Групи розвитку комунікативних навичок і умінь

До групи комунікативних тренінгів або тренінгу комунікативних умінь відносять переважно групові варіанти поведінкового і соціально-психологічного тренінгу. Вони проводяться в цілях формування і вдосконалення загальнокомунікативної готовності особистості, наприклад, для людей, що зазнають життєві труднощі, пов'язані із спілкуванням. Відмінності між поведінковим і соціально-психологічним тренінгом умовні. Відомим критерієм для розмежування цих близьких технологій вдосконалення навичок комунікацій можуть бути різні цільові установки.

Методика проведення вказаних тренінгів може бути різна, та обов'язково включає два компоненти: рольову гру і групову дискусію.

Соціально-психологічний тренінг складають блоки різних комунікативних умінь, наприклад уміння, необхідні на початку спілкування при вступі до контакту, для переривання контакту, навички психологічного аргументування, активного слухання, виявлення прихованих намірів партнера по спілкуванню та інші.

Методика проведення поведінкового тренінгу будується також на принципах відтворення суб'єктивно складних для учасників групи ситуацій через розігрування рольових ігор і групову дискусію.

Зразок найбільш поширеної методики поведінкового тренінгу. (С356)

Учасники групи відбираються до початку заняття по наступних критеріям:

ефективне проходження основного курсу психокорекції;

наявність показань для проведення поведінкового тренінгу;

необхідний рівень мотивації для участі в групі поведінкового тренінгу.

У групі одночасно можуть займатися 8—10 чоловік. Проте склад її і число клієнтів не регламентується так жорстко, як при груповій психокорекції. Число учасників коливається від 3 до 20. Практично більш виправдано створення відкритої групи поведінкового тренінгу, оскільки основна її орієнтація на формування моделі більш адаптивної поведінки не вимагає урахування динаміки малої групи, і навіть навпаки, відхід клієнтів, що подолали поведінкові труднощі, і поява нових надає учасникам можливість точнішого формулювання власних цілей і створює образ перспективи.

Заняття починається з розминки, що включає вправи комунікативної, поведінкової і емоційної спрямованості.

Потім проводиться групова дискусія для визначення мети заняття. Із запропонованих учасникам рольових ситуацій вибирається одна або дві, найбільш значущі для всіх учасників групи. Після групової дискусії тренер пропонує рольову ситуацію, яка розігрується учасниками по черзі.

В кінці заняття проводиться групова дискусія з метою рефлексії ефективності участі членів групи в рольовій ситуації. Можливо повторення найбільш складної ситуації і дискусії. Питання про завершення занять в групі вирішується індивідуально кожним клієнтом спільно з тренером.

Проведення тренінгу, як показно з описаної методики, при всій зовнішній простоті вимагає великого досвіду роботи з групами, добрих навиків організації комунікативного тренінгу, психокорекційних занять, оскільки, незважаючи на поведінкову орієнтацію цього тренінгу, можливо загострення стану клієнта.

До даної групи тренінгів відносяться тренінги комунікативних умінь, розроблені для конкретних професійних груп, наприклад для керівників, психологів, вчителів, соціальних працівників, менеджерів.

Комунікативні уміння включають уміння: опис поведінки свого партнера, комунікацію |почуттів, активне слухання, конфронтацію.

Опис поведінки — уміння розповісти про поведінку іншого без аналізу мотивів і без конструктивної критики, а тим більше, без образ самого суб'єкта. Можна сказати: (С357) «Маша, ти бруднуля» — це образа. А можна побудувати фразу інакше: «Маша, ти пролила чай і не витерла після себе» — це опис поведінки. Уміння висловлюватися в описовому ключі, а не у формі оцінки — перший крок до уміння правильно будувати міжособові відносини.

Комунікація почуттів — уміння ясно сказати про свої почуття. Зовнішній вигляд і жести не завжди чітко і правильно відображають почуття партнера. Щільно стислі губи можуть бути і вираженням гніву, і проявом страху, і проявом сильного напруження.

