Методи організації і самоорганізації навчально-пізнавальної діяльності.

Перша підгрупа: методи навчання за джерелом передачі і сприймання інформації (С.І.Перовський, Є.Я.Голант, Д.О.Лордкіпанідзе та ін.). У класифікації виділяють методи: словесні, наочні, практичні, роботи з книгою, відеометод.

Словесні методи включають усний виклад навчального матеріалу самим вчителем (розповідь, виклад, пояснення, лекція) і діалогічну форму (різні форми бесіди).

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного, систематизованого, дохідливого, емоційного повідомлення знань. Широко застосовується в початкових класах; є важливим джерелом впливу на думку, уяву, емоції молодших школярів, розширення їхнього кругозору. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу, коли треба повідомити яскраві, нові відомості; висвітлити події, віддалені у часі; розповісти про те, що діти не можуть спостерігати безпосередньо тощо. У чистому вигляді розповідь використовується рідко. Найчастіше вона містить міркування учителя, аналіз фактів, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається.

У початкових класах використовується переважно три види розповіді: опис, художня розповідь, пояснення.

Опис передбачає чітку, виразну, образну характеристику предметів, явищ, подій, їхніх ознак, властивостей тощо. Найдоцільніше його використовувати для повідомлення фактичного матеріалу, наприклад на уроках природознавства, ознайомлення з навколишнім, трудового навчання.

Художня розповідь багата на образні засоби мовлення (порівняння, епітети), звернена до уваги та емоцій дітей. Використовується на уроках читання, малювання, ознайомлення з навколишнім.

У початковій школі зміст розповіді має бути особливо продуманий, щоб докладне пояснення, дрібні подробиці не відволікали дітей від сутності засвоюваного, а емоції не пригнічували розумових процесів.

Розповідь-пояснення використовується у випадках, коли треба не просто передати певну інформацію, а розкрити в логічній послідовності, доказово розповісти про певні причинно-наслідкові зв’язки, залежності між об’єктами, розкрити сутність способів дій, які слід чітко запам’ятати.

Пояснення – послідовний, логічний, чіткий, доступний дітям виклад способів дій, складних питань, що поєднується зі спостереженнями учнів за демонстрування, дослідом.

Бесіда – словесний питально-відповідний метод навчання, завдання кого – спонукати учнів до актуалізації (пригадування) відомих і засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень.Тобто, бесіда – діалогічний метод викладу навчального матеріалу. Метод найчастіше застосовується тоді, коли нова тема є порівняно нескладною, а в учнів вже склалися про неї певні уявлення або усталилися життєві спостереження, які дозволяють осмислити і засвоїти знання евристичним шляхом. За призначенням виділяють бесіди вступні або організаційні; повідомлення нових знань (сократичні, евристичні та ін.); синтезуючі або закріплюючі; контрольно-коректуючі.

Робота з книгою – багатофункціональний метод словесної групи, що полягає в опрацюванні літератури різних видів і спрямований на формування нових знань, їх закріплення, вироблення вмінь і навичок та реалізацію контрольно-корекційної функції в умовах урочного і позаурочного навчання.

Важливими прийомами раціональної роботи з книгою є: установка на запам’ятовування основних положень, теорій, правил тощо; мисленнєве створення плану прочитаного, його фіксація; створення опорного конспекту.

Лекція. Від інших методів словесного викладу вона відрізняється: а) більш вимогливою структурою; б) логікою викладу навчального матеріалу; в) великим обсягом інформації, яка повідомляється; г) системним характером викладу знань. Предметом шкільної лекції здебільшого є опис складних систем, явищ, об’єктів, процесів, наявних між ними зв’язків і залежностей. Очевидно, що лекція доречна лише в старших класах, коли учні вже мають необхідний для сприймання і осмислення матеріалу рівень підготовки. Лекція використовується для викладу більшого за обсягом матеріалу, займає цілий урок, а інколи і здвоєні уроки.

Навчальна дискусія – словесний метод навчання, суть якого полягає в обміні поглядами щодо конкретної проблеми з метою набуття нових знань, зміцнення власної думки, формування вміння її відстоювати.

Близьким до навчальної дискусії є метод диспуту.

Диспут - словесний метод навчання, суть якого полягає в цілеспрямованому зіставленні різних поглядів на наукову чи суспільну проблематику з метою формування в учнів оцінних суджень, зміцнення світоглядних позицій.

