Читайте также:
|
Стаття 90
1. Цілі Договорів у сфері, що регулюється цим Розділом, досягаються в рамках
спільної транспортної політики.
Стаття 91
1. Для цілей реалізації статті 90 та враховуючи особливості сфери транспорту,
Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою
та після проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом та Комітетом
Регіонів, встановлюють:
(а) спільні правила для міжнародних перевезень, що прямують на територію або з
території держави-члена або перетинають територію однієї або кількох держав-
членів;
(b) умови, згідно з якими перевізники-нерезиденти можуть надавати транспортні
послуги в межах держави-члена;
(c) заходи з удосконалення транспортної безпеки;
(d) будь-які інші доречні заходи.
2. Під час ухвалення заходів, зазначених в частині 1, слід враховувати випадки, коли їх
застосування може серйозно вплинути на стандарти життя та рівень зайнятості в певних
регіонах і функціонування транспортних систем.
Стаття 92
Доки не будуть ухвалені положення, зазначені в частині 1 статті 91, жодна держава-член
не може, прямо або опосередковано, ухвалювати положення, що регулюють відповідну
сферу станом на 1 січня 1958 року, менш сприятливими для перевізників інших держав-
членів, ніж для перевізників цієї держави-члена, а у випадку держав, що приєднуються до
Союзу, – на дату їх приєднання, окрім випадків, коли Рада одностайно ухвалює рішення,
що передбачає відступ.
С 115/86 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
Стаття 93
Допомога є сумісною з Договорами, якщо вона задовольняє потреби координації
транспорту або вона є відшкодуванням за виконання певних зобов’язань, притаманних
концепції громадської послуги.
Стаття 94
Будь-які заходи, вжиті в рамках Договорів стосовно транспортних тарифів та умов,
враховують економічний стан перевізників.
Стаття 95
1. Стосовно транспорту в межах Союзу заборонено дискримінацію, що набирає такої
форми, коли перевізники встановлюють різні тарифи та різні умови перевезення тих
самих товарів тими самими транспортними шляхами залежно від того, до або з якої країни
походять або призначено товари.
2. Частина 1 не перешкоджає Європейському Парламенту та Раді ухвалювати інші
заходи відповідно до частини 1 статті 91.
3. Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультацій з Європейським
Парламентом та Економічно-соціальним комітетом встановлює правила з метою
виконання положень частини 1.
Рада може, зокрема, встановити положення, необхідні для надання установам Союзу
можливості забезпечувати дотримання правил, встановлених в частині 1, а користувачам
транспорту – отримувати від цього вигоди повною мірою.
4. Комісія за власною ініціативою або за поданням держави-члена розслідує будь-які
випадки дискримінації, визначені частиною 1, та після проведення консультацій з
відповідною державою-членом ухвалює необхідні рішення в рамках правил, встановлених
відповідно до положень частини 3.
Стаття 96
1. Стосовно транспортних операцій, що здійснюються у межах Союзу, державам-
членам заборонено встановлювати тарифи та умови, що передбачають будь-який елемент
підтримки або захисту інтересів одного або кількох конкретних суб’єктів господарювання
або галузей виробництва, доки не отримано дозволу Комісії.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/87
2. Комісія за власною ініціативою або за поданням держави-члена вивчає тарифи та
умови, зазначені в частині 1, зокрема враховуючи, з одного боку, вимоги відповідної
регіональної економічної політики, потреби слаборозвинених територій та проблеми
територій, що зазнали серйозного впливу політичних обставин, а з іншого – вплив таких
тарифів та умов на конкуренцію різних видів транспорту.
Комісія ухвалює необхідні рішення після проведення консультацій з кожною відповідною
державою-членом.
3. Заборона, передбачена частиною 1, не застосовується до тарифів, встановлених для
забезпечення конкуренції.
Стаття 97
Збори або обов’язкові платежі за перетин кордонів, що стягують перевізники додатково до
транспортних тарифів, не повинні перевищувати розумного рівня з урахуванням реальних
витрат.