Учасники групи повинні вчитися передавати суть своїх почуттів так, щоб вони правильно були зрозумілі іншими. Краще всього навчитися передавати свої почуття адекватними словами, не вдаючись до незрозумілих і складних метафор. Можна сказати: «Мені соромно»; «Я радий»; «Я відчуваю збентеження»; «Я тебе кохаю», ніж йти обхідними шляхами, перш ніж партнер зрозуміє те, що ти відчуваєш. Іноді люди плутають думки і почуття. Твердження «Я відчуваю, що Таня дуже самотня» насправді є думка, в якій слова «Я відчуваю» правильніше замінити на «Я думаю».

Уміння слухати. Співрозмовники, що випадково зібралися, рідко уміють слухати один одного. Говорити завжди простіше, ніж слухати. Існує поняття «активне слухання», яке включає відповідальність за те, що людина чує. З «активним слуханням» пов'язане інше поняття — «емпатичне слухання», яке об'єднує здатність слухати і уміння передавати почуті емоції іншого. «Емпатичне слухання» означає уміння не просто слухати, а правильно зрозуміти значення, зміст, а найголовніше — емоційний контекст іншого, дійсні почуття того, що говорить.

Конфронтація — одна з активних форм комунікації, при якій дія однієї людини спрямована на те, щоб примусити іншого усвідомити, проаналізувати або змінити свої міжособові відносини.

Уміла конфронтація вимагає чуйності до психічного стану опонента і переконаності в своїх контрдоводах. Вона буде продуктивнішою, якщо її ініціатор дотримує наступні умови діалогу:

· встановлює позитивні взаємостосунки і емпатичне розуміння з опонентом;

· висловлює конфронтацію у формі припущень або питання, а не у формі категоричної вимоги; (С358) говорить про особливості поведінки партнера, а не про його особистість;

· наводить контрдоводи, які містять конструктивні і позитивні початки;

· вступає в конфронтацію прямо, чесно, не перекручуючи факти, наміри і почуття опонента.

У свою чергу, опонент може отримати користь з конфронтації лише в тому випадку, якщо він відкритий для зворотного зв'язку і розглядає спір як можливість досліджувати себе.

Можливі види комунікативних тренінгів

1. Базовий тренінг— тренінг партнерства. Основні завдання: формування партнерської установки в спілкуванні, уміння бути на рівних з партнером, не ущемлюючи його і свої права, визнаючи право на автономію, несхожість на себе, розвиток техніки встановлення і підтримки контакту, оволодіння технікою дискусії, навчання регуляції емоційної напруги в конфлікті, оволодіння навиків колективного вирішення завдань, розвитку навичок особистого виступу і т.ін.

Даний тренінг може використовуватися як локально, так і бути початковим для певної системи тренінгів. Тривалість його складає 3—5 днів, група — не більше 10—12 чоловік.

2. Тренінг ведення переговорів. Даний тренінг є логічним продовженням базового тренінгу партнерства при складніших ситуаціях групової взаємодії договірних сторін, що мають неспівпадаючі суперечливі інтереси. Неспівпадання інтересів є джерелом конфліктів, які можуть бути дозволені за допомогою переговорів.

Основні завдання: розробка тактики підготовки до майбутніх переговорів, орієнтація в позиціях і інтересах іншої сторони, вибір стратегій і тактики переговорів, пошук компромісу, виробітку індивідуального стилю людини, що веде переговори, підвищення соціальної чутливості і ін.

Тривалість тренінгу — 3—5 днів, група — 10— 12 людей.

3. Тренінг упевненої поведінки, наполегливості (асертивності). Основні завдання: створення установки на відкрите вираження своїх почуттів без утиску прав партнера (С359), оволодіння технікою асертивної поведінки. Тривалість тренінгу — 3—5 днів, группа— 10—12 людей.

4. Тренінг прийняття і реалізації стратегічного значення в умовах невизначеності, конкуренції і ризику. Основні завдання: підвищення успішності аналізу ситуацій, виділення істотної суперечливої і помилкової інформації, уміння структурувати нечітко певні завдання, здатність прогнозувати наслідки ухвалюваних рішень, емоційність, стійкість в умовах дефіциту часу і конкуренції, розширення репертуару управлінського стилю, корекція особових «бар'єрів», рішень, що заважають ефективному ухваленню, стратегія вирішення особистісних ситуацій. Тривалість — 3— 5 днів, группа— 10—12 людей.

