Рішення Європейської Ради про головування в Раді

Конференція заявляє, що Раді слід розпочати підготовку рішення, що встановлює

процедуру виконання рішення про головування в Раді, як тільки буде підписаний

Лісабонський договір, а також надати політичну згоду протягом шести місяців. Проект

рішення Європейської Ради, який буде ухвалений в день набуття чинності зазначеним

Договором, наведений нижче:

Проект рішення Європейської Ради

про головування в Раді

Стаття 1

1. Головування в Раді, за винятком конфігурації Ради з питань закордонних справ,

здійснюється заздалегідь утвореними групами, що складаються з трьох держав-членів на

період 18 місяців. Групи утворюються за принципом рівної ротації між державами-

членами, беручи до уваги їхнє розмаїття та географічний баланс в межах Союзу.

2. Кожний член групи по-черзі головує протягом шести місяців в усіх конфігураціях Ради,

окрім конфігурації з питань закордонних справ. Інші члени групи надають допомогу

Голові стосовно усіх його обов’язків на основі спільної програми. Члени групи можуть

узгоджувати між собою інші умови.

Стаття 2

Представник держави-члена, що головує в Раді з загальних питань, головує в Комітеті

постійних представників урядів держав-членів.

Представник Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики

безпеки головує в Комітеті з питань політики та безпеки.

Посада голови органів з підготовки різних конфігурацій Ради, за винятком конфігурації

Ради з питань закордонних справ, належить членові групи, яка головує у відповідній

конфігурації, якщо це питання не вирішене інакше, відповідно до статті 4.

Стаття 3

У співпраці з Комісією, Рада з загальних питань забезпечує узгодженість та послідовність

роботи різних конфігурацій Ради в рамках багаторічних програм. За сприяння

Генерального Секретаріату Ради держави-члени, що здійснюють головування вживають

всіх необхідних заходів для організації та безперебійної роботи Ради.

С 115/342 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Стаття 4

Рада ухвалює рішення, що встановлює заходи з виконання цього рішення.

10. Декларація щодо статті 17 Договору про Європейський Союз

Конференція вважає, що до складу Комісії більше не входять громадяни всіх держав-

членів, Комісії повинна звернути особливу увагу на необхідність забезпечення повної

прозорості у відносинах з усіма державами-членами. Відповідно, Комісії необхідно

підтримувати тісний зв’язок з усіма державами-членами, незалежно від того, чи є серед

членів Комісії їхній громадянин, та в зв’язку з цим приділяти особливу увагу потребі в

обміні інформацією та проведенні консультацій з усіма державами-членами.

Конференція також вважає, що Комісія має вжити всіх необхідних заходів для

забезпечення належного врахування політичних, соціальних та економічних реалій в усіх

державах-членах, включаючи такі держави-члени громадяни яких не є членами Комісії.

Серед таких заходів повинні бути відповідні організаційні заходи для забезпечення

належного врахування позиції таких держав-членів.

11. Декларація щодо частин 6 та 7 статті 17 Договору про Європейський Союз

Конференція вважає, що відповідно до положень Договорів, Європейський Парламент та

Європейська Рада несуть спільну відповідають за безперешкодний перебіг процесу, що

передує виборам Голови Європейської Комісії. Таким чином, рішенню Європейської Ради

передує проведення представниками Європейського Парламенту та Європейської Ради

необхідних консультацій у форматі, що вважається найбільш доцільним. Такі консультації

будуть зосереджені на даних про кандидата на посаду голови Комісії, враховуючи

результати виборів до Європейського Парламенту, відповідно до частини 7 статті 7.

Умови для проведення таких консультацій визначаються у встановленому порядку за

спільною згодою Європейського Парламенту та Європейської Ради.

