Міжнародні угоди

Стаття 216

1. Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнародними

організаціями, якщо це передбачено Договорами або якщо укладання угоди є необхідним

для досягнення в рамках політик Союзу однієї з цілей, зазначених у Договорах, або якщо

це передбачено юридично обов’язковим актом Союзу, або якщо це може вплинути на

спільні правила або змінити їхню сферу застосування.

2. Угоди, укладені Союзом, носять обов’язковий характер для установ Союзу та

держав-членів.

Стаття 217

Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнародними

організаціями, що запроваджують асоціацію, включаючи взаємні права та обов’язки,

спільні дії та спеціальні процедури.

Стаття 218

1. Без шкоди спеціальним положенням, встановленим у статті 207, угоди між Союзом і

третіми країнами або міжнародними організаціями є предметом переговорів та

укладаються згідно з такою процедурою.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/145

2. Рада уповноважує почати переговори, ухвалює директиви щодо ведення переговорів,

дає повноваження на підписання угод та укладає їх.

3. Комісія або, якщо запланована угода винятково або переважно стосується спільної

зовнішньої та безпекової політики, Верховний представник Союзу з питань закордонних

справ і політики безпеки подає рекомендації Раді, яка ухвалює рішення про надання

повноважень почати переговори та про призначення залежно від предмету запланованої

угоди особи або керівника групи осіб, що будуть вести переговори від імені Союзу.

4. Рада може направляти особі, яка веде переговори від імені Союзу, директиви та

може призначити спеціальний комітет, консультуючись із яким повинні вестися

переговори.

5. За пропозицією особи, яка веде переговори, Рада ухвалює рішення, що надає

повноваження на підписання угоди та якщо необхідно її тимчасове застосовування до

набуття нею чинності.

6. Рада за пропозицією особи, яка веде переговори, ухвалює рішення про укладення

угоди.

За винятком угод, що стосуються винятково спільної зовнішньої та безпекової політики,

Рада ухвалює рішення про укладення угоди:

(a) після отримання згоди Європейського Парламенту у таких випадках:

(і) угоди про асоціацію;

(іі) приєднання Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та

основоположних свобод;

(ііі) угоди, що запроваджують окрему інституційну структуру через організацію

процедур співпраці;

(іv) угоди з важливими бюджетними наслідками для Союзу;

(v) оди, що охоплюють галузі, до яких застосовується або звичайна законодавча

процедура, або, якщо отримано згоду Європейського Парламенту, спеціальна

законодавча процедура.

Європейський Парламент та Рада можуть у невідкладних ситуаціях узгодити часові рамки

для висловлення згоди.

(b) після консультацій з Європейським Парламентом в інших випадках. Європейський

Парламент надає свій висновок протягом строку, який Рада може встановити

залежно від терміновості питання. Рада може діяти в разі ненадання такого висновку

протягом цього строку.

С 115/146 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

7. Під час укладання угоди Рада може шляхом відступу від положень частин 5, 6 та 9

уповноважити особу, яка веде переговори, погоджувати від імені Союзу зміни до цієї

угоди, якщо вона передбачає їхнє погодження спрощеною процедурою або органом,

створеним угодою. Рада може додати особливі умови до такого уповноваження.

8. Рада діє кваліфікованою більшістю протягом усієї процедури.

Проте Рада діє одностайно, якщо угода охоплює галузь, в якій вимагається одностайність

для ухвалення акту Союзу, а також щодо угод про асоціацію та угод, зазначених в статті

212, з державами, що є кандидатами на приєднання. Рада також діє одностайно щодо

угоди про приєднання Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та

основоположних свобод. Рішення про укладання такої угоди набуває чинності після його

затвердження державами-членами згідно з їхніми відповідними конституційними

вимогами.

9. Рада за пропозицією Комісії або Верховного представника Союзу з питань

закордонних справ і політики безпеки ухвалює рішення, що призупиняє застосовування

угоди і встановлює позиції, які слід ухвалити від імені Союзу в органі, створеному цією

угодою, якщо цей орган має ухвалювати акти, що мають юридичну силу, за винятком

актів, що доповнюють або змінюють інституційну структуру угоди.

10. Європейський Парламент має бути невідкладно та в повному обсязі поінформованим

на всіх етапах процедури.

11. Держава-член, Європейський Парламент, Рада або Комісія можуть отримати

висновки Суду щодо того, чи є запланована угода сумісною з Договорами. Якщо висновок

Суду є негативним, запланована угода не може набути чинності, доки до неї не буде

внесено зміни або не буде переглянуто Договори.

Стаття 219

1. Шляхом відступу від статті 218 Рада або за рекомендацією Європейського

Центрального Банку, або за рекомендацією Комісії та після проведення консультацій з

Європейським Центральним Банком, намагаючись досягти консенсусу, що узгоджується з

ціллю досягнення цінової стабільності, може укладати формальні угоди про систему

курсів обміну євро на валюти третіх держав. Рада діє одностайно після проведення

консультацій з Європейським Парламентом та згідно з процедурою, передбаченою в

частині 3.

Рада або за рекомендацією Європейського Центрального Банку, або за рекомендацією

Комісії та після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком,

намагаючись досягти консенсусу, що узгоджується з ціллю досягнення цінової

стабільності, може затверджувати, змінювати або скасовувати центральний курс євро в

межах системи курсів обміну. Голова Ради інформує Європейський Парламент про

затвердження, зміну або скасування центрального курсу євро.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/147

2. У разі відсутності системи курсів обміну однієї або більше валют третіх держав, як

зазначено в частині 1, Рада або за рекомендацією Комісії та після проведення

консультацій з Європейським Центральним Банком, або за рекомендацією Європейського

Центрального Банку може формулювати загальні орієнтири політики обмінного курсу

щодо цих валют. Ці загальні орієнтири не повинні шкодити першорядній цілі

Європейської системи центральних банків підтримувати цінову стабільність.

3. Шляхом відступу від статті 218, якщо угоди з валютних питань та питань валютного

регулювання потребують проведення переговорів між Союзом та однією або більше

третіми державами або міжнародними організаціями, Рада за рекомендацією Комісії та

після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком приймає рішення

щодо умов переговорів та стосовно укладання таких угод. Такі умови забезпечують

висловлення Союзом єдиної позиції. Комісія повною мірою залучається до переговорів.

4. Без шкоди повноваженням Союзу та угодам Союзу стосовно економічного та

валютного союзу держави-члени можуть проводити переговори в міжнародних

організаціях та укладати міжнародні угоди.

РОЗДІЛ VI

Дата добавления: 2015-07-19