|
Читайте также: |
ГЛАВА 1
ПРАЦІВНИКИ
Стаття 45
1. У межах Союзу гарантується свобода руху працівників.
С 115/66 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
2. Така свобода руху передбачає скасування будь-якої дискримінації на підставі
державної належності працівників держав-членів у питаннях зайнятості, оплати праці та
інших умов праці й працевлаштування.
3. Враховуючи обмеження, обумовлені міркуваннями суспільного порядку,
суспільної безпеки та суспільного здоров’я, свобода руху передбачає право:
(a) приймати фактично зроблені пропозиції про працевлаштування;
(b) вільно рухатися в межах території держав-членів з цією метою;
(c) перебувати в державі-члені з метою працевлаштування згідно з положеннями, що
регулюють працевлаштування громадян цієї держави, визначених законами,
підзаконними та адміністративними актами;
(d) залишатися на території держави-члена після завершення трудової діяльності згідно
з умовами, визначеними в регламентах, що мають бути розроблені Комісією.
4. Положення цієї статті не застосовуються до працевлаштування на державну службу.
Стаття 46
Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою
та після проведення консультації з Економічно-соціальним комітетом, видає директиви
або розробляє регламенти, що встановлюють заходи, необхідні для втілення в життя
свободи руху працівників, як визначено в статті 45, зокрема:
(a) забезпечуючи тісну співпрацю між національними службами зайнятості;
(b) скасовуючи ті адміністративні процедури та практику, а також ті кваліфікаційні
строки щодо права доступу до існуючих робочих місць, що випливають з
національного законодавства або з угод між державами-членами, укладених раніше
та збереження яких може бути перешкодою лібералізації руху працівників;
(c) скасовуючи всі такі кваліфікаційні строки та інші обмеження, передбачені або
національним законодавствам, або угодами між державами-членами, укладеними
раніше, що запроваджують для працівників інших держав-членів умови вільного
вибору місця праці, відмінні від умов для працівників відповідної держави;
(d) створюючи належні механізми, що узгоджують пропозиції та запити щодо
працевлаштування та сприяють досягненню балансу пропозицій та попиту на ринку
зайнятості таким чином, щоб уникнути серйозної загрози рівневі життя та рівневі
зайнятості в різних регіонах та галузях промисловості.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/67
Стаття 47
Держави-члени в рамках спільної програми заохочують обмін молодими працівниками.
Стаття 48
У сфері соціального забезпечення Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі
звичайною законодавчою процедурою, ухвалює заходи, необхідні для забезпечення
свободи руху працівників; з цією метою Європейський Парламент та Рада створюють
систему, що гарантує працівникам-міґрантам, які працюють за наймом або самостійно, та
особам, що від них залежать, таке:
(a) складання всіх періодів, що враховуються відповідно до законодавств кількох країн,
з метою набуття та збереження права на соціальні виплати та обрахування обсягу
цих виплат;
(b) здійснення соціальних виплат особам, що проживають на території держав-членів.
Якщо член Ради заявляє, що проект законодавчого акту, зазначеного в першому абзаці,
може вплинути на важливі аспекти його системи соціального забезпечення, включаючи її
обсяг, кошти або фінансову структуру, або може вплинути на фінансову рівновагу цієї
системи, він може вимагати, щоб питання було передано на розгляд Європейської Ради. У
такому випадку звичайна законодавча процедура призупиняється. Після обговорення
Європейська Рада протягом чотирьох місяців від призупинення:
(a) повертає проект Раді, що скасовує призупинення звичайної законодавчої процедури;
або
(b) не вживає жодних заходів або звертається до Комісії з вимогою подати новий
проект; у цьому випадку попередньо запропонований акт вважається таким, що не є
ухваленим.