Держави-члени прагнуть поступово зменшити ці витрати.
Комісія може надавати державам-членам рекомендації щодо застосування цієї статті.
Стаття 98
Положення цього Розділу не перешкоджають застосовуванню заходів, вжитих у
Федеративній Республіці Німеччина, тією мірою, якою ці заходи необхідні для
компенсації економічних втрат, спричинених поділом Німеччини, економікам деяких
регіонів Федеративної Республіки, що зазнали впливу від такого поділу. Через п’ять років
після набуття чинності Лісабонським Договором Рада, діючи за пропозицією Комісії,
може ухвалити рішення, що скасовує цю статтю.
Стаття 99
При Комісії створюється Дорадчий комітет, до складу якого входять експерти, яких
призначають уряди держав-членів. Комісія проводить консультації з Комітетом з
транспортних питань, коли вважає це за необхідне.
Стаття 100
1. Положення цього Розділу застосовуються до залізничного, автодорожнього та
внутрішнього водного транспорту.
С 115/88 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
2. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою
процедурою, може запровадити необхідні положення щодо морського та повітряного
транспорту. Європейський Парламент та Рада діють після проведення консультацій з
Комітетом регіонів та Економічно-соціальним комітетом.
РОЗДІЛ VII
СПІЛЬНІ ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗБЛИЖЕННЯ
ЗАКОНОДАВСТВА
ГЛАВА 1
ПРАВИЛА КОНКУРЕНЦІЇ
СЕКЦІЯ 1
ПРАВИЛА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 101
1. Як несумісні з внутрішнім ринком забороняються всі угоди між суб’єктами
господарювання, рішення об’єднань суб’єктів господарювання та узгоджені практики, що
можуть вплинути на торгівлю між державами-членами і метою або наслідком яких є
перешкоджання, обмеження або спотворення конкуренції на внутрішньому ринку,
зокрема ті, що:
(a) прямо або опосередковано встановлюють ціни на купівлю або продаж чи будь-які
інші торгівельні умови;
(b) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або
інвестиції;
(c) ділять ринки або джерела постачання;
(d) застосовують неоднакові умови в еквівалентних правочинах з іншими торговими
сторонами, створюючи цим невигідні для них умови конкуренції;
(e) обумовлюють укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових
зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з
предметом цих договорів.
2. Будь-які угоди або рішення, що заборонені на підставі цієї статті, автоматично
вважаються нікчемними.
3. Проте положення частини 1 можна оголосити такими, що не застосовуються до:
– будь-якої угоди або категорії угод між суб’єктами господарювання;
– будь-якого рішення або категорії рішень об’єднань суб’єктів господарювання;
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/89
– будь-якої узгодженої практики або категорії узгоджених практик,
що сприяють удосконаленню виробництва або розповсюдженню продукції, технічному
або економічному прогресові, водночас надаючи споживачам змогу отримати належну
частку здобутої вигоди, та які:
(a) не накладають на зацікавлені суб’єкти господарювання обмежень, що не є
обов’язковими для досягнення цієї мети;
(b) не дають таким суб’єктам господарювання змоги усунути конкуренцію стосовно
істотної частини відповідної продукції.
Стаття 102
Як несумісні з внутрішнім ринком забороняються будь-які зловживання одного або
кількох суб’єктів господарювання своїм домінуючим становищем на внутрішньому ринку
або на істотній його частині тією мірою, якою воно може вплинути на торгівлю між
державами-членами.
Такі зловживання можуть полягати, зокрема, в:
(a) прямому або опосередкованому встановленні невиправданих цін на купівлю або
продаж або інших невиправданих торгівельних умов;
(b) обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку на шкоду споживачам;
(c) застосуванні неоднакових умов у еквівалентних правочинах з іншими торговими
сторонами, що створює невигідні для них умови конкуренції;
(d) обумовленні укладання договорів прийняттям іншими сторонами додаткових
зобов’язань, які за своєю суттю або згідно з торгівельними звичаями не пов’язані з
предметом цих договорів.
