Економічне середовище міжнародного маркетингу

Економічний розвиток країни – це процес, через який вона проходить від слаборозвиненої до розвиненої. Рівень економічного розвитку країни визначає її здатність виготовляти і споживати товари (послуги). Коли країна стає більш розвиненою економічно, відбуваються такі перетворення як: зниження зайнятості в сільському господарстві й в основних галузях виробництва, прискорення розвитку сфери послуг, різке зростання рівня насичення ринку товарами, підвищення розміру заробітної плати. Рівень економічного розвитку країни впливає і на маркетингову діяльність. Наприклад, у торгівлі спостерігається тенденція до збільшення самообслуговування, зростають витрати на рекламу.

Ф. Котлер виділяє чотири типи господарських структур, що можуть використовуватися в оцінці економічного рівня країн:

- країни з економікою типу натурального господарства;

- країни-експортери сировини;

- країни, що промислово розвиваються;

- промислово розвинені країни.

Світова організація торгівлі (СОТ) – World Trade Organization (WTO) – поділяє країни на три основні групи:

- розвинені країни (developed countries);

- країни з перехідною економікою (countries in transition);

- країни, що розвиваються (developing countries).

Економічний рівень розвитку країни, а виходить, що і оцінка потенціалу її ринку здійснюються за такими показниками, як валовий національний продукт (ВНП), валовий національний продукт на душу населення, персональний дохід та ін. Ці показники часто доповнюються показниками життєвого рівня: середня кількість і якість споживаних товарів і послуг, число кімнат у житловому приміщенні, кількість людей на кімнату, відсоток, що користується телефоном, електроенергією і т.п. Такі індикатори вносять ясність у розуміння якості життя.

З урахуванням розподілу доходів країну можна віднести до одного з наступних типів:

- країни з дуже низьким рівнем сімейного доходу;

- країни з переважно низьким рівнем сімейного доходу;

- країни з дуже низьким і дуже високим рівнем сімейного доходу;

- країни з низьким, середнім, високим рівнем сімейного доходу;

- країни з переважно середнім рівнем сімейного доходу.

Багато класифікацій держав основані на показнику рівня доходу на душу населення і тісно пов'язаному з ним показнику рівня індустріалізації економіки держави. Так, згідно класифікації Світового Банку (World Bank), країни поділяються на:

- слаборозвинені країни (less developed countries) – це країни з рівнем ВВП на душу населення менш 726 дол. США (World Bank, 1996), зі слабким рівнем розвитку промисловості й інфраструктури;

- нові індустріальні країни (newly industrialized countries) (Гонконг, Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Бразилія, Мексика) – це країни, що характеризуються високими темпами економічного розвитку і середнім рівнем доходу на душу населення (від 726 до 8955 дол. США);

- високорозвинені індустріальні країни (advanced industrialized countries) – це країни з високим рівнем доходу на душу населення (більш 8955 дол. США) і розвитими галузями промисловості і послуг.

Рівень доходу на душу населення впливає на структуру споживання (structure of consumption). У країнах з низьким рівнем доходів основна сума витрат населення припадає на продукти харчування й одяг. При збільшенні рівня доходу більша його частина витрачається на житло, його облаштування, дизайн і комфортність, послуги транспорт, відпочинок. На рис. 2.1. представлені усереднені дані про структуру споживання у трьох групах країн – високорозвинених індустріальних країнах, країнах з середнім рівнем доходу на душу населення та країнах з низьким рівнем доходу на душу населення. Більш детальну інформацію по окремих країнах кожної групи подано у Додатку А[1].

Рис. 2.1. Структура споживання населення окремих груп країн

При вивченні економічного середовища зарубіжних країн варто розглянути регіональну економічну інтеграцію (regional economic integration).Після другої світової війни економічна інтеграція стала одним з головних факторів, які впливали на формування світових ринків. У літературі кілька рівнів економічної інтеграції (рис. 2.2.)[2].

Зона вільної торгівлі (free trade area) – найбільш гнучка форма економічної інтеграції держав. Усі торгові бар'єри між країнами-учасниками усунуті. Європейська асоціація вільної торгівлі (EFTA) була сформована в 1960 р. і включала 8 європейських країн. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA) включає такі країни, як США, Канада і Мексика.

Рис. 2.2. Форми економічної інтеграції країн

Митний союз (customs union). Усередині митного союзу також відбувається вільне переміщення товарів, крім цього країни-учасники формують загальну торгову політику стосовно інших держав.

Спільний ринок (common market) має ті ж характеристики, що і митний союз. Крім того, між країнами-учасниками вільно переміщаються фактори виробництва (люди, капітал, технології). У цьому зв'язку важливим кроком на шляху інтеграції Європи було прийняття Єдиного європейського акта (SEA) у 1987 р.

Економічний союз (economic union). Крім вищезгаданих характеристик, економічний союз передбачає інтеграцію економічних курсів країн-членів, введення єдиної грошової одиниці тощо. Яскравим прикладом економічного союзу є Європейський Союз (EU).

Сьогодні визнається той факт, що економічний ріст забезпечує найкращі можливості для підвищення рівня життя бідних шарів населення і захисту навколишнього середовища.

Дата добавления: 2015-11-16