Комунікативний тренінг для підлітків

Тренінг проводиться протягом 24—30 акад. год. 4—5 днів підряд, в групах від 8 до 12 чоловік гомогенних по віку учасників.

Учасників тренінгу можна умовно розділити на чотири основні типи:

1. Боязкі, затиснуті, сором'язливі діти, невпевнені в собі, з явно заниженою самооцінкою.

2. Гіперактивні, імпульсні, реактивні діти, з явно завищеною або явно заниженою самооцінкою.

3. Діти з різко змінним типом поведінки, то затиснуті, то гіперактивні, з нестійкою самооцінкою.

4. Діти, страждаючі комплексом неповноцінності із-за зовнішнього недоліку (заїкання, зайва вага і т.ін.). (С367)

Основні цілі тренінгу — допомогти дитині в усвідомленні універсального характеру його труднощів, їх поширеності і звичайності, «нормальності»; причин його труднощів; подоланні внутрішніх бар'єрів; освоєнні адекватних способів самовираження; формуванні адекватної самооцінки.

Ці основні цілі реалізуються при розробці програм тренінгу за допомогою постановки конкретних завдань:

· розвиток соціальної сензитивності;

· формування установки на партнерство;

· освоєння базових комунікативних навиків і умінь (встановлення і підтримка контакту, створення сприятливого клімату спілкування, активного слухання, експресії і імпресії, використання вербальних і невербальних засобів спілкування);

· розвиток здібностей підстроювання, приєднання і емпатії;

· зняття м'язових затисків;

· освоєння релаксації.

Принципи, що лежать в основі

Програми

1. Ненасильність спілкування. При поясненні правил гри, при виборі ведучого тренер виходить перш за все з бажання дітей, уникаючи примусу. Іноді діти намагаються примушувати один одного до якихось дій, тоді тренеру доводиться блокувати ці спроби. Якщо діти говорять: «Хай водить буде той-то», тренер відповідає: «Тільки, якщо ця людина захоче». Необхідно уникати вираження повинності і спонукати дітей замінювати слова «повинен», «зобов'язаний», словами «хочу» і «можу».

2. Позитивний характер зворотного зв'язку. Оскільки більшість дітей в групі потребують підтримки і відрізняються вираженою орієнтацією на схвалення тих, що оточують, необхідно використовувати позитивний зворотний зв'язок, як надійний засіб допомоги дитині в подоланні соромливості і підвищенні самооцінки, знятті напруження і релаксації.

У ході і в кінці кожної гри висловлюється подяка всім учасникам, а ведучому висловлюється подяка особливо. Якщо в ході гри ведучий зазнає якісь труднощі, тренер підбадьорює його. (С368) Більшість дітей в групах дуже вразливі. Тому тренер рішуче присікає спроби самих дітей давати один одному негативний зворотний зв'язок. Наприклад, якщо діти говорять дівчинці, що вона зробила щось неправильно, то тренер пропонує похвалити її за те, що вона дуже старалася. Протягом всіх днів тренінгу тренери спонукають хлопців висловлювати один одному схвалення і подяку.

3. Неконкурентний характер відносин. Дотримати цей принцип можна лише, якщо вдасться створити для дітей атмосферу довіри, психологічної безпеки, забезпечити максимальний психологічний комфорт кожному. Тому всі ігри будуються і підбираються так, щоб звести до мінімуму, а в ідеалі — до нуля елементи конкуренції, змагань, перемоги і поразки.

Діти, що беруть участь в даному тренінгу, відрізняються невпевненістю в собі, підвищеною тривожністю, нездатністю адекватно реагувати на власну неуспішність. Тому перед початком тренінгу необхідно приділити особливу увагу неконкурентному характеру відносин в тренінгу. «У нас не буде змагання. У нас не буде переможця і переможених. Ми не старатимемося довести, що ми чимось краще за інших». В ході гри підкреслюється цінність, унікальність кожної дитини, її відмінність від інших. Ця ідея служить одним з критеріїв відбору ігор.

4. Мінімізація лабілізації і її опосредкованість. Традиційно вважається, що без лабілізації тренер не допоможе дітям усвідомити джерела їх труднощів, які криються в особливостях їх характеру і поведінки. Для учасника тренінгу лабілізація — засіб пізнання власної недосконалості. Це дзеркало, в якому людина бачить все своє неприкрашене віддзеркалення, свої слабкі сторони і недоліки.