Стаття 103
1. Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультацій з Європейським
Парламентом ухвалює необхідні регламенти або директиви, спрямовані на втілення
принципів, встановлених у статтях 101 та 102.
2. Регламенти або директиви, зазначені у частині 1, призначені, зокрема:
(a) для забезпечення дотримання заборони, встановленої __________в частині 1 статті 101 та в
статті 102, запроваджуючи положення про сплату штрафів та пені;
С 115/90 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
(b) для встановлення детальних правил застосування частини 3 статті 101 з урахуванням
необхідності, з одного боку, забезпечити ефективний нагляд, а з іншого боку,
зробити адміністрування якомога простішим;
(c) для визначення в разі необхідності сфери застосування статей 101 та 102 в різних
галузях економіки;
(d) для визначення відповідних функцій Комісії та Суду Європейського Союзу в
застосуванні положень, встановлених у цій частині;
(e) для встановлення зв’язку між національними законодавствами та положеннями цієї
секції або положеннями, що ухвалені відповідно до цієї статті.
Стаття 104
До набуття чинності положеннями, ухваленими відповідно до статті 103, органи влади
держав-членів ухвалюють рішення про прийнятність угод, рішень та узгоджених практик,
а також про зловживання домінуючим становищем на внутрішньому ринку згідно з їхнім
національним законодавством та статтею 101, зокрема її частиною 3, та статтею 102.
Стаття 105
1. Без шкоди статті 104 Комісія забезпечує застосування принципів, встановлених у
статтях 101 та 102. За заявою держави-члена або за власною ініціативою та у співпраці з
компетентними органами влади держав-членів, що надають їй допомогу, Комісія
розслідує випадки ймовірного порушення цих принципів. Якщо встановлено, що
порушення мало місце, Комісія пропонує належні заходи для його припинення.
2. Якщо порушення, зазначене в частині 1, не усунено, Комісія ухвалює обґрунтоване
рішення, що констатує порушення принципів. Комісія може оприлюднити своє рішення й
уповноважити держави-члени вжити заходів, необхідних для виправлення ситуації,
визначивши їхні умови та деталі.
3. Комісія може ухвалити регламенти щодо категорій угод, стосовно яких Радою
ухвалено регламент або директиву відповідно до пункту (b) частини 2 статті 103.
Стаття 106
1. Щодо державних суб’єктів господарювання та суб’єктів господарювання, яким
держави-члени надають особливі або виключні права, держави-члени не вводять в дію та
не зберігають чинність жодного заходу, що суперечить правилам, зазначеним у
Договорах, зокрема таким, що визначені у статті 18 та статтях 101-109.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/91
2. Суб’єкти господарювання, яким довірено бути операторами послуг загального
економічного інтересу або які мають характер прибуткової монополії, підпадають під дію
правил, що містяться в Договорах, зокрема правил конкуренції, тією мірою, якою
застосування таких правил не заважає, de jure або de facto, виконанню окремих завдань,
які їм доручено. Розвиток торгівлі не повинен зазнавати впливу у такій мірі, в якій це
суперечить інтересам Союзу.
3. Комісія забезпечує застосування положень цієї статті і за необхідності направляє
державам-членам належні директиви або рішення.
СЕКЦІЯ 2
ДОПОМОГА, ЩО НАДАЄТЬСЯ ДЕРЖАВАМИ
Стаття 107
1. Якщо в Договорах не обумовлено інакше, допомога, яку в будь-якій формі надає
держава-член або яку надано за рахунок державних ресурсів, що спотворює або загрожує
спотворити конкуренцію, надаючи переваги певним суб’єктам господарювання або
виробництву певних товарів, є несумісною з внутрішнім ринком тією мірою, якою вона
впливає на торгівлю між державами-членами.
