Практична робота

Тема: Форми і стилі сучасної української літературної мови

Мета:

- вчити студентів визначати стилі мовлення, характеризувати тексти, їх лексико-семантичні та структурно-граматичні особливості;

- стилістично аналізувати тексти;

- визначати мовні засоби в текстах;

- прищеплювати студентам почуття краси й поваги до мови.

Обладнання: схеми, підручники.

Завдання для виконання:

Завдання 1. Уважно прочитайте наведені тексти, схарактери­зуйте їх лексико-семантичні та структурно-граматичні особливо­сті і визначте, до якого функціонального стилю літературної мо­ви можна віднести кожний із них.

І. Ставлячи питання про кардинальну реформу політичної системи, треба виходити насамперед з яс­ного уявлення: які її якості витримали перевірку ча­сом і необхідні нам сьогодні, а які, навпаки, необхідно звести до мінімуму або повністю подолати.

Мова, як нам здається, повинна піти про розв'я­зання таких основних завдань.

По-перше, зробити все, щоб мільйони і мільйони трудящих були включені до управління країною не на словах, а на ділі.

По-друге, відкрити максимальний простір проце­сам саморегулювання і самоврядування суспільства, створити умови для повного розвитку ініціативи гро­мадян, представницьких органів влади, партійних і громадських організацій, трудових колективів.

По-третє, налагодити механізм вільного форму­вання і виявлення інтересів і волі всіх класів і со­ціальних груп, їх погодженості і реалізації у внутріш­ній і зовнішній політиці Радянської держави.

По-четверте, забезпечити умови для дальшого вільного розвитку кожної нації і народності, зміц­нення їх дружби і рівноправного співробітництва на принципах інтернаціоналізму.

По-п'яте, радикально зміцнити соціалістичну закон­ність і правопорядок, з тим щоб виключити можли­вість узурпації влади і зловживань, ефективно про­тистояти бюрократизмові і формалізмові, забезпечити надійні гарантії захисту конституційних прав і сво­бод громадян, а також виконання ними обов'язків щодо суспільства і держави.

По-шосте, чітко розмежувати функції партійних і державних органів відповідно до ленінської концеп­ції ролі Комуністичної партії як політичного авангар­ду суспільства і ролі Радянської держави як знаряд­дя влади народу.

Нарешті, по-сьоме, створити ефективний механізм, який забезпечував би своєчасне самооновлення полі­тичної системи з урахуванням внутрішніх і міжнарод­них умов, які змінюються, здатної до дедалі активні­шого розвитку і впровадження в усі сфери життя принципів соціалістичної демократії і самовряду­вання.

(Матеріали XIX Всесоюзної конференції Комуністичної партії Радянського Сою­зу. — К., 1988. — С 38—39)

II. Захопившись наочними й беззаперечними до­сягненнями науково-технічної революції, дехто схиль­ний домагатися безпосередньої емпіричної версифі­кації теорій і ймовірних змін людської природи, які, мовляв, негайно відбуваються в зв'язку з появою тих чи інших машин.

З'являються теорії вже й не раціонального, а яко­гось технотронного суспільства. Людина розгляда­ється вже не як творець, а лише як знаряддя реалі­зації внутрішньої логіки розвитку науки і техніки.

... Людина — це не абстрактна істота, яка тулить­ся десь поза світом.

Людина — це світ людини.

(П. Загребельний)

III. Люди йдуть навально. Всередині у них все співає, на блідих щоках квітне рум'янець, багато хто несе на плечах маленьких нащадків, — зворушливих, як перші весняні паростки, ніжних, як весняний пух на вербі. Це — господарі нашого майбутнього, це ті, в ім'я життя яких умирали на фронті. Вони взагалі не всі знають мирне життя, але ми віримо, що, почи­наючи з цього дня, доживуть віку без війни.

Ідуть офіцерські школи. Молоді, зовсім юні об­личчя. На грудях — ордени, медалі, гвардійські знач­ки, нашивки поранень, багато поранень. Я силкуюся уявити собі кров, пролиту цими живими юнаками на полях битв. Як її багато! Щедра, свята, гаряча кров в ім'я Вітчизни. І я бачу — ця кров горить на Полот­нищах знамен, пронесених через усі бої до Перемоги.

(Ю.Яновський)

IV. Що ж приваблює в Котляревському його на­щадків? Для нас він невіддільний від свого народу й від його грунту, що живив його творчість. Написав «Енеїду», звичайно, Котляревський,, авторське пра­во належить йому, славетна поема — це голос його осо­бистості, й усе ж разом із тим і «Наталку Полтавку» й «Енеїду» витворював ще один автор, ім'я йому — український народ, його життєлюбна й мужня вда­ча, його поетична й ласкава душа. І це аж ніяк не при­меншує індивідуальності письменника, а злитність його вдачі з характером народу радше підносить славного полтавця перед нашим духовним зором...

Передова російська громадськість доброзичливо зустрічала самобутнє слово Котляревського, і це ба­гато про що нам промовляє. Він стоїть біля самих витоків дружби наших братніх культур, і цим теж нам дорогий.

(О. Гончар)

V. За Дніпром небо ясно, ясно палало всіма кольо­рами веселки, підперезане однизу темною смугою лі­сів. Ввесь Дніпро, скільки можна було засягти оком вгору і вниз, був ніби помальований ще ясніше й блискучіше, ніж небо. Здавалось, ніби текла блис­куча, як скло, широка річка, попід лісом червона, по­середині оранжова й жовта, а на другому березі зе­лено-синя.

(І.Нечуй-Левицький)

VI. Ще не чула одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! Глянула я на свій город, а моєї цибу­лі — коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов'їха, вже й продала. Я кинулась до неї, а вона стоїть на городі та й сичить, як гадюка: «Ой, люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!»

(І. Нечуй-Левицький)

Завдання 2. Зробіть стилістичний розбір тексту: 1) схаракте­ризуйте мовленнєву ситуацію і завдання мовлення; 2) визначте, зразком якого стилю може бути наведений текст; 3) укажіть на властиві для цього стилю і для даного тексту мовні засоби (лек­сичні, морфологічні, синтаксичні).

Дата добавления: 2015-11-14