12. Декларація щодо статті 18 Договору про Європейський Союз

1. Конференція заявляє, що з Європейським Парламентом будуть налагоджені необхідні

зв’язки в ході підготовчої роботи, що передує призначенню Верховного представника

Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, яке відбудеться в день набуття

чинності Лісабонським договором відповідно до статті 18 Договору про Європейський

Союз та статті 5 Протоколу про перехідні положення, а строк перебування на посаді

Верховного представника розпочнеться з цієї дати та триватиме до закінчення строку

повноважень Комісії, яка перебувала при владі на дату його призначення.

2. Окрім цього, Конференція згадує, що в разі початку строку повноважень Верховного

представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки в листопаді 2009 року

в той же час та на той же строк, що й наступної Комісії, він буде призначений відповідно

до положень статей 17 та 18 Договору про Європейський Союз.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/343

13. Декларація щодо спільної зовнішньої та безпекової політики

Конференція підкреслює, що положення Договору про Європейський Союз щодо спільної

зовнішньої та безпекової політики, включаючи положення щодо створення посади

Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки та

заснування Служби з питань зовнішньої діяльності не впливає на існуючі повноваження

держав-членів з формування та здійснення зовнішньої політики або національного

представництва в третіх країнах та міжнародних організаціях.

Конференція також відзначає, що положення, які регулюють питання спільної безпекової

та оборонної політики не завдають шкоди особливостям безпекової та оборонної політики

держав-членів.

Конференція наголошує, що положення Статуту Організації Об'єднаних Націй і надалі

матимуть зобов’язальний характер для Європейського Союзу та його держав-членів,

зокрема основне повноваження Ради безпеки та її членів щодо підтримання міжнародного

миру та безпеки.

14. Декларація щодо спільної зовнішньої та безпекової політики

Окрім спеціальних правил та процедур, зазначених у частині 1 статті 24 Договору про

Європейський Союз, Конференція підкреслює, що положення Договору про

Європейський Союз щодо спільної зовнішньої та безпекової політики, включаючи

положення щодо Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики

безпеки та Служби з питань зовнішньої діяльності, не впливають на існуючої правові

засади, обов’язки та повноваження кожної з держав-членів щодо формування та ведення

своєї зовнішньої політики, національної дипломатичної служби, зносин з третіми

країнами та участі в міжнародних організаціях, включаючи членство держави-члена в Раді

Безпеки Організації Об’єднаних Націй.

Конференція також відзначає, що положення, які регулюють питання спільної зовнішньої

та безпекової політики не передбачають нових повноважень Комісії щодо ініціювання

рішень, та не посилюють роль Європейського Парламенту.

Конференція також відзначає, що положення, які регулюють питання спільної безпекової

та оборонної політики не завдають шкоди особливостям безпекової та оборонної політики

держав-членів.

15. Декларація щодо статті 27 Договору про Європейський Союз

Конференція заявляє, що після підписання Лісабонського договору Генеральному

секретареві Ради, Верховному представникові з питань закордонних справ і політики

безпеки, Комісія та держави-члени повинні розпочати підготовчу роботу щодо

Європейської служби з питань зовнішньої діяльності.

С 115/344 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

16. Декларація щодо частини 2 статті 55 Договору про Європейський Союз

Конференція вважає, що можливість забезпечення перекладу Договорів на мови, зазначені

в частині 2 статті 55 сприяє досягненню мети щодо поваги до багатого культурного та

мовного розмаїття Союзу, як визначено в пункті 4 частини 3 статті 3. У зв’язку з цим,

Конференція підтверджує, що Союз підтримує культурне розмаїття Європи та продовжить

приділяти особливу увагу цим та іншим мовам.

Конференція рекомендує, щоб держави-члени, які висловили бажання скористатися

можливостями, визначеними в частині 2 статті 55, повідомляли Раді протягом 6 місяців з

дати підписання Лісабонського договору про мову або мови, на які будуть здійснені

переклади Договорів.

17. Декларація щодо вищої юридичної сили

Конференція нагадує, що згідно з усталеним прецедентним правом Суду Європейського

Союзу Договори та законодавчі акти, ухвалені Союзом на основі Договорів, мають вищу

юридичну силу порівняно з законодавчими актами держав-членів згідно з умовами,

встановленими прецедентним правом.

