Читайте также:
|
Вставні компоненти (слова, словосполучення, речення) – мовні одиниці, що виявляють ставлення мовця до висловлюваної ним думки і виражають різні модальні значення (можливості, сумніву та ін.).
Вони перебувають поза синтаксисом, не виступають членами речення. Такі компоненти не оцінюють як члени речення, вони наділені модальним значенням.
Зв’язок вставних конструкцій з реченням називається включенням (ніби включений в структуру, але конкретно з членами речення не пов’язаний).
А) не пов’язані тісно зі змістом і членами речення
Б) наділені значенням суб’єктивної модальності (суб’єктивна оцінка мовця)
Х-ні значення вставних конструкцій:
1) модальність (вузьке розуміння) - впевненість, сумнів, достовірність; напевно, безумовно, очевидно, імовірно, здається
2) вказівка на джерело повідомлюваного: як кажуть, мовляв, на його думку, по-моєму.
3) емоційна оцінка: нажаль, на щастя, чого доброго, як на зло, на свою голову.
4) зв’язок думок та послідовність їх викладу. – однак (всередині речення), по-перше, з одного боку, отже, а втім, нарешті…
5) вони можуть бути засобами активізації розмови чи привертання уваги: скажімо, погодьтесь, майте на увазі..
6) ставлення мовця до способу вираженої думки: м’яко кажучи, так би мовити, образно кажучи
Позиція може бути різною. Особливість аналізу – відмежування. Якщо їх забрати, зміст речення не зміниться, адже вони виражають лише суб’єктивну оцінку. Виділяються комами!
Вставлені компоненти (слова, словосполучення, речення) -мовні одиниці, що передають додаткові, побіжні повідомлення, перериваючи основне висловлення за допомогою інтонації вставленості.
На відміну від вставних, які є носіями модального значення, вставлені розвивають зміст речення.
Вони не можуть стояти в препозиції, зазвичай інтерпозиція.
Лексичне навантаження необмежене.
Можуть бути виражені як окремими лексемами, так і словосполученнями чи реченнями.
Тут АНАЛІЗУЄМО ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ, бо вони зазвичай мають синтаксичний зв’язок із членами речення.
Можна розмежовувати на групи за смисловими зв’язками:
1) уточнюючого характеру
2) пояснювального характеру
3) доповнювального характеру
+ спарений характер. Рідко зустрічаються в чистому вигляді.
На відмну від вставних, для відокремлення вставлених конструкцій використовують ДУЖКИ або ТИРЕ. Пунктуація має факультативний характер. Якщо на нашу думку вставлена конструкція має більш наближений до змісту характер, ставимо ДУЖКИ, якщо ж віддаленою, то ТИРЕ.
Збіг розділових знаків. Якщо вставлена конструкція починається там, де в реченні стоїть кома, то це «, –».
Наприклад: Вставні:
Годі, мабуть, спати.
Словом, сьогоднішній екзамен відбувся.
На щастя, у цій пожежі ніхто не постраждав.
Вставлені:
Коли швейцар сердитий завчасно застеріг, що навіть молодим не варто (хоч то й як дотепно) вікна бити.
Білясте море (воно наче вкрите на ніч рядном) потягається слабо і в сонній млостініжно викидає перші хвилі.
В хащах жасминових кущів – то ж, безперечно, незаймані тпропічні ліси – Юра нарешті спинився (вставне всередині вставленого).
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ. ПРИЧИНИ, ЗАСОБИ І УМОВИ ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЧЛЕНІВ ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ. ВІДОКРЕМЛЕННЯ ПОШИРЕНИХ ТА НЕПОШИРЕНИХ ОЗНАЧЕНЬ ТА ОБСТАВИН. | | | ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ І ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ. |