поділля.

У свій час царський уряд встановив т.зв. лінію осілості, східніше від якої постійне проживання євреїв заборонялося. В Україні ця межа проходила вздовж Дніпра з деяким відхиленням на схід (Брянськ-Полтава-Луганськ-Маріуполь). У зв'язку з цим багато євреїв "вихрещувались”, тобто міняли віру з іудейської на християнську, змінювали прізвища на "благозвучніші” (з'явилися Гольдейберги, Зільбери та ін. у австро-угорській частині чи Золотарьови, Лебединські, Цвєтови, Зоріни, Серебрянські і т.п. - в підросійській частині України).Незважаючи на національні утиски царського та австро-угорського режимів, євреї до часу встановлення радянської влади займали міцні економічні позиції. У "смузі осілості” понад 40% з них займались торгівлею, приблизно одна третина була зв'язана з промисловим виробництвом, 5% перебували на державній службі та займались "вільними професіями” (лікарі, юристи, літератори), 3-4% працювали у сільському господарстві. До жовтневого перевороту 1917 р. в Російській імперії євреїв не допускали до політичної діяльності. Царський уряд підтримував єврейські погроми і розгнузданий антисемітизм (юдофобство).У результаті радянських репресій у західній Україні (1939-1941 рр.), та внаслідок тотального винищення євреїв німецькими фашистами у роки Другої світової війни корінні євреї в Україні майже повністю зникли.Сучасне розселення євреїв в Україні характеризують матеріали Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Зараз 99.2% усіх євреїв проживає у міських поселеннях України і тільки 0.8% - у сільській місцевості. Найбільша кількість євреїв проживала в м. Києві (17.2% від їх загальної кількості), Одеській (12.8%), Дніпропетровській (13.2%), Харківській (11.1%), Донецькій (8.4%), Вінницькій (2.8%), Житомирській (2.5%), Чернівецькій (1.3%) областях, АР Крим (4.3%). Значно менша їх кількість проживає в Запорізькій, Львівській, Миколаївській, Хмельницькій, Луганській, Херсонській, Київській, Полтавській та Черкаській областях. Зараз в Україні працює товариство єврейської культури, відновлюються єврейські національні школи, синагоги, видаються газети мовою ідиш.

18. Огляд історії єврейського народу. Євреї-давній народ семітського походження, висхідний до населення стародавнього Ізраїльського та Юдейського царств. Євреї живуть у багатьох країнах світу (з 1948 року існує також єврейська держава Ізраїль). Етнічною територією розселення євреїв вважаються терени Близького Сходу (сучасна держава Ізраїль). Найбільші поселення у США, Ізраїлі (де євреї є основним населенням), Франції,в Росії,в Україні,у Великобританії, Аргентині, Канаді, Бразилії, Білорусії. Згідно з Танахом євреї походять з месопотамської сім'ї середини 2-тисячоліття до нашої ери. Праотці народу Авраам, Іцхак та Яків. Нащадки Якова утворили 12 колін Ізраїлю, які жили в другій половині 2-тисячоліття до нашої ери в Єгипті. Приблизно до початку 1-тисячоліття до нашої ери, вони вийшли з Єгипту і оселилися на землі Ханаан. Початок іторії в Україні.Євреї оселились на землях сучасної України ще у язичницькі, дохристиянські часи. Про їх перебування в Криму, куди вони переселилися з Малої Азії і Кавказу, свідчать надгробні написи І-ІІ ст. до н. е. За часів Княжої Русі у Х-ХІІІ ст. існували громади слов'янських євреїв (жителів Ханаану). Вони жили в окремих кварталах у містах, зокрема існував єврейський район у Києві. Невеликі поселення в Україні були створені у XIV ст. вихідцями із Литви. Однак наймасовіше переселення євреїв відбулося з Польщі з кінця XIV і в наступні століття. Основну частину їх складали ашкеназі — вихідці з Північної Європи (староєвр. Ашкеназ), переважно германомовної, які спілкувалися мовою їдиш. Головною причиною переселення були релігійні конфлікти і переслідування з боку тогочасної державної влади європейських країн (церковних ієрархів і світських правителів), які входили у сферу впливу Священної Римської імперії всіх людей, які дотримувалися віровчень, відмінних від офіційного (євреїв, мусульман, православних). В ті часи в Священній Римській Імперії людям не лише заборонялося прилюдно сповідувати свою віру, але й закривалися релігійні установи і навчальні заклади, знищувалися книжки і т. д. В цей час на землях сучасної України відбувався переділ влади, викликаний зростанням могутності Речі Посполитої і Великого Князівства Московського за рахунок занепаду Золотої Орди. Нові переселенці з Європи, часто маючи непогану, як на ті часи, освіту, отримували посади управителів у нових маєтках, які утворювалися шляхтою Речі Посполитої на україно-руських землях, які лежали у руїнах після тривалих воєн. Це часто призводило до конфліктів з місцевим населенням, яке відмовлялося визнавати владу шляхти і їх прибічників, повставало зі зброєю в руках. Деякі відомі євреї: Баал Шем Тов — засновник хасидського руху. Яків Франк — релігійний реформатор. Юліан Тувім — поет. Болеслав Лесьмян — поет. Володимир Чорний — військовий діяч (Галицької армії). Станіслав Єжи Лєц — поет афорист. Шолом-Алейхем — письменник. Мойсей Фішбейн — поет. Ріхард «Рико» Ярий — діяч ОУН. Лев Ребет — діяч ОУН. Пауль Целан — поет. Альберт Ейнштейн — один з найвизначніших фізиків 20 століття. Бруно Шульц — письменник та графік. Йосип Бродський — поет, лауреат Нобелівської премії. Ісак Бабель — письменник Густав Малер — композитор. Михайло Туровський — художник. Леонід Первомайський — поет. Мішель Нострадамус — відомий астролог, провидець.