Інструктаж - словесний метод навчання, який передбачає ознайомлення зі способами виконання завдань, інструментами, матеріалами, технікою безпеки, показ трудових операцій та організацію робочого місця.

Наочні методи – це способи наочно-почуттєвого ознайомлення учнів із різними предметами, явищами, процесами, що є об’єктами навчання. Наочні методи застосовують у тісному зв’язку зі словесними, адже вони передбачають використання ілюстрацій і демонстрацій на підтвердження словесних тлумачень. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів.

У початкових класах застосування наочності має на меті: збагачення й розширення безпосереднього чуттєвого досвіду учнів, розвиток спостережливості, пізнання конкретних властивостей предметів під час практичної діяльності тощо. У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність.

Спостереження – цілеспрямоване сприймання об’єкту, процесу чи явища з метою безпосереднього вивчення його ознак та властивостей. Може здійснюватись у природних умовах – спостереження за сезонними змінами в природі, за рослинами і тваринами у природному середовищі та штучних – спостереження за тваринами у зоопарку, куточку природи тощо. Спостереження може займати частину уроку чи весь урок. Значення спостереження полягає в тому, що воно забезпечує безпосередній контакт дітей зі спостережуваним об’єктом чи явищем, дозволяє включити у процес пізнання всі доступні аналізатори, збагатити сенсорний досвід.

Ілюстрування. Даний метод передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою схем, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо.

Демонстрування. Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об’єктами в їх природному вигляді. Використовується для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою, динамікою явища. При демонструванні часто використовуються штучні замінники натуральних об’єктів. Вони дозволяють ознайомитись з конструкцією, принципами дії (рельєфом місцевості, будовою квітки, тварини, розрізом геометричної фігури), провести безпосередні виміри, визначити певні характеристики.

У зв’язку з інтенсивним використанням у навчальному процесі сучасних візуальних джерел інформації (телебачення, DVD-програвачів, комп’ютерів тощо), виокремлюють відеометод.

Відеометод – наочний багатофункціональний метод навчання, який полягає у використанні відеоматеріалів і активізує наочно-чуттєве сприймання, забезпечує більш легке і міцне засвоєння знань в їх образно-понятійній цілісності та емоційній забарвленості.

Практичні методи навчання ( вправи, лабораторні роботи, праця, експериментування тощо) охоплюють різні види діяльності учнів і спрямовані на формування навичок і вмінь застосовувати знання в стандартних чи змінених умовах з метою досягнення їх вищого рівня.

Вправи. Суть методу полягає втому, що учні виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці. Таким чином вони закріплюють знання, формують відповідні уміння й навички, розвивають мислення і творчі здібності. Серед вправ виділяють: а) усні (спрямовані на оволодіння технікою читання, мовлення, розповіді, усного рахунку); б) письмові – техніка та культура письма, диктанти, твори, конспекти тощо; в) лабораторно практичні – робота з приладами, апаратурою; г) виробничо-трудові – у майстернях, на земельній ділянці.

Лабораторні роботи. Застосовуються насамперед при вивченні хімії, біології, фізики, інформатики. Метод базується на самостійному проведенні досліджень учнів, висуванні та перевірці гіпотез.

Навчальна праця. Суть методу полягає у застосуванні отриманих знань при вирішенні практичних завдань, в умінні використовувати теорію на практиці

Друга підгрупа – за логікою передачі і сприймання навчальної інформації (С.Г.Шаповаленко) методи поділяються на: індуктивні, дедуктивні, традуктивний, аналітичний і синтетичний методи навчання.

Індуктивний метод. Індукція – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне (комахи – шестиногі, студенти – веселі, політики - корумповані). Індуктивний метод навчання забезпечує перехід від одиничного до загального висновку на основі знання про предмети даного класу.

Дедуктивний метод. Дедукція – перехід від загального до окремого. За такого викладу навчального матеріалу вчитель спочатку подає загальне положення (формулу, закон), а потім підкріплює їх конкретними прикладами, наводить часткові випадки, конкретні задачі.

