Простір свободи, безпеки та правосуддя

Читайте также:

ГЛАВА 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 67

1. Союз є простором свободи, безпеки та правосуддя, де поважаються основоположні

права та різні правові традиції і правові системи держав-членів.

2. Союз забезпечує відсутність контролю осіб на внутрішніх кордонах та формує

спільну політику притулку, імміграції та контролю на зовнішніх кордонах на основі

солідарності держав-членів та справедливого ставлення до громадян третіх країн. Для

цілей цього Розділу особи без громадянства розглядаються як громадяни третіх країн.

3. Союз докладає зусиль для забезпечення високого рівня безпеки за допомогою

заходів із запобігання та боротьби проти злочинності, расизму й ксенофобії та заходів з

координації та співпраці органів поліції, правосуддя та інших компетентних органів, а

також шляхом взаємного визнання судових рішень у кримінальних справах та, в разі

потреби, зближення норм кримінального права.

4. Союз полегшує доступ до правосуддя, зокрема за допомогою принципу взаємного

визнання судових та позасудових рішень у цивільних справах.

С 115/74 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

Стаття 68

Європейська Рада визначає стратегічні настанови законодавчого та оперативного

планування в межах простору свободи, безпеки та правосуддя.

Стаття 69

Національні парламенти держав-членів забезпечують відповідність законодавчих

пропозицій та ініціатив, поданих на підставі положень Глав 4 та 5 цього Розділу,

принципу субсидіарності згідно з положеннями, встановленими в Протоколі про

застосування принципів субсидіарності та пропорційності.

Стаття 70

Без шкоди статтям 258, 259 та 260 Рада за пропозицією Комісії може ухвалити заходи,

що встановлюють положення, за допомогою яких держави-члени у співпраці з

Комісією об’єктивно та неупереджено оцінюють виконання органами влади держав-

членів політик Союзу, зазначених в цьому Розділі, зокрема з метою сприяння повному

застосуванню принципу взаємного визнання. Європейський Парламент та національні

парламенти інформуються про зміст та результати такого оцінювання.

Стаття 71

У рамках Ради створюється Постійний комітет з метою забезпечення в межах Союзу

сприяння та зміцнення оперативної співпраці у сфері внутрішньої безпеки. Без шкоди

статті 240 Комітет допомагає координувати діяльність компетентних органів влади

держав-членів. До участі в засіданнях Комітету можна залучати представників

зацікавлених органів, служб та агенцій Союзу. Європейський Парламент та національні

парламенти інформуються про засідання Комітету.

Стаття 72

Цей Розділ не впливає на виконання обов’язків держав-членів стосовно підтримання

правопорядку та гарантування внутрішньої безпеки.

Стаття 73

Держави-члени на свій власний розсуд організовують між собою та під свою

відповідальність такі форми співробітництва та координації, що вони вважають

доречними, між компетентними підрозділами адміністрацій, відповідальних за

гарантування внутрішньої безпеки.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/75

Стаття 74

Рада ухвалює заходи для забезпечення адміністративного співробітництва між

відповідними підрозділами держав-членів у сферах, охоплених цим Розділом, а також між

цими підрозділами та Комісією. Рада діє за пропозицією Комісії з врахуванням статті 76

та після проведення консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття 75

Коли це необхідно для досягнення цілей, встановлених у статті 67, щодо запобігання та

боротьби проти тероризму та пов’язаної із ним діяльності, Європейський Парламент та

Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою за допомогою прийняття

регламентів, визначає рамки адміністративних заходів щодо руху капіталу та платежів,

зокрема заморожування рахунків, фінансових активів або економічних прибутків, що

належать або власниками чи утримувачами яких є фізичні або юридичні особи, групи або

недержавні утворення.

Рада за пропозицією Комісії ухвалює заходи для застосування рамок, зазначених у

частині 1.

Акти, зазначені в цій статті, містять необхідні положення про правові гарантії.

Стаття 76

Акти, зазначені у Главах 4 та 5, разом із заходами, зазначеними у статті 74, що

забезпечують адміністративне співробітництво у сферах, що охоплюються цими Главами,

ухвалюються:

(a) за пропозицією Комісії або

(b) за ініціативою чверті держав-членів.

ГЛАВА 2

ПОЛІТИКА ЩОДО ПРИКОРДОННИХ ПЕРЕВІРОК, ПРИТУЛКУ ТА ІММІГРАЦІЇ

Стаття 77

1. Союз розробляє політику з метою:

(a) забезпечення відсутності будь-якого контролю осіб незалежно від їх громадянства

під час перетину внутрішніх кордонів;

С 115/76 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

(b) проведення перевірок осіб та ефективного моніторингу перетину зовнішніх

кордонів;

2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, ухвалюють заходи щодо:

(а) спільної візової політики та політики щодо інших короткострокових дозволів на

перебування;

(b) контролю, якому підлягають особи, які перетинають зовнішні кордони;

протягом короткого періоду;

(d) будь-яких заходів, необхідних для поступового створення інтегрованої системи

управління зовнішніми кордонами;

(e) відсутності будь-якого контролю осіб незалежно від їх громадянства, які

перетинають внутрішні кордони.

