Кількісні числівники (прості, складні, складені) і особливості їх словозміни

Кількісними є числівники, які називають кількість предметів при лічбі й відповідають на питання скільки? Залежно від того, як саме числівник виражає кількість, кількісні числівники поділяються на семантичні групи:

· Власне кількісні числівники називають точно визначену кількість у цілих одиницях: один, сто, сорок, шістнадцять;

· Неозначено кількісні називають неточно визначену кількість: кілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот,стільки; Числівники стільки, скільки, мало, чимало, багато поєднуються не лише з іменниками, що називають конкретні поняття, предмети, що піддаються лічбі, а й з іменниками, які називають масу, речовину, збірні поняття, та з іменниками, що мають абстрактне значення: мало молока, стільки турбот. Неозначені числівники стільки, скільки співзвучні із займенниками, числівники мало, багато - із прислівниками; приналежність їх до частин мови визначається за контекстом.

· Дробові називають дробове число або певну кількість як частину від цілого: одна друга, сім десятих, десять цілих і двадцять п’ять сотих, півтора, півтори, півтораста. Останні – незмінювані і вживаються з іменниками залежно від роду: півтора + ім. чол. чи сер. роду, півтори + ім. жін. роду., півтораста - з іменниками всіх родів. Дробові числівники складаються з двох частин: першу, виражену кількісним числівником називають чисельником, другу, виражену порядковим числівником – знаменником. Дробовим також вважається числівник, що називає дробову величину в сполученні з цілим числом: одна ціла і дві п’яті, чотири цілих і три сотні. Значення дробового числівника одна друга може передаватися іменником половина, одна третя – третина, одна четверта – чверть.

· Збірні означають певну кількість одиниць, предметів як неподільну сукупність. Вони мають обмежену сполучуваність з іншими словами, вживаються з:

1. з іменниками чоловічого та спільного роду, що означають назви істот – двоє сиріт, десятеро студентів;

2. з іменниками середнього роду, що означають назви конкретних предметів (троє вікон, семеро відер) або малих істот (четверо курчат);

3. з множинними іменниками: четверо саней;

4. з особовими займенниками ми, ви, вони: нас троє, вас четверо, їх п’ятеро.

Збірні числівники творяться від кількісних за допомогою суфіксів –ой- (двоє, троє), -ер- (шестеро, двадцятеро), інколи за допомогою суфіксів –к-, -єчк-, для пестливих форм (двійко, трійко). Для вираження парності вживаються збірні числівники обидва, обидві, обоє.За будовою числівники поділяють на прості, складні і складені.

Простими називають числівники, які мають один корінь:власне кількісні – один, три, сорок, мільйон;неозначено-кількісні – мало, багато, кілька; збірні – двоє, дев’ятеро.

Складними називають числівники, що мають у своєму складі два корені: власне кількісні – дванадцять, шістдесят, сімсот; неозначено-кількісні – кількадесят, кількасот, кільканадцять; дробові – півтори, півтора, півтораста; збірні – одинадцятеро, двадцятеро.(Частина –дцять виникла із десять).

Складеними називають числівники, які поєднують кілька простих і складних числівників: власне кількісні – сто сорок чотири, тисяча чотириста дев’яносто один; дробові: одна сьома, три цілі і три десяті; збірні: тридцять шестеро.

Відмінювання кількісних числівників. Усі кількісні числівники за особливостями відмінювання можна поділити на декілька груп:

1. Числівник один єдиний з числівників має форми трьох родів і форму множини. В однині в місцевому відмінку чоловічого роду, родовому та орудному жіночого, називному та знахідному середнього можливе вживання паралельних закінчень: на одному – на однім; одної – однієї, одною, однією; одно – одне. Числівник один відмінюється, як прикметник твердої групи (зелений) або як займенник той.

2. Числівники два, три, чотири. Особливості:

· числівник два має тільки в Н.в. форму чол. і жін. роду;

· ці числівники не мають паралельних форм при відмінюванні;

· в О. в. Числівник чотирма пишеться без м’якого знака.