Традуктивний метод – метод навчання, що передбачає рух від окремого, від одиничного до одиничного, від загального до загального через порівняння за ознаками подібності (аналогії) чи відмінності. Цей метод застосовують у двох основних формах: порівняння й аналогії. Сутність традуктивного методу полягає у з’ясуванні подібності деяких ознак двох чи більше явищ, на основі чого роблять висновок про подібність усіх інших ознак цих явищ, завдяки чому аналогія здійснюється за основною, суттєвою ознакою досліджуваного явища, а не випадковою чи другорядною. Тому важливо чітко визначати основні і другорядні ознаки досліджуваних явищ і процесів. Аналогія не може існувати самостійно, тільки в єдності з іншими логічними методами (аналіз, синтез, індукція, дедукція) вона сприяє реалізації завдань навчання.

Аналітичний метод - метод навчання, що передбачає виокремлення частини з цілого.

Синтетичний метод - метод навчання, що передбачає уявне або практичне поєднання виокремлених шляхом синтезу елементів або властивостей предмета в одне ціле.

Третя підгрупа – класифікація методів за рівнем самостійності (напруженості) пізнавальної діяльності, якого досягають учні (М.М.Скаткін, І.Я.Лернер).

Пояснювально-ілюстративний метод - метод навчання, спрямований на повідомлення готової інформації різними засобами (словесними, наочними, практичними) та усвідомлення і запам’ятовування цієї інформації учнями

Репродуктивний метод. Репродукція – відтворення готових зразків. Репродуктивний метод має такі ознаки: 1) знання учням пропонуються у „готовому ” вигляді; 2) учитель не тільки повідомляє знання, але й пояснює їх; 3) учні свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам’ятовують їх; 4) критерієм засвоєння є правильне відтворення (репродукція) знань; 5) міцність засвоєння забезпечується шляхом багаторахового повторення знань.

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Метод має такі ознаки:

1. Учитель показує шлях дослідження проблеми, розкриваючи її вирішення з початку до кінця.

2. Учні, спостерігаючи за ходом міркувань вчителя, одержують приклад вирішення пізнавальних задач.

3. Учительзагострює суперечності між раніше здобутими знаннями і новими фактами, процесами, які учні спостерігають.

4. Учень не в змозі пояснити ці факти або процеси через нестачу наявних у нього знань. Виникає потреба у нових знаннях, яку він прагне задовольнити.

5. Учень використовує способи вирішення проблем у власній пошуковій роботі, виявляючи при цьому активність і самостійність власної думки в межах формально-логічного мислення.

Частково-пошуковий (евристичний) метод має такі характерні ознаки:

1. Знання учням не пропонуються в „готовому” вигляді, їх потрібно здобувати самостійно.

2. Учитель організовує не повідомлення чи виклад нових знань, а пошук їх за допомогою різноманітних засобів

3. Учні під керівництвом учителя самостійно мислять, вирішують пізнавальні завдання, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють, роблять висновки тощо, в результаті чого у них формуються усвідомлені міцні знання.

Таким чином частину знань повідомляє учитель, частину учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені питання чи вирішуючи проблемні завдання. Звідси метод отримав назіу частково-пошукового.

Дослідницький метод зводиться до того, що:

1. Учитель разом з учнями формулює проблему, вирішенню якої присвячується проміжок навчального часу.

2. Знання учням не повідомляються. Учні самостійно здобувають їх у процесі вирішення проблеми, порівняння різних варіантів отриманих відповідей. Засоби для досягнення результатів також визначають самі учні.

3. Діяльність учителя зводиться до оперативного управління процесом вирішення проблемних завдань.

4. Навчальний процес характеризується високою інтенсивністю, учіння супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання вирізняються глибиною, міцністю, дієвістю.

Четверта підгрупа – за ступенем керівництва навчальною роботою (П.І.Підкасистий, В.Ф.Паламарчук, В.І.Паламарчук) методи поділяються на два види: навчальна робота під керівництвом учителя та самостійна робота учнів (поза контролем учителя).

Навчальна робота під керівництвом учителя. За використання такого методу вчитель проводить чіткий інструктаж перед початком виконання учнями навчального завдання, в ході виконання – надає допомогу, в разі потреби, коригує діяльність учнів. Сюди можна віднести: класні твори з літератури, складання і розв’язування задач з математики, робота з контурними картами, самостійні письмові роботи з ряду дисциплін та інш.

Самостійна робота учнів (поза контролем учителя – домашня навчальна діяльність школярів. Суттєве значення має правильне дозування обсягу і ступеня складності домашніх завдань.

Дата добавления: 2015-11-14