19. Загальна характеристика єврейської літератури. Мови іврит та ідиш.

Це література євреїв – народу, що складається з багатьох етнічних спільнот та субетнічних груп, які історично походять від давніх євреїв. Нині живуть у різних країнах світу, є основним населенням держави Ізраїль. В Україні євреї складають найстарішу національну і релігійну меншину. На півдні України єврейські переселенці з’явилися ще в І ст. н.е. В Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., проживало 103,6 тис. євреїв. Єврейська література твориться мовами іврит та ідиш. Іврит – це давньоєврейська (гебрайська) мова, що виникла у ІІ тис. до н.е. в Стародавній Палестині і нині є офіційною мовою в Ізраїлі. Ідиш – це мова євреїв, які переселилися в Європу; сформувалась у ХІІ-ХІІІ ст. на основі середньоверхньонімецьких діалектів. У ХХ ст. літературна мова іврит розвивається переважно в Ізраїлі, а мова ідиш – у США, Франції, Німеччині, Румунії, Україні, Росії. Давній період єврейської літератури (ХІІ ст. до н.е. – ІІ ст. до н.е.) репрезентує Старий Заповіт (Біблія). Основною пам’яткою єврейського письменства середньовіччя є Талмуд: Єрусалимський (IV ст.) і Вавілонський (V ст.) – збірники коментарів, записів моральних, правових і релігійних норм, наукових відомостей, легенд і переказів. Осередками єврейської культури в різні епохи середньовіччя були Іспанія, Італія, Німеччина. У XIV ст. в Німеччині набули поширення твори мовою ідиш – сатиричні й любовні пісні мандрівних народних співців, лицарські романи (“Книга про Бову” Іллі Левіта, 1507 р.). У XVІ ст. центром єврейської літератури була Польща, а з XVІІІ ст. – Україна. З України походять видатний єврейський лірик Хаїм Нахман Бялік та белетрист Шаул Черніховський. Основоположником класичної єврейської літератури мовою ідиш, одним із засновників єврейської літературної мови став Менделе Мойхер-Сфорим (1836-1917), який у багатьох творах відобразив життя українських і білоруських євреїв (“Маленька людина”, “Фішка Кульгавий” та ін.). У кін. ХІХ – на поч. ХХ ст. центральне місце в єврейській літературі посідає творчість Шолом-Алейхема (1859-1916): “Тев’є молочар”, “Мандрівні зірки”, “Хлопчик Мотл” та ін. Дитяча література представлена творчістю Елієзера Штейнбарга (1880-1932*, який жив на Буковині. На поч. ХХ ст. в літературі працювали Іцик Перец, Шолом Аш. Література у 1920-х рр. поповнилась іменами поетів і прозаїків: Давида Гофштейна, Лейби Квітка, Дер Ністера, Іцика Фефера, Ошера Шварцмана та ін. Українською мовою ряд творів єврейської літератури переклав І.Франко. Серед пізніших перекладачів – П.Тичина, М.Рильський, В.Сосюра, П.Усенко, Д.Павличко, І.Драч, Б.Олійник, С.Тельнюк та ін. Переклади з української на ідиш належать П.Киричанському, М.Могилевичу, Д.Хайкіній, Д.Гофштейну, М. Хащеватському та ін. З Чернівцями пов’язана творчість єврейських письменників Хаїма Меламуда (1907-1995), Йосифа Бурга (нар. 1912.)

20. Шолом-Алейхем: життя і творчість.

