Лінгвістична оцінка можливостей контамінації біблійної та народнопоетичної фразеології у контексті історичного та психологічного часу.

Категорії історичного та психологічного часу були вперше по трактовані О. Шпенглером, у мовознавстві вони не набули однозначності, хоча мовні факти та їх науковий аналіз завжди розглядаються у віднесеності до динаміки (тобто істор.часу, діахронії) або до психологічного часу (синхронії). Тобто, історичний час є абстрагованим вектором мовно-культурного розвитку, а отже – діахронією. Натомість, психологічний час синонімізується лінгвістами із синхронією.

Історичний час є вектором вертикальної спіралі, що в лінгвістичній інтерпретації постає універсальною моделлю розвитку мови – від елементарної номінації до складної структурованої системи семантичних, граматичних і функціональних кореляцій мовних одиниць.

Будь-яка мова розвивається у часі і має свою періодизацію. Стадіальний розвиток мови є її інтелектуалізацією, рухом від елементарного до складного, від простої функції до поліфункції, від лінійного мислення до асоціативного.

Здатність мислити абстрактно, асоціативно є ознакою вищого рівня розвитку інтелекту. Фразеологізми є переважно символічними словами чи словосполученнями, адже вони часто вимагають абстрагуватися від прямого значення слів, що входять в їхню структуру, щоб зрозуміти їхню суть. Аналізуючи біблійні та народнопоетичні фразеологізми, можна помітити, що з плином історичного часу (у діахронії) їхні значення змінювалися, збагачувалися (Л. І. Шевченко називає це «відцентрове розширення семантичного кола»), доповнювалися новим змістом.

Із погляду тенденцій інтелектуалізації мови фразеологія біблійного походження в сучасній літературній мові відбиває загальний характер змін, властивий фразеологічним одиницям в істор. і псих. часі, зокрема і трансформації та контамінації. Контамінація - такий вид трансформації фразеологізмів, коли внаслідок накладання кількох наявних витворюється новий фразеологізм.

Християнський символізм постає у фразеології, що відбиває ідеальну сутність поняття, через образну трансформацію постійного атрибута в синтагмі. Наприклад, у Біблії можна не раз зустріти фразеологізм «камінне серце», у народнопоетичній фразеології маємо: серце болить, крається, сходить кров’ю, в’яне. За допомогою контамінації ці фразеологізми «схрещуються», внаслідок чого маємо нові фразеологізми:

давити каменем на серце, каменем лягти на серце, серце каменем лежить. Всі вони мають компонент із біблійного фраз. – камінь.

«Так, понятійна тотожність душі-ока за принципом синонімізації на основі метонімії (всевидяще око, око душі) є основою фразеологізованої парадигми око – гостре, лихе, зле, свіже, світле. Саме такий вектор інтелектуалізації мови став поштовхом для динаміки мовної картини світу. Психологічний час як лінгвістичний вимір в аналізі дозволяє визначити причини та можливості еволюції мовних форм у хронологічно локалізованій парадигмі. Історичний час дозволяє виявити ієрархію змін».

Тобто, (мабуть), велика кількість біблійних фразеологізмів стали основою для творення народнопоетичних фразеологізмів за допомогою контамінації. Інший приклад контамінації біблійного і народнопоет.: випити чашу долі до дна = випити чашу до дна (бібл.. фраз.)+ чаша долі (народнопоет.);

Контамінація на основі двох народнопоетичних: плавав вареник в маслі, та реформи вивели на чисту воду (А. Удодик) = плавати в маслі (народнопоет.) + вивест и на чисту воду (народнопоет).

Дата добавления: 2015-11-14