5. Загальний менеджерський тренинг— базовий ігровий тренінг для менеджерів-керівників. Основні завдання: виявлення особливостей лідерських якостей учасників, мотивації, стилю керівництва, вивчення стадій розвитку організацій, оволодіння різними стратегіями управління, оволодіння навичкою розподілу відповідальності і ін. Тривалість — 30—40 год., група — 10—12 чоловік.

6. Тренінг навиків роботи з клієнтом-споживачем. Основні завдання: оволодіння основною технікою роботи з клієнтом, вивчення психології споживача, оволодіння специфікою роботи з клієнтом в умовах сервісу, соціальної допомоги, бізнесу, маркетингу і т.ін. Тривалість— 30—40 год., група— 10—12 людей.

7. Тренінг проведення опитів і співбесід. Основні завдання: оволодіння технікою проведення різного роду опитів, співбесід, інтерв'ю, консультацій, технікою збору інформації, проведення маркетингових досліджень, технікою встановлення контакту з контрагентами і ін. Тривалість — 30—40 год., група — 10— 12 людей.

Як приклад|зразок| комунікативного тренінгу можна розглянути тренінг педагогічного спілкування.

8. Тренінг педагогічного спілкування. Тренінг педагогічного спілкування може проводитися в студентській групі під керівництвом психолога-викладача, в групах молодих педагогів, педагогів-стажистів, осіб, що працюють в освітніх установах, але що не мають педагогічної освіти і відповідної підготовки. Необхідними умовами здійснення комунікативного професійного самовиховання через систему тренінгу (С360) є серйозне ставлення до занять, постійний критичний самоаналіз власного спілкування, систематична і індивідуальна робота над собою, увага до роботи партнерів. Тренінговая група розігрує з себе учнівський клас, кожен її член послідовно виконує роль вчителя. Група відпрацьовує низку вправ, які підвищують компетентність в спілкуванні кожного її члена. Вправи спрямовані на відпрацювання поведінки в учнівському класі.

Вправа 1. Кожен член групи повинен виконати низку простих дій. Увійдіть до аудиторії. Відчиніть вікно. Напишіть на дошці. Відкрийте книгу або класний журнал. Ті ж дії потрібно зробити зі швидкою зміною ритму.

Вправа 2. Виконання елементарних педагогічних дій із введенням несподіваних завдань. Сядьте за стіл. Відкрийте книгу. Лунає несподіваний стук в двері. Реагуйте і дійте. Ви пишете біля дошки. Несподівано відчинилося вікно. Дійте.

Вправа 3. Пошук внутрішнього ритму в процесі руху по аудиторії. Необхідно виконати пояснення нового матеріалу, пересуваючись по аудиторії в різному темпі. Необхідно при цьому пояснювати причину того або іншого ритму по відношенню до змісту педагогічної діяльності.

Вправа 4. Спрямовано на послідовність і доцільність дій в змінних обставинах. Ведучий дає завдання: «Увійдіть до аудиторії. Починайте діяти. Йде ввідне завдання, а в кінці аудиторії виникає шум. Реагуйте». Ви пишете біля дошки. Стук в двері. Ви прямуєте до дверей і в цей час — шум в аудиторії. Реагуйте. Після виконання завдань необхідно пояснити, як член групи оцінював перешкоди, наскільки була точна і адекватна змісту його перешкод його власна реакція. Ці вправи можна проводити як у вербальному, так і в невербальному планах.

Вправа 5. Спрямовано на формування м'язової свободи в процесі педагогічної діяльності. Вправа починається з перевірки міри зажатості кожного члена групи.

Зігніть і напружте вказівний палець руки. Провірте, як розподіляється м'язова енергія, куди йде напруга: у сусідні пальці, в кисть, в лікоть, в шию, чи напружилася інша рука. Постарайтеся прибрати зайве напруження (С361). Тримайте палець напруженим, але звільніть шию, плече, лікоть, щоб рука рухалася вільно, а палець залишався напруженим. Звільніть решту пальців, які також напружені, а вказівний тримайте напруженим.

Вправа 6. Спрямовано на звільнення і поступовий затиск всієї мускулатури. По рахунку до десяти звільнити всю мускулатуру, а за тим затиснути її по рахунку до п'яти. Звільнити всю мускулатуру, починаючи від голови і кінчаючи пальцями ніг, а потім напружити її. Рахунок може бути довільним і мінятися. Розслабити м'язи ніг і так далі до голови, а потім напружити все тіло і знову розслабити. Вправа робиться на різний рахунок 25, 15, 10, 5.

Вправа 7. Спрямовано на затримання напруженості і подолання її. Затиснути м'язи верхньої частини тіла. Затримати затиск. Ослабити. По команді «раз» — затиск, по команді «два» — розслаблення. Чергувати затиск і розслаблення на різних групах м'язів.

Вправа 8. Спрямовано на швидку зміну об'єктів затиску, на швидке здійснення часткового затиску тіла. Аналогічні вправи робляться в процесі повільного руху, потім — в процесі швидкої ходьби.

Вправа 9. Вправа по зняттю м'язової напруги в процесі виконання елементарних педагогічних дій, які по черзі виконуються всіма членами групи. Увійдіть до аудиторії. Підійдіть до столу. Перевіряється зажатість м'язів і звільняється зайва напруга. Пройдіть по аудиторії. Сядьте за стіл. Перевірти і зніміть зайву напругу. Пишіть за столом. Перевіряється надмірна напруга. Пишіть на дошці. Укріпіть плакати. Зняття зайвої напруги. Перевірка і зняття надмірної напруги виконується колективно.

Вправа 10. Вправа на зняття м'язового затиску в процесі елементарних педагогічних дій із ввідними завданнями.

Увійдіть до аудиторії. Пишіть біля дошки. Ввідне завдання — шум на останній парті. Реагуйте. Перевірте м'язову напругу при реакції. Приберіть зайву напругу і т.ін.

Увійдіть до аудиторії. Встаньте перед слухачами. Перевірте, чи немає в тілі надмірної напруги. Відчуйте, що тіло легке і вільне. Ви готові до будь-якої дії. Сядьте на стілець. Дивіться на слухачів. Зніміть надмірну напругу. Відчуйте себе вільним і готовим до будь-яких педагогічних дій. Імпровізуйте. (С362) Увійдіть до уявної аудиторії. Пройдіть по ній. Приготуйте уявні матеріали, неначе ви перебуваєте в заповненому людьми приміщенні. Стежте, щоб працювали лише ті групи м’язів, які необхідні.

Вправа 11. Спрямовано на відпрацювання поз в процесі педагогічної діяльності. За завданням тренера всі члени групи займають певні пози на основі сигналу «виляск». Необхідно пояснити (виправдати) позу. По-думати, що може зробити педагог, перебуваючи в такому положенні. Перевірте, які групи м'язів затиснуті, чи Необхідний цей затиск при цій дії. Приберіть надмірний затиск. Після того, як поза виправдана, членам групи пропонується в цьому етюдному порядку продовжувати дію, яка починається з тієї ж пози. Довести його до логічного завершення.

Вправа 12. Спрямовано на вивчення фізичних особливостей поз кожного члена групи і усунення виявлених недоліків: напруженості, розхлябаності, сутулості, незграбності, манірності і т.ін.

Вправа 13. Спрямовано на відчуття м'язової свободи і емоційного благополуччя в аудиторії. Члену групи пропонується вийти за двері. Він зображатиме роль педагога, який йде на урок. Завдання: «Постарайтеся відчути перед входом в клас бадьорий стан всього тіла, його мобілізованість. Відчули? Входьте. Починайте діяти. Пошукайте собі зручне місце або позу в аудиторії. Знайшли. Дійте. Чи влаштовує вас положення? Поміняйте його, доки не відчуватимете себе добре». Ці завдання виконують всі члени групи, постійно визначаючи в собі індивідуальні можливості управління своєю м'язовою свободою і тілесним апаратом.

Вправа 14. Вправа по розвитку навиків довільної уваги, спостережливості і зосередженості. Прислухайтеся послідовно до звуків в аудиторії, за дверима, за вікном. Назвіть їх. Прислухайтеся до звуків і в приміщенні, і за вікном. Назвіть їх. Прислухайтеся до звуків в коридорі, в аудиторії і за вікном одночасно. Назвіть і поясніть їх. На пам'ять відтворіть, чим були зайняті всі присутні на занятті, як вони були одягнені.