2. Сумісною з внутрішнім ринком є:
(a) допомога соціального характеру, надана окремим споживачам, за умови, що вона
надається без дискримінації на підставі походження відповідних товарів;
(b) допомога для ліквідації наслідків стихійного лиха або надзвичайних ситуацій;
(c) допомога, надана економіці певних регіонів Федеративної Республіки Німеччини,
що зазнали впливу поділу Німеччини, тією мірою, якою така допомого необхідна
для компенсації економічних втрат, спричинених таким поділом. Через п’ять років
після набуття чинності Лісабонським Договором Рада, діючи за пропозицією
Комісії, може ухвалити рішення, що скасовує цей пункт.
3. Сумісною з внутрішнім ринком можна вважати:
(a) допомогу, що сприяє економічному розвиткові регіонів з надзвичайно низьким
рівнем життя або високим рівнем безробіття та регіонів, зазначених в статті 349, з
огляду на їх структурну, економічну та соціальну ситуацію;
(b) допомогу, що сприяє здійсненню важливого проекту спільного європейського
інтересу або усуває суттєву шкоду функціонуванню економіки держави-члена;
С 115/92 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
(c) допомогу, що сприяє розвиткові певних видів економічної діяльності або певних
сфер економіки, якщо така допомога не впливає негативно на умови торгівлі такою
мірою, що це суперечить спільному інтересові;
(d) допомогу, що сприяє культурному розвиткові та збереженню культурної спадщини,
якщо така допомога не впливає на умови торгівлі та конкуренцію в Союзі такою
мірою, що це суперечить спільному інтересові;
(e) інші категорії допомоги, що можуть бути визначеними рішенням Ради за
пропозицією Комісії.
Стаття 108
1. Комісія у співпраці з державами-членами постійно наглядає за всіма системами
допомоги, що існують в цих державах. Комісія пропонує державам будь-які належні
заходи, необхідні для поступового розвитку або для функціонування внутрішнього ринку.
2. Якщо після повідомлення зацікавлених сторін з пропозицією подати свої коментарі
Комісія встановлює, що допомога, яку надала держава-член або яку отримано з державних
ресурсів, є несумісною з внутрішнім ринком з огляду на статтю 107 або що таку допомогу
використовують неналежним чином, вона приймає рішення, що вимагає від зацікавленої
держави-члена скасувати або змінити таку допомогу протягом строку, який встановлює
Комісія.
Якщо зацікавлена держава-член не виконує рішення протягом установленого строку,
Комісія або будь-яка інша зацікавлена держава-член може як відступ від положень статей
258 та 259 передати питання безпосередньо до Суду Європейського Союзу.
Як відступ від статті 107 або регламентів, передбачених у статті 109, Рада за зверненням
держави-члена може одностайно ухвалити рішення, якщо воно виправдане винятковими
обставинами, про те, що допомогу, яку ця держава надає або має намір надати, визнано
сумісною з внутрішнім ринком. Якщо Комісія вже почала стосовно зазначеної допомоги
процедуру, передбачену в абзаці першому цієї частини, факт звернення зацікавленої
держави-члена до Ради призводить до призупинення цієї процедури, доки Рада не
повідомить свою позицію.
Проте, якщо Рада не повідомить свою позицію протягом трьох місяців від моменту
подання зазначеного звернення, Комісія надає своє рішення у цій справі.
3. Держави-члени інформують Комісію про будь-які плани щодо надання або зміни
допомоги завчасно, щоб вона мала змогу подати свої коментарі. Якщо Комісія вважає, що
будь-який такий план є несумісний з внутрішнім ринком з огляду на статтю 107, вона
невідкладно розпочинає процедуру, передбачену в частині 2. Зацікавлена держава-член не
вживає запланованих заходів до завершення цієї процедури остаточним рішенням.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/93
4. Комісія може ухвалити регламенти стосовно категорій державної допомоги, які
відповідно до статті 109 Рада визначила такими, які можуть бути звільнені від процедури,
передбаченої частиною 3 цієї статті.