ГЛАВА 2
ПРАВО НА ЗАСНУВАННЯ1
Стаття 49
У рамках нижченаведених положень заборонено обмеження щодо свободи заснування
громадян однієї держави-члена на території іншої держави-члена. Така заборона також
стосується обмежень щодо створення представництв, філій або дочірніх підприємств
громадянами будь-якої держави-члена, заснованими на території будь-якої держави-
члена.
Свобода заснування включає право започатковувати та вести діяльність, таку як
самозайнятість осіб, а також створення й управління суб’єктами господарювання, зокрема
товариствами в значенні частини 2 статті 54, згідно з умовами, передбаченими для
власних громадян законодавством країни, де здійснюється таке заснування, з урахуванням
положень Глави, що стосується капіталу.
1 У цій Главі та в аналогічних контекстах термін «заснування» вживається для позначення самостійної
господарської (включаючи підприємницьку) діяльності та її результатів – заснування
(започаткування) власної справи на території інших держав-членів (зі створенням юридичної особи
або як самозайнятої особи).
Відповідно, «право на заснування» (або «свобода заснування») означає право громадян або
юридичних осіб (господарських товариств) з однієї держави-члена розпочинати власну справу і
здійснювати самостійну господарську діяльність на постійній основі в інших державах-членах
Європейського Союзу.
С 115/68 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
Стаття 50
1. З метою досягнення свободи заснування щодо певної діяльності Європейський
Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після
проведення консультацій з Економічно-соціальним комітетом, ухвалюють директиви.
2. Європейський Парламент, Рада та Комісія виконують обов’язки, що покладають на
них вищезазначені положення, зокрема шляхом:
(a) надання, як загальне правило, пріоритетного режиму тим видам діяльності, у яких
свобода заснування особливо вагомо сприяє розвиткові виробництва та торгівлі;
(b) забезпечення тісної співпраці компетентних органів держав-членів для з’ясовування
конкретного стану різних видів діяльності в межах Союзу;
(c) скасування тих адміністративних процедур та практики, що випливають з
національного законодавства або укладених раніше угод між державами-членами,
збереження яких створює перешкоду свободі заснування;
(d) забезпечення того, щоб працівники однієї держави-члена, які працюють на території
іншої держави-члена, могли залишатися там з метою започаткування діяльності як
самозайняті особи, якщо вони відповідають умовам, яким вони мали б відповідати,
якби прибули до цієї держави на момент, коли виявили намір започаткувати цю
діяльність;
(e) надання громадянам однієї держави-члена змоги придбати та користуватися землею
та нерухомим майном, розташованим на території іншої держави-члена, тією мірою,
якою це не суперечить принципам, передбаченим в частині 2 статті 39;
(f) поступового скасування обмежень щодо свободи заснування в усіх видах діяльності,
що розглядаються, як стосовно умов створення представництв, філій або дочірніх
підприємств на території держави-члена, так і стосовно умов, що регулюють
обіймання персоналом головного підприємства керівних або наглядових посад в цих
представництвах, філіях та дочірніх підприємствах;
(g) узгодження в необхідному обсязі гарантій, яких вимагають держави-члени від
товариств у значенні частини 2 статті 54 для захисту інтересів членів та третіх осіб з
метою забезпечення еквівалентності цих гарантій в усьому Союзі;
(h) пересвідчення в тому, що допомога, яку надають держави-члени, не спотворює
умови заснування.
Стаття 51
Положення цієї Глави не застосовуються до діяльності, яка в державі-члені пов’язана,
навіть епізодично, зі здійсненням державної влади в тій мірі, в якій відповідна держава
має зацікавленість.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/69
Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою,
можуть ухвалити рішення про те, що положення цієї Глави не застосовуються до певної
діяльності.
Стаття 52
1. Положення цієї Глави та заходи, ухвалені на її підставі, не порушують застосування
положень, встановлених у законах, підзаконних або адміністративних актах, що
передбачають спеціальний режим для іноземних громадян з міркувань суспільного
порядку, суспільної безпеки та суспільного здоров’я.
2. Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою
процедурою, видають директиви для узгодження вищезазначених положень.
Стаття 53
1. З метою спрощення започаткування та ведення діяльності самозайнятими особами
Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою,
видають директиви щодо взаємного визнання дипломів, сертифікатів та інших документів,
що засвідчують кваліфікацію, а також щодо узгодження положень, встановлених в
законах, підзаконних або адміністративних актах держав-членів про започаткування та
ведення діяльності самозайнятими особами.
2. Щодо медичних і споріднених та фармацевтичних професій поступове скасування
обмежень залежить від узгодженості умов їх впровадження у різних державах-членах.
Стаття 54
Для цілей цієї Глави товариства, створені відповідно до законодавства держави-члена і які
мають юридичну адресу, центральну адміністрацію або основне місце здійснення
діяльності в межах Союзу, розглядаються так само, як і фізичні особи, що є громадянами
держав-членів.
«Товариства» – це товариства, створені згідно з цивільним або торгівельним правом,
включаючи кооперативні спілки та інші юридичні особи, діяльність яких регулюється
публічним або приватним правом, окрім неприбуткових.
Стаття 55
Держави-члени надають громадянам інших держав-членів такий самий режим, що й своїм
громадянам, щодо участі в капіталі товариств у значенні статті 54 без шкоди
застосуванню інших положень Договорів.
С 115/70 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
ГЛАВА 3
ПОСЛУГИ
Стаття 56
У рамках нижченаведених положень заборонено обмежувати свободу надання послуг в
межах Союзу громадянами держав-членів, які засновані у державі-члені, іншій ніж та,
громадянам якої призначено послуги.
Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою,
можуть поширити застосування положень цієї Глави на громадян третіх країн, що
надають послуги та засновані в межах Союзу.
Стаття 57
Послугами вважаються «послуги» в межах значення Договорів, якщо їх зазвичай надають
за винагороду тією мірою, якою вони не підпадають під дію положень про свободу руху
товарів, капіталу та осіб.
«Послугами», зокрема, є:
(a) діяльність промислового характеру;
(b) діяльність торгівельного характеру;
(c) діяльність ремісників;
(d) діяльність осіб вільних професій.
Без шкоди положенням Глави про право на заснування особа, що надає послуги, може
заради цього тимчасово здійснювати свою діяльність в державі-члені, де надаються
послуги, на тих самих умовах, як передбачено в цій державі для своїх громадян.
Статті 58
1. Свободу надання послуг в сфері транспорту регулюють положення Розділу, що
стосується транспорту.
2. Лібералізація банківських та страхових послуг, пов’язаних з рухом капіталу,
здійснюється узгоджено з лібералізацією руху капіталу.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/71
Стаття 59
1. З метою досягнення лібералізації конкретної послуги Європейський Парламент та
Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою після проведення
консультацій з Економічно-соціальним комітетом, видають директиви.
2. Що стосується директив, зазначених в частині 1, зазвичай надається пріоритет тим
послугам, що безпосередньо впливають на витрати виробництва або лібералізація яких
сприяє торгівлі товарами.
Стаття 60
Держави-члени прагнуть здійснити лібералізацію послуг ширшу, ніж вимагають
директиви, ухвалені на підставі частини 1 статті 59, якщо це дозволяє загальний
економічний стан та економічна ситуація у відповідному секторі економіки.
З цією метою Комісія надає рекомендації зацікавленим державам-членам.
Стаття 61
Доки обмеження свободи надання послуг не скасовані, кожна держава-член застосовує
такі обмеження без розмежування на підставі державної належності або проживання до
всіх осіб, що надають послуги в значенні частини 1 статті 56.
Стаття 62
Положення статей 51-54 застосовуються до питань, охоплених цією Главою.