Погляньте на картину педагогічного змісту. Дайте їй можливу інтерпретацію. Час показу картини поступово скорочується. Розгляньте картини педагогічного змісту в короткий проміжок часу, оперативно (С363) оцініть обстановку і запропонуєте систему дій учнів.

Членам групи по черзі дається завдання в ролі педагога розмовляти з аудиторією, а в цей час, як ввідні даються такі завдання: шум за дверима, шум в аудиторії, Необхідно оцінити і уявити події, що відбуваються.

Вправа 15. Членам групи протягом трьох хвилин дають можливість подумати, з чого вони могли б почати пояснення заздалегідь підготовленого нового матеріалу. Потім вони повинні в думках пояснювати матеріал з тим же виразом і емоційністю, начебто вони пояснювали його вголос. В цей час тренер по черзі пропонує кожному говорити вголос. Потім вони знову пояснюють матеріал в думках, потім знову вголос.

Вправа 16. Членам групи по черзі пропонується виконати наступне завдання: розпочати імпровізоване пояснення нового матеріалу або розмову з класом. На окремих партах (на першій, на останній) сидять порушники дисципліни. Необхідно, розмовляючи з| аудиторією, не втрачати їх із виду і реагувати на їх поведінку.

Вправа 17. Спрямовано на розвиток навичок спілкування. Увійдіть до аудиторії і поздоровайтесь з нею. Увійдіть до класу і приверніть до себе увагу без мовного спілкування: засобами міміки, пантомимики, погляду.

Зверніться до члена групи в ролі учня з питанням у вигляді прохання, вимоги, попередження, похвали, кепкування, гумору, натяку, наказу, побажання. Необхідно знайти не тільки потрібні голосові, але і пластико-мимико-пантомімічні інтонації; стежити за м'язовою свободою, зняттям надмірної м'язової напруги. Програються різні педагогічні ситуації.

Вправа 18. Техніка інтонації. Даються різні фрази і ставиться завдання вимовити їх з різними відтінками залежно від педагогічної ситуації. Наприклад: «Ідиті сюди!», «Чи виконали завдання?», «Прошу уваги!», «Так», «Ні», «Сядьте». Фрази вигадують і самі члени групи.

Вправа 19. Членам групи пропонується швидко відповідати на несподівані питання з будь-яких проблем. На обдумування час не дається. Розвиваються навики спонтанної комунікації.

Вправа 20. Складання педагогічних розповідей. Ведучий вводить фразу, а всі члени групи по черзі доповнюють (С364) свої фрази, утворюючи загалом сюжетну розповідь. Тренер зачитує частину педагогічної розповіді. Пропонує членам групи спочатку закінчити його в словах, а потім дією.

Вправа 21. Спрямовано на визначення уточнення системи спілкування.

Перший варіант. Увійдіть до аудиторії, де вчора був конфлікт, і знайдіть правильну систему спілкування. Спочатку відбувається психолого-педагогічне обгрунтування ситуації. Другий варіант. Спочатку виконується етюд, а потім дається його психолого-педагогічне тлумачення. Ситуації можуть пропонувати самі члени групи в різноманітних психолого-педагогічних середовищах.

Вправа 22. Розвиток міміки, пантомимики. Проводиться на заняттях і індивідуально вдома, перед дзеркалом, для збагнення особливостей своєї мімічної природи. Теми: зобразіть основні емоції (здивування, хвилювання, сміх, іронія). Теми мінування можуть пропонуватися членами групи. Ці завдання корисні для педагогічної доцільності, передачі переживання, а також для розвитку рухових, пантомімічних, мімічних і зорових засобів дії.

Вправа 23. На стадіальність процесу спілкування. Орієнтування, вибір об'єкту. Залучення до себе уваги. Зондування особливостей об'єкту, його схильності до спілкування. Власне вербальне спілкування, зворотний зв'язок. Реалізація комунікативних завдань на кожній стадії. На початку ці стадії здійснюються кожним членом групи окремо поволі, потім темп реалізації стадії збільшується. Відпрацьовуються окремі стадії спілкування як мовні, так і домовні.