Стаття 109
Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультації з Європейським
Парламентом може ухвалити необхідні регламенти для застосування статей 107 та 108 та,
зокрема, визначити умови застосування частини 3 статті 108 та категорії допомоги, які
звільняються від такої процедури.
ГЛАВА 2
ПОДАТКОВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 110
Жодна держава-член прямо або опосередковано не накладає на продукцію інших держав-
членів будь-які внутрішні податки будь-якого типу, що перевищують податки, прямо або
опосередковано накладені на подібну продукцію національного виробництва.
Окрім того, жодна держава-член не накладає на продукцію інших держав-членів жодних
внутрішніх податків, що за своєю суттю надають непрямий захист іншій продукції.
Стаття 111
Якщо держава-член експортує продукцію на територію іншої держави-члена, будь-яке
відшкодування внутрішнього податку не може перевищувати внутрішнього податку,
прямо або опосередковано накладеного на цю продукцію.
Стаття 112
Звільнення від сплати та відшкодування платежів, що не є податком з обороту, акцизними
зборами та іншими формами непрямого оподаткування стосовно експорту до інших
держав-членів, не надаються, а компенсаційні податки стосовно імпорту з держав-членів
не накладаються, якщо зазначені вище заходи обмеженого строку дії не були попередньо
затверджені Радою за пропозицією Комісії.
С 115/94 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
Стаття 113
Рада, діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою процедурою та після
проведення консультацій з Європейським Парламентом та Економічно-соціальним
комітетом, ухвалює положення щодо гармонізації законодавства стосовно податків з
обороту, акцизних зборів та інших форм непрямого оподаткування тією мірою, якою
така гармонізація необхідна для забезпечення створення і функціонування
внутрішнього ринку та для уникнення спотворення конкуренції.
ГЛАВА 3
ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
Стаття 114
1. Якщо в Договорах не обумовлено інакше, нижчезазначені положення
застосовуються для досягнення цілей, встановлених у статті 26. Європейський
Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після
проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом, ухвалюють заходи щодо
зближення положень законів, підзаконних або адміністративних актів держав-членів,
спрямованих на створення та функціонування внутрішнього ринку.
2. Частина 1 не застосовується до фінансових положень, положень про вільний рух
осіб або положень, що стосуються прав та інтересів найманих працівників.
3. У своїх пропозиціях щодо здоров’я, безпеки, охорони довкілля та захисту прав
споживачів, передбачених частиною 1, Комісія бере за основу високий рівень захисту з
урахуванням, зокрема, будь-яких нових досягнень, що ґрунтуються на наукових
фактах. У межах своїх відповідних повноважень Європейський Парламент та Рада
також прагнуть досягти цієї мети.
4. Якщо держава-член, після того як Європейський Парламент та Рада, Рада або
Комісія ухвалила захід із гармонізації, вважає за необхідне зберегти національні
положення на підставі важливих потреб, зазначених у статті 36 або пов’язаних із
захистом довкілля або умов праці, вона інформує Комісію про ці положення та підстави
для їх збереження.
5. Окрім того, без шкоди частині 4, якщо, після того як Європейський Парламент та
Рада, Рада або Комісія ухвалила захід із гармонізації, держава-член, виходячи з
проблеми, характерної для цієї держави-члена та що постала після запровадження
заходу з гармонізації, вважає за необхідне впровадити національні положення на
підставі нового наукового доказу щодо захисту довкілля або умов праці, вона
повідомляє Комісії про заплановані положення та причини їх впровадження.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/95
6. Комісія упродовж шести місяців після повідомлень, зазначених у частинах 4 та 5,
схвалює або відхиляє відповідні національні положення, попередньо перевіривши, чи не є
такі положення проявом свавільної дискримінації або прихованим обмеженням торгівлі
між державами-членами та чи не становлять вони перешкоди функціонуванню
внутрішнього ринку.