Конференція також вирішила приєднати у вигляді Додатка до цього Заключного акту

Висновок Юридичної служби Ради щодо вищої юридичної сили законодавства ЄС, що

міститься у документі 11197/07 (JUR 260):

„Висновок Юридичної служби Ради

від 22 червня 2007 року

З прецедентного права Суду Європейського Союзу випливає, що вища юридична сила

права ЄС є наріжним принципом права Співтовариства. Відповідно до Суду, цей принцип

випливає з особливої природи Європейського Співтовариства. На час прийняття першого

рішення у рамках прецедентного права (Costa/ENEL від 15 липня 1964 року, Справа

6/641(1)), положення щодо вищої юридичної сили не згадувалося в Договорі. Такий стан

речей існує і на сьогодні. Той факт, що принцип, який передбачає наділення права ЄС

вищою юридичною силою, не буде включений до майбутнього договору, жодним чином не

впливає на існування даного принципу і існуюче прецедентне право Суду.

(1) ”Таким чином, (...) право, що походить з договору – незалежного джерела права, не може через свою

особливу і унікальну природу, бути нижчим за будь-які внутрішні правові норми у будь-якому

форматі без позбавлення його статусу права Співтовариства та не поставити під сумнів правові

засади самого Співтовариства.”

18. Декларація стосовно розмежування повноважень

Конференція підкреслює, що відповідно до передбаченої у Договорі про Європейський

Союз та у Договорі про функціонування Європейського Союзу системи розподілу

повноважень між Союзом та державами-членами повноваження, не покладені на Союз

відповідно до Договорів, належать державам-членам.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/345

Якщо Договори надають Союзу повноваження, якими в певній сфері також наділені

держави-члени, держави-члени здійснюють свої повноваження в обсязі, в якому Союз не

здійснює або вирішив більше не здійснювати свої повноваження. Така ситуація виникає,

коли відповідна установа ЄС приймає рішення скасувати законодавчий акт, зокрема з

метою ефективнішого забезпечення незмінного дотримання принципів субсидіарності та

пропорційності. За ініціативою одного або кількох своїх членів (представників держав-

членів) та відповідно до статті 241 Договору про функціонування Європейського Союзу

Рада може звернутися до Комісії за пропозиціями щодо скасування законодавчого акту.

Конференція вітає декларацію Комісії про те, що вона буде приділяти особливу увагу

таким зверненням.

У той же час, представники урядів держав-членів, зустрічаючись на міжурядовій

конференції, відповідно до звичайної процедури перегляду, встановленої в частинах 2 та 5

статті 48 Договору про Європейський Союз, можуть прийняти рішення внести зміни до

Договорів, на яких заснований Союз, щодо розширення або обмеження повноважень,

наданих Союзу Договорами.

19. Декларація щодо статті 8 Договору про функціонування Європейського Союзу

Конференція погоджується з тим, що в межах загальних зусиль, спрямованих на усунення

нерівності між жінками та чоловіками, Союз буде спрямовувати свої різноманітні

політики на подолання будь-яких проявів домашнього насилля. Державам-членам

необхідно вжити всіх необхідних заходів для попередження та покарання таких

злочинних дій та для надання підтримки та захисту жертвам.

20. Декларація щодо статті 16 Договору про функціонування Європейського Союзу

Конференція заявляє, що необхідно належним чином брати до уваги особливий характер

питання, коли правила щодо захисту персональних даних, які необхідно ухвалити на

основі статті 16, можуть мати прямий вплив на національну безпеку. У цьому відношення

слід пригадати, що існуюче чинне законодавство (див. зокрема Директиву 95/46/ЄС)

містить певні відступи щодо цього.

21. Декларація щодо захисту персональних даних у сфері судового співробітництва в

Дата добавления: 2015-07-19