ГЛАВА 4
КАПІТАЛ ТА ПЛАТЕЖІ
Стаття 63
1. У рамках положень, встановлених в цій Главі, забороняються обмеження щодо руху
капіталу між державами-членами та між державами-членами і третіми країнами.
2. У рамках положень, встановлених в цій Главі, забороняються обмеження щодо
платежів між державами-членами та між державами-членами і третіми країнами.
С 115/72 UA Офіційний вісник Європейського Союзу 9.5.2008
Стаття 64
1. Положення статті 63 не шкодять застосування щодо третіх країн будь-яких
обмежень, що існували станом на 31 грудня 1993 року згідно з національним
законодавством або законодавством Союзу, ухваленим щодо руху капіталу до або з третіх
країн із залученням прямих інвестицій, включаючи інвестиції у нерухомість, та щодо
заснування, надання фінансових послуг або допуску цінних паперів на ринки капіталу.
Щодо обмежень, що існували в національному законодавстві Болгарії, Естонії та
Угорщини, відповідною датою є 31 грудня 1999 року.
2. Докладаючи зусиль для досягнення якомога повною мірою цілей вільного руху
капіталу між державами-членами та третіми країнами та без шкоди іншим Главам
Договорів, Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою
процедурою, ухвалюють заходи щодо руху капіталу до або з третіх країн із залученням
прямих інвестицій, включаючи інвестиції у нерухомість, щодо заснування, надання
фінансових послуг або допуску цінних паперів на ринки капіталу.
3. Незважаючи на частину 2, лише Рада, діючи згідно зі спеціальною законодавчою
процедурою, може одностайно і після проведення консультацій із Європейським
Парламентом ухвалити заходи, що є кроком назад в законодавстві Союзу в питаннях
лібералізації руху капіталу до або з третіх країн.
Стаття 65
1. Положення статті 63 не шкодять праву держав-членів:
(a) застосовувати відповідні положення свого податкового законодавства, що
вирізняють платників податків з відмінним становищем з огляду на місце їхнього
проживання або місце, де інвестовано їхній капітал;
(b) вживати всіх заходів, необхідних для запобігання порушенню національних законів
та підзаконних актів, зокрема в сфері оподаткування та пруденційного нагляду за
фінансовими установами, або встановити процедури декларування руху капіталу для
адміністративної або статистичної інформації, а також робити кроки з міркувань
суспільного порядку або суспільної безпеки.
2. Положення цієї Глави не шкодять застосуванню обмежень на право заснування,
якщо вони є сумісними з Договорами.
3. Заходи та процедури, зазначені в частинах 1 та 2, не є засобами свавільної
дискримінації або прихованого обмеження вільного руху капіталу та платежів, як
визначено в статті 63.
9.5.2008 UA Офіційний вісник Європейського Союзу С 115/73
4. За відсутності заходів, передбачених частиною 3 статті 64, Комісія або, за
відсутності рішення Комісії протягом трьох місяців від дати запиту зацікавленої держави-
члена, Рада може ухвалити рішення, яке стверджує, що обмежувальні податкові заходи,
ухвалені зацікавленою державою-членом щодо однієї або кількох третіх країн, є
сумісними з Договорами тією мірою, якою вони обґрунтовані однією з цілей Союзу і є
сумісними з належним функціонуванням внутрішнього ринку. Рада діє одностайно
стосовно звернення держави-члена.
Стаття 66
Якщо за виняткових обставин рух капіталу до або з третіх країн спричиняє або може
спричинити серйозні ускладнення у функціонуванні економічного та валютного союзу,
Рада за пропозицією Комісії та після проведення консультацій з Європейським
центральним банком може вжити захисних заходів щодо третіх країн на період, що не
перевищує шести місяців, якщо такі заходи є вкрай необхідними.
РОЗДІЛ V
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 226 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА РИБАЛЬСТВО | | | ПРОСТІР СВОБОДИ, БЕЗПЕКИ ТА ПРАВОСУДДЯ |