За відсутності рішення Комісії протягом цього строку національні положення, зазначені в
частинах 4 та 5, вважаються затвердженими.
Якщо складність питання є достатньою причиною і за відсутності загрози здоров’ю
людей, Комісія може сповістити зацікавлену державу-члена про те, що строк, зазначений
в цій частині, може бути продовжено ще на період до шести місяців.
7. Якщо на підставі частини 6 державі-члену надано дозвіл залишити або впровадити
національні положення, що є відступом від заходів щодо гармонізації, Комісія
невідкладно перевіряє, чи необхідно запропонувати внесення змін до цього заходу.
8. Якщо держава-член порушує окрему проблему щодо охорони суспільного здоров’я у
сфері, де проведено заходи з попередньої гармонізації, вона звертає на це увагу Комісії,
яка невідкладно перевіряє те, чи необхідно запропонувати Раді належні заходи.
9. Як виняток з процедури, встановленої в статтях 258 та 259, Комісія та будь-яка
держава-член можуть передати справу безпосередньо до Суду Європейського Союзу,
якщо вона вважає, що інша держава-член неналежним чином використовує повноваження,
передбачені цією статтею.
10. Заходи з гармонізації, зазначені в цій статті, в належних випадках містять захисне
застереження, що вповноважує держави-члени вживати з огляду на одну або більше
неекономічних причин, зазначених у статті 36, тимчасових заходів, що підлягають
процедурі контролю Союзу.
Стаття 115
Без шкоди статті 114 Рада, діючи одностайно згідно зі спеціальною законодавчою
процедурою та після проведення консультацій з Європейським Парламентом та
Економічно-соціальним комітетом, видає директиви щодо зближення таких законів,
підзаконних або адміністративних актів держав-членів, що безпосередньо впливають на
створення або функціонування внутрішнього ринку.
Стаття 116
Якщо Комісія виявляє, що розбіжності між положеннями, встановленими в законах,
підзаконних або адміністративних актах держав-членів, спотворюють умови конкуренції
на внутрішньому ринку і що таке спотворення необхідно усунути, Комісія проводить
консультації з зацікавленими державами-членами.
С 115/96 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
Якщо після консультацій сторони не дійшли згоди щодо усунення зазначеного
спотворення, Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою
процедурою, видають відповідні директиви. Можуть бути ухвалені будь-які інші
необхідні заходи, передбачені Договорами.
Стаття 117
1. Якщо є підстави побоюватися, що ухвалення або зміна національних положень,
встановлених у законах, підзаконних або адміністративних актах, може спричинити
спотворення у значенні статті 116, то держава-член, що має такий намір, проводить
консультації з Комісією. Після проведення консультацій з державами-членами Комісія
рекомендує зацікавленим державам-членам такі заходи, які можуть бути доцільними для
уникнення такого спотворення.
2. Якщо держава-член, що має намір запровадити або внести зміни у свої власні акти,
не дотримується рекомендації Комісії, інші держави-члени не зобов’язані на підставі
статті 116 змінювати свої національні положення, щоб усунути такі спотворення.
Положення статті 116 не застосовуються, якщо держава-член, що проігнорувала
рекомендацію Комісії, спричиняє спотворення, що завдає шкоди лише їй.
Стаття 118
У контексті створення і функціонування внутрішнього ринку Європейський Парламент та
Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою, встановлюють заходи щодо
започаткування Європейського права інтелектуальної власності з метою запровадження
уніфікованого захисту прав інтелектуальної власності в усьому Союзі та з метою
встановлення централізованого механізму надання дозволів, узгодження та нагляду в
межах усього Союзу.
Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, за допомогою регламентів
встановлює положення щодо мови Європейського права інтелектуальної власності. Рада
діє одностайно після проведення консультацій з Європейським Парламентом.
РОЗДІЛ VIII
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ПРОСТІР СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА ПРАВОСУДДЯ | | | ЕКОНОМІЧНА ТА МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА |