Читайте также:
|
Демокріт постійно наполягає у тому, що треба приборкувати бажання і пристрасті, виховувати помірний характер. Сильні бажання, створені задля досягнення чогось іншого, роблять душу сліпий стосовно до всього, підкреслює Демокріт, котрого приваблює повнота життя. Він наполягає у тому, що «>свиноподобни людей, які прагнуть розкоші». Щастя, поДемокриту, у хорошому настрої, у його незворушності, гармонії, симетрії, в безстрашності душі. Усе це, устремління душі, й об'єднуються у Демокрита в понятті про вищому благо. Не вважаючи, що досягти такої міри дуже просто, він драматично розповідає про безперервної тяжбі душі, й тіла, яку, мабуть, неодноразово відчував на собі. Часом не тільки тіло винне перед душею, Душа, при неправильному вживанні може стати тіла постійним джерелом нещастя.
Розмірковування Демокрита про моральності досить тісно пов'язані з його поданням про суспільство, державі, з його політичними вподобаннями. Демокріт – захисник демократії, хоча, мабуть, і критик окремих сторін втілення, що вона в античності. Деякі найважливіші принципи демократії у поєднанні із зазначеними духовними цінностей і є соціально-моральний ідеал Демокрита. Він бідність демократією настільки ж краще з так званого добробуту громадян при царів, наскільки свобода краще рабства. Демокріт вважає, що і жило якнайбільше людей має брати участь у громадських справах. Його аргументація на її користь тези – скоріш практична, причому більшою мірою кримінальна докази від протилежного: а то й станеш брати участь у громадських справах,приобретешь погану репутацію.
«Адже навіть тому, хто належить з недбальством (до громадським справам) і робить несправедливості, загрожує небезпека придбати погану репутацію і як навіть зазнати деякі неприємності». Перед нами важливе свідчить про те, наскільки у межах давньогрецької державності цінувалася соціальна активність громадян. Можна було погану репутацію як тоді, коли людина робив погані вчинки, а й що він нічого не робив суспільства і держави.
Демокріт висловлюється на користь узгодження інтересів, думок. Він вважає, держава чим демократичніша, тим більше у ній однодумності. Для Демокрита демократія – це однодумність, причому однодумність не так на словах, а у реальних діях. Чим більший активно людей діють разом, то швидше вони можуть дійти злагоди та справді дійдуть нього. Шлях до запобіганню конфліктів, поганих дій, додоброжелательству людей відношенні одне одного – соціальний шлях, який цілком узгоджуються з моральними ідеалами,захищеними Демокрітом.
Демокріт заперечував існування богів і роль всього надприродного у виникненні світу. За свідченням Секста Емпірика, він вважав, що «ми прийшли до думки про богів від відбуваються в світі незвичайних явищ».
Демокріт говорить, що до «людей наближаються якісь ідоли (образи) і з них одні доброчинні, інші шкідливих. Тому він і молився, щоб йому попадалися щасливі образи». Вони - величезних розмірів, жахливі [на вид] і відрізняються надзвичайною міцністю, однак не безсмертні. Вони пророкують людям майбутнє своїм виглядом і звуками, які вони видають. Виходячи від цих явищ, древні прийшли до припущення, що існує бог, тим часом як [насправді], крім них, не існує ніякого бога, який володів би безсмертної природою.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 116 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Вчення Демокріта ( атоми та порожнеча, космогонія та космологія). | | | Риторика та філософія софістів. Старші та молодші софісти. |