Шоло́м-Але́йхем (справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Рабинович Шолом Нохумович); 2 березня (18 лютого за ст. ст.)1859 — 13 травня 1916) — український, єврейський письменник. Писав переважно мовою їдиш. Народився у місті Переяславі (теперПереяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря. Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (зараз село в Бориспільському районі Київської області). Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі. З 1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880-82 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва у 1883-87 жив і працював у Білій Церкві. У 1887-90, 1893-1905 жив у Києві (він називав його в своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після еврейських погромів у жовтні 1905 року в Києві переїхав до Львова. Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно,Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. В 1907-14 роках жив в Італії та Швейцарії. У 1915 році переїхав до Нью-Йорка, де і помер. Літературна діяльність Шолом-Алейхема розпочалася наприкінці 1870-х років, коли у періодичних виданнях було опубліковано кілька кореспонденцій і статей мовою їдиш. Перші художні твори — повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (обидва —1883 року). Тоді ж уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем (єврейське вітання — «Мир Вам»). Поява Шолом-Алейхема знаменувала нову сторінку в розвитку новітньої прози мовою їдиш. Головні герої Шолом-Алейхема — бідні «маленькі люди», які, незважаючи на важке, злиденне життя, оптимістично дивляться у майбутнє, з гумором оцінюють своє становище, вірять у справедливість та мудрість Творця. У памфлеті «Суд над Шомером...» (1888 рік) виступив проти засилля бульварної літератури. Започаткував книжкову серію «Єврейську народну бібліотеку». Першими книжечками серії стали романи Шолом-Алейхема «Стемпеню» (1888) та «Йоселе-Соловей» (1890). Перший твір присвячений фундатору нової єврейської прози Менделе Мойхер-Сфоріму, якого Шолом-Алейхем називає «дідусем Менделе», а себе «онуком». Творчий зв'язок «дідуся» та «онука» простежується у життєписі єврейської громади, у майстерному володінні сатирою, у захисті прав принижених. У циклі «Менахем-Мендл» (1892—1909) Шолом-Алейхем карикатурно показав інший світ — світ наживи, спекуляцій, шахрайства. У 1894 році видав першу повість із широко відомого циклу «Тев'є-молочар» (1894—1914). Цей «сільський єврей» з грубою зовнішністю та ніжною душею стає одним із улюблених типів письменника. Герої дитячих оповідань Шолом-Алейхема, незважаючи на безрадісні умови життя, все ж посміхаються та жартують. Життя дітей відображено в повісті «Хлопчик Мотл» (1907-16), збірках «Оповідання для дітей» (1886—1916), «Пісня пісень» (1909-11). Останнім твором своєрідного триптиха (перші два — «Стемпеню» та «Йоселе-Соловей») з життя єврейської художньої інтелігенції став роман «Мандрівні зорі» (1909-11). Книги Шолома-Алейхема сприймалися як твори, сповнені любові до «маленької» людини, що змальовувалась письменником в ореолі щирого співчуття та сумного гумору. Після єврейських погромів Шолом-Алейхем виїхав до Львова, а потім у США. У 1907 році — до Женеви, де була видана перша частина повісті «Хлопчик Мотл». З 1908 року письменник жив у Росії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Італії, Данії, знову в США. В останні роки життя Шолом-Алейхем завершив працю над «Тев'є-молочником», «Менахемом-Мендлом», «Хлопчиком Мотлом». Він написав цикл оповідань, комедію «Крупний виграш», автобіографічний роман «З ярмарку». Творчість письменника забарвлена українським колоритом, у творах подано описи української природи, використано українську лексику, фольклор. Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваються в Україні. Втім, українські міста та їх населення у творах Шолома-Алейхема відіграють хіба що роль декорацій, на тлі яких розгортається драма єврейської громади. Часом він надавав містам і містечкам умовних назв: Київ – Єгупець, Боярка – Бойберик, Одеса – Чорноморськ, а Росія – тітка Рейзя. Однак, навіть окремі штрихи, якими він змальовував оточення єврейської громади, є цінними для нас, бо нанесені рукою очевидця. До того ж вони, переважно, надзвичайно влучні.
Шолом-Алейхем написав десять романів, двадцять п'єс, сотні повістей та оповідань, багато статей. Твори письменника перекладені на десятки мов світу. Перше зібрання творів Шолом-Алейхема у чотирьох томах вийшло в світ у 1903 році. 3 нагоди 25-річного ювілею його літературної діяльності ювілейний комітет викупив права на видання його творів у приватних видавців і передав їх автору.

У Переяславі знаходиться садиба-музей Шолом-Алейхема на території музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, відкритий в 1978 році на честь 120-річчя із дня народження письменника. У 1997 році у Києві було відкрито пам'ятник письменнику, а в 1999 році Кабінет Міністрів України затвердив рішення Київської міської державної адміністрації про створення музею-квартири Шолом-Алейхема в українській столиці. Відкрили його 2 березня 2009 року по вулиці Великій Васильківській, 5а. Водночас сам заклад увійшов до Музею історії Києва.

Дата добавления: 2015-07-16