Проте дітям із труднощами в спілкуванні таке дзеркало не лише не принесе користь, але може сприяти посиленню їх труднощів, зниженню самооцінки, підвищенню тривожності, зміцненню внутрішніх бар'єрів. Тому тренінг будується так, щоб діти отримували лабілізацію в мінімальних дозах, непряму, опосередковану:

через усвідомлення існування інших, відмінних від власного способів поведінки;

через спостереження успішності цих способів;

через ідентифікацію із тренером і успішними членами групи. (С369)

Щоб не допустити зриву у дитини до важкої ситуації, необхідно різними способами пом’якшити лабілізацію.

Наприклад, якщо ведучий не може швидко впоратися із завданням, тренер підтримує його, кажучи, що це завдання важке і в інших групах хлопці також справлялися не відразу. І навіть така лабілізація, опосередкована, пом'якшена, в мінімальних дозах проводиться після ретельної щоденної діагностики, якщо тренер упевнений, що діти зможуть її витримати і використати для покращання своїх стратегій спілкування.

Ігри будуються так, щоб не фіксувати слабкі сторони дитини, а підкреслювати сильні, не ставити дитину в ситуацію неуспішності, а зміцнювати її віру в себе, даючи можливість їй бути успішним і, заохочуючи її, розширити репертуар способів її поведінки.

5. Дистанціювання і ідентифікація. Ситуацій неуспішності не уникнути. Іноді вони корисні, оскільки спонукають дитину відмовитися від якихось стереотипів, освоїти нові моделі поведінки, прийняти позитивний досвід інших членів групи. Але іноді ситуація неуспішності загрожує відмовою дитини від гри або взагалі від участі в тренінгу. У таких випадках необхідно допомагати дитині дистанціюватися від її невдачі, наприклад, приписуючи її утруднення її герою. Замість того щоб сказати ведучому: «Ти помилився», краще говорити: «Цього разу прекрасне чуття розвідника мало допомогло Штірліцу». Саме для полегшення дистанціювання дітям пропонують на самому початку тренінгу вигадати собі псевдоніми. Разом з тим тренер допомагає дітям ідентифікуватися з її успіхом, переносячи позитивний зворотний зв'язок з окремих вчинків на особистість дитини. Наприклад, замість «Ти добре зміркував, здогадався, придумав» тренер говорить: «Ти такий кмітливий, догадливий, винахідливий».

6. Включеність. У запропонованій програмі тренер дотримується традиційної ролі учасника всіх ігор, окрім тих, де необхідно стежити за часом або регулювати хід гри, а також забезпечувати безпеку в іграх із закритими очима. Беручи участь в іграх, тренер, по-перше, своїм прикладом допомагає включитися дітям і, по-друге, допомагає їм усвідомити, що ігри в тренінгу проводяться не стільки для розваги, скільки для навчання.

Вже в ході першого дня тренінгу доводиться вносити корективи, оскільки всі ігри в тій чи іншій мірі дають (С370) матеріал для діагностики. На цій підставі вносяться зміни в програму подальших днів, переставляються акценти, з'являються нові аспекти, відповідні потребам дітей.

Програма будується за принципом визначення основного завдання дня для кожного тренінгу.

Перший день. Розвиток навиків|навичок| встановлення і підтримки контакту, освоєння навиків|навичок| активного слухання.

Другий день. Розвиток експресивних і імпресивних здібностей, вдосконалення навиків користування вербальними і невербальними засобами спілкування.

Третій день. Розвиток соціальної сензитивності.

Четвертий день. Формування установки на партнерство, освоєння умінь, приєднання і підстроювання.

Окрім цих основних, протягом всіх днів тренінгу паралельно вирішуються і інші завдання — або закладені в програму спочатку (наприклад, подолання дистанції, створення комфорту в перший день, зняття напруження, фізична і емоційна розрядка), або із тих, що виникають в ході тренінгу (наприклад, підтримка і заповнення дефіциту уваги в другий день). Кожна гра, як правило, допомагає досягненню відразу декількох цілей. І тому розділення завдань по днях дещо умовне.

Дата добавления: 2015-11-14