Вправа 24. На реалізацію мовного спілкування. Увійдіть до класу. Зорієнтуйтеся в його комунікативній обстановці. Постарайтеся відразу пригадати попередню сферу спілкування. Зберіть на собі увагу аудиторії. Розгляньте її уважно і починайте безпосередню мовну дію. Вправа по стадіях спілкування проводяться систематично до цілковитої автоматизації процесу спілкування в плані його стадіального руху.

Вправа 25. На виявлення індивідуальних особливостей і професійно-педагогічного спілкування як віддзеркалення творчої педагогічної індивідуальності члена групи. Пошук власного стилю спілкування. Цей вид роботи передує завданнями на самопізнання власної комунікативної індивідуальності. (С365)

Вправа 26. На побудову комунікативних задач уроку, організацію заходу. Тренер висуває перед членами групи педагогічне завдання, а вони по черзі пропонують методичні, а потім комунікативні засоби її вирішення. До складеного плану заходу пропонується скласти комунікативний план, з вказівкою особливостей спілкування із класом в цілому і з окремими учнями.

Вправа 27. Техніка і логіка мови, її виразність і емоційність. Ці вправи слід проводити по спеціально виданому посібнику.

Вправа 28. Спеціальна вправа на словесну педагогічну дію проводиться на основі спільної методики виразного читання, але включає і додаткові вправи наступного змісту:

Вправа 28а. Завдання на виправдання якого-небудь педагогічного тексту. Студентам пропонується текст (краще всього монолог) педагогічного змісту і дається завдання прочитати його і емоційно виправдати ситуацію. у якій він вимовляється.

Вправа 286. На розвиток бачень мовного матеріалу. Студентам пропонується викликати в собі бачення того, про що йде мова. Спочатку текст читається тренером, а члени групи створюють уявні образи змісту тексту і розповідають про особливості власного бачення. Потім вправа ускладнюється. Кожному дається уривок тексту і ставиться завдання прочитати його, викликаючи у себе внутрішнє бачення по всьому змісту| тексту. Виконана вправа обговорюється. Як домашнє завдання пропонується скласти конспект уроку, заходу, розробити до нього систему образних бачень. Завдання перевіряється на наступному занятті. Ці вправи проводяться поступово.

Вправа 28в. До цієї ж групи входять вправи на підтекст того, що повідомляється. Спочатку вони проводяться на матеріалі художніх творів (проза, поезія). Необхідно навчитися виявляти підтекст. Потім вправа ускладнюється, члену групи дається завдання скласти і виявити підтекст повсякденної мови педагога. Спочатку пропонується визначити підтекст фрази, вимовної тренером. Члени групи індивідуально визначають зміст підтексту і колективно його обговорюють. Потім самі члени групи промовляють окремі фрази педагогічного ужитку з певним підтекстовим навантаженням. (С366) Ця вправа проводиться в двох варіантах: 1. Спочатку оголошується значення підтексту. Потім вимовляються фрази, а присутнім пропонується визначити зміст підтексту 2. Студенти діляться на пари і дають один одному вправи на підтекст, а потім перевіряють один одного.

Вправа 29. Короткий діалог. Група ділиться на пари, в якій один педагог, інший — учень. Їм дається тема для діалогу на 5 хв. Потім вони міняються ролями. Ускладнений вариант— в діалог вводиться завдання, розраховане на імпровізовану комунікативну дію учня і педагога.

Вправа 30. Відтворення жестів етюдної ситуації педагогічної дії. Увійдіть до класу. Поздоровайтесь. Починайте висловлювати матеріал і т.ін. Слухачі фіксують жести, потім вправа обговорюється і відділяється непотрібна в даній ситуації жестикуляція.

Вправа 31. Типові педагогічні жести в конкретних педагогічних ситуаціях. Виконання завдань обговорюється. Уточнюється система жестів. Знімається непотрібна жестикуляція. Одночасно проводяться заняття по міміці. Група ділиться на пари. І кожен в групі дає іншому мімічні завдання (не менше 10 на кожного). А потім пари міняються ролями. Це завдання повторюється на багатьох заняттях.

Вправа 32. Формуванню основ професійно-педагогічного спілкування. Члени групи виступають з лекцією на яку-небудь тему, а потім проводиться її аналіз всією групою.

Дата добавления: 2015-11-14