3. Якщо дії Союзу підтвердять необхідність сприяння реалізації права, зазначеного в

пункті (а) частини 2 статті 20, та якщо Договори не передбачають необхідних

повноважень, Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою процедурою, може

ухвалити положення стосовно паспортів, документів, що засвідчують особу, дозволів на

проживання або будь-яких інших подібних документів. Рада діє одностайно після

проведення консультацій із Європейським Парламентом.

4. Ця стаття не впливає на компетенцію держав-членів щодо географічної демаркації

їхніх кордонів згідно з міжнародним правом.

Стаття 78

1. Союз розвиває спільну політику притулку, допоміжного та тимчасового захисту з

метою надання належного статусу будь-якому громадянинові третьої країни, що потребує

міжнародного захисту, і забезпечення дотримання принципу невидворення. Ця політика

повинна відповідати Женевській конвенції від 28 липня 1951 року та Протоколу від 31

січня 1967 року про статус біженців, а також іншим договорам у цій сфері.

2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, ухвалюють заходи щодо спільної європейської системи

притулку, що охоплює:

(а) уніфікований статус притулку для громадян третіх країн, чинний на території всього

Союзу;

(b) однаковий статус допоміжного захисту для громадян третіх країн, які, не отримуючи

європейського притулку, потребують міжнародного захисту;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/77

(d) спільні процедури надання й позбавлення уніфікованого статусу притулку або

допоміжного захисту;

(e) критерії та механізми визначання держави-члена, відповідальної за розгляд звернень

щодо притулку або допоміжного захисту;

(f) стандарти умов прийому осіб, які звернулися з проханням надати притулок або

допоміжний захист;

(g) партнерство та співробітництво з третіми країнами з метою контролю напливів осіб,

що звертаються з проханням надати притулок або допоміжний чи тимчасовий

захист.

3. Якщо в одній або кількох державах-членах виникає надзвичайна ситуація, пов’язана

з раптовим напливом громадян третіх країн, Рада за пропозицією Комісії може ухвалити

тимчасові заходи на користь зацікавлених(-ої) держав(и)-членів(-а). Рада діє після

проведення консультацій з Європейським Парламентом.

Стаття 79

1. Союз розвиває спільну імміграційну політику, спрямовану на те, щоб на всіх етапах

забезпечити ефективне регулювання міграційних потоків, справедливе поводження з

громадянами третіх країн, які на законних підставах перебувають на території держав-

членів, запобігати та вживати посилених заходів з боротьби проти нелегальної імміграції

й торгівлі людьми.

2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, ухвалюють заходи у таких сферах:

(а) умови в’їзду та проживання, а також стандарти, за якими держави-члени надають

довгострокові візи та дозволи на проживання, включаючи такі, що мають на меті

об’єднання сімей;

(b) визначення прав громадян третіх країн, що на законних підставах проживають на

території держави-члена, включаючи умови, що регулюють свободу руху й

проживання в інших державах-членах;

осіб, які проживають на території держави-члена без дозволу;

(d) боротьба проти торгівлі людьми, зокрема жінками та дітьми.

3. Союз може укладати з третіми країнами угоди про реадмісію до країн походження

або країн прибуття громадян третіх країн, що не відповідають або перестали відповідати

вимогам щодо в’їзду, перебування або проживання на території однієї з держав-членів.

С 115/78 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

4. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою

процедурою, можуть встановлювати заходи, що забезпечують сприяння та підтримку дій

держав-членів, спрямованих на інтеграцію громадян третіх країн, що законно проживають

на їхній території, за винятком будь-якої гармонізації законів та підзаконних актів держав-

членів.

5. Ця стаття не впливає на право держав-членів визначати обсяги прийому громадян

третіх країн, що прибувають на їхню територію з третіх країн у пошуках самостійної

роботи або роботи за наймом.

Стаття 80

Політика Союзу, визначена в цій Главі, та її реалізація регулюється принципом

солідарності та справедливого розподілу відповідальності, зокрема фінансових наслідків,

між державами-членами. У разі необхідності акти Союзу, ухвалені згідно з цією Главою,

містять належні заходи для впровадження цього принципу.

ГЛАВА 3

СУДОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

Стаття 81

1. Союз розвиває судове співробітництво в цивільних справах транскордонного змісту

на підставі принципу взаємного визнання судових рішень та рішень у позасудових

справах. Таке співробітництво може охоплювати ухвалення заходів щодо зближення

законів та підзаконних актів держав-членів.

2. Для цілей частини 1 Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, ухвалюють заходи, особливо коли це необхідно для

належного функціонування внутрішнього ринку, спрямовані на те, щоб забезпечити:

(а) взаємне визнання та забезпечення виконання у державах-членах судових рішень та

рішень у позасудових справах;

(b) транскордонне вручення судових та позасудових документів;

членах;

(d) співробітництво у збиранні доказів;

(e) дієвий доступ до правосуддя;

(f) усунення перешкод для належного функціонування цивільного провадження, в разі

потреби – через сприяння узгодженості правил цивільного процесу, чинних у

державах-членах;

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/79

(g) розвиток альтернативних методів розв’язання спорів;

(h) підтримку навчання суддів та судового персоналу.

3. Незважаючи на частину 2, заходи, що стосуються сімейного права транскордонного

змісту, встановлюються Радою, що діє згідно зі спеціальною законодавчою процедурою.

Рада діє одностайно після проведення консультацій з Європейським Парламентом.

Рада за пропозицією Комісії може ухвалювати рішення, що визначає ті аспекти сімейного

права транскордонного змісту, що можуть бути предметом актів, ухвалених згідно зі

звичайною законодавчою процедурою. Рада діє одностайно після проведення

консультацій з Європейським Парламентом.

Про пропозицію, зазначену у другому абзаці, повідомляються національні парламенти.

Якщо національний парламент протягом шести місяців від дати такого повідомлення

висловить своє заперечення, рішення не ухвалюється. За відсутності такого заперечення

Рада може ухвалити рішення.

ГЛАВА 4

СУДОВЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

Стаття 82

1. Судове співробітництво в кримінальних справах у Союзі ґрунтується на принципі

взаємного визнання вироків та судових рішень, зокрема на зближенні законів та

підзаконних актів держав-членів у сферах, зазначених у частині 2 та у статті 83.

Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою,

ухвалюють заходи:

(а) для встановлення правил та процедури, що забезпечують визнання в усьому Союзі

всіх форм вироків та судових рішень;

(b) для запобігання та розв’язання конфліктів юрисдикцій держав-членів;

(d) для сприяння співробітництву судових або аналогічних їм органів держав-членів

стосовно проваджень в кримінальних справах та у забезпеченні виконання рішень.

С 115/80 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008

2. Європейський Парламент та Рада за допомогою директив, ухвалених згідно зі

звичайною законодавчою процедурою, можуть встановити мінімальні правила, наскільки

це необхідно для спрощення взаємного визнання вироків та судових рішень, а також

сприяння поліцейському та судовому співробітництву в кримінальних справах

транскордонного змісту. Такі правила враховують відмінності між правовими системами

та традиціями держав-членів.

Такі правила охоплюють:

(а) взаємну прийнятність доказів у державах-членах;

(b) права осіб у кримінальному процесі;

(d) будь-які інші окремі аспекти кримінального процесу, які Рада заздалегідь визначила

рішенням. Для прийняття такого рішення Рада діє одностайно після отримання згоди

Європейського Парламенту.

Ухвалення мінімальних правил, зазначених в цій частині, не перешкоджає державам-

членам зберігати або запроваджувати вищий рівень захисту осіб.

3. Якщо член Ради вважає, що проект директиви, як зазначено в частині 2, може

вплинути на основні аспекти системи кримінального судочинства його держави, він може

вимагати передати проект директиви на розгляд Європейської Ради. У такому разі

звичайна законодавча процедура призупиняється. Упродовж чотирьох місяців від дати

такого призупинення Європейська Рада після обговорення та в разі досягнення консенсусу

повертає проект до Ради, яка скасовує призупинення звичайної законодавчої процедури.

Упродовж такого ж проміжку часу у разі незгоди та якщо принаймні дев’ять держав-

членів висловили намір запровадити посилену співпрацю на основі зазначеного проекту

директиви, вони повідомляють про це Європейський Парламент, Раду та Комісію. У

такому випадку дозвіл на запровадження посиленої співпраці, зазначеної в частині 2 статті

20 Договору про Європейський Союз та у частині 1 статті 329 цього Договору, вважається

наданим, та застосовуються положення щодо посиленої співпраці.

Стаття 83

1. Європейський Парламент та Рада за допомогою директив, ухвалених згідно зі

звичайною законодавчою процедурою, можуть встановити мінімальні правила щодо

визначення кримінальних злочинів та санкцій у сфері особливо тяжкої злочинності

транскордонного змісту, що випливає з природи або наслідків таких злочинів або з

особливої необхідності спільно боротися проти них.

9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/81

До сфери такої злочинності належать: тероризм, торгівля людьми та сексуальна

експлуатація жінок і дітей, незаконна торгівля наркотиками, незаконна торгівля зброєю,

відмивання грошей, корупція, підробка платіжних засобів, комп’ютерні злочини та

організована злочинність.

Залежно від тенденцій розвитку злочинності Рада може ухвалити рішення, що визначає

інші сфери злочинності згідно з критеріями, визначеними в цій частині. Рада діє

одностайно після отримання згоди Європейського Парламенту.

2. Якщо зближення кримінального законодавства доводить істотну важливість

забезпечення ефективного виконання політики Союзу у сфері, де вжито заходів із

гармонізації, директиви можуть запровадити мінімальні правила, що визначають

кримінальні злочини та санкції у відповідній сфері. Без шкоди статті 76 такі директиви

ухвалюються такою самою звичайною або спеціальною законодавчою процедурою, якої

дотримувались для ухвалення відповідних заходів із гармонізації.

3. Якщо член Ради вважає, що проект директиви, як зазначено в частинах 1 або 2, може