3. Числівники від 5 до 19, 20, 30, 50, 60,70,80. Особливості:

· ці числівники мають паралельні форми в усіх непрямих відмінках;

· у Р.в., Д. в. і М. в. ці числівники мають паралельну форму на –и (шести)

· в О.в. відмінку паралельної форми на и – нема. Закінчення в О.в. – тьма, тьома (шістьма, шістьома);

· числівники 6, 7 і 8 у формах на и мають чергування голосних і/е: сім – семи; і/о – вісім – восьми;

· числівники 7 і 8 в О.в. мають форми сьома – сімома; вісьма – вісьмома;

· усі названі числівники від 11 до 19,20,30,50,60,70,80 не мають змін в основі: одинадцяти, двадцятьох, вісімдесяти.

4. Відмінювання числівників 40, 90, 100. Ці числівники не мають паралельних форм і у всіх непрямих відмінках мають закінчення а: сорока, дев’яноста, ста.

5. Відмінювання 200, 300, 400. Відмінюються обидві частини слова. Перша як прості числівники 2,3,4,а друга за зразком:

Р.в. – сот; Д.в. – стам; З.в – сто, сот; О. в. – стами; М.в. – стах.

6.Числівники 500-900. Особливості:

· змінюються обидві частини;

· у Р. в., Д.в.,М.в. з двох паралельних форм простого числівника вибираємо тільки форму на и: п’ятисот, шестистам, восьмистах;

· в О.в. форми на и нема, тому використовуємо обидві паралельні форми: п’ятьмастами (п’ятьома стами), при відмінюванні цих числівників паралельна форма є лише в О.в.

7.Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються як іменники відповідної відміни і групи:

нуль – як 2 відм. м’якої групи;

тисяча – 1 відм. мішаної групи;

мільйон, мільярд – 2 відм. твердої групи.

8. Складені кількісні числівники відмінюються кожним компонентом окремо відповідно до правил.

Збірні числівники в непрямих відмінках мають такі самі форми, як і відповідні власне кількісні: два, двоє – двох, двом і т. д. Числівники обидва (обидві), обоє у непрямих відмінках (крім знахідного) мають однакові форми.

Неозначено-кількісні числівники відмінюються так:багато, кілька як числівник три (багатьох, багатьом, багатьма); числівники кількадесят, кільканадцять – як числівник десять; числівник кількасот як двісті. Неозначені числівники мало, чимало є незмінними.

Дробові числівники поєднують два типи відмінювання: чисельник відмінюється, як кількісний числівник, знаменник – як порядковий, іменник при цьому в усіх відмінках уживається в одній формі – родового відмінка однини. Числівники півтора (з іменниками чол. і сер. роду), півтори (з ім. жін. роду), півтораста не відмінюються, з ними поєднується іменник у родовому відмінку однини.

Дієслово як частина мови. Форми дієслова. Питання про дієприкметник та дієприслівник та їх місце в системі частин мови.

Дієслово – змінна повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? Дієслово характеризується такими категоріями:

· власне дієслівні;

· міжчастиномовні.

Власне дієслівні:

· категорія виду виявляється у двох значеннях – доконаного і недоконаного;

· значення часу;

· перехідність-неперехідність;

· стан: активний, зворотньо-середній, пасивний;

· спосіб – дійсний, умовний, наказовий + спонукальний, бажальний.

Міжчастиномовні:

· особи;

· роду, числа;

· відмінка.

Особи виявляється у 6-ти значеннях; кат. Числа у минулому часі та дієприкметниках; відмінок у дієприкметниках; рід виявляється у мин.часі і дієприкметниках.

Словотворі засоби: переважають префікси – у-, в-, над-, під-, за-, через-, до-, після- (омонімічні із прийменниками); суфікси - -а-, -и-, -ува-, -юва-, -ну- (гулькнути).

Синтаксичні функції. Беручи до уваги всі форми дієслова робисо висновок – дієслова можуть бути усіма членами речення. На відміну від інших частин мови у дієсловах традиційно розрізняють такі форми:

· інфінітив;

· особова форма дієслова;

· дієприкметник;

· дієприслівник;

· безособові форми на –но, -то

Інфінітив. Це неозначена форма дієслова, яка називає дію або стан безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення. На морфемному рівні інфінітив – незмінна форма, а отже не має закінчення. Характеризується наявністю суфікса –ти (-ть); -ть не може вживатися у науковому і офіційно-діловому стилі.Перед суфіксом –ти є ще суф. –а-, -и-, -і-: кричати.Після суф. –ти може вживатись постфікс –ся:сміятися. Інфінітив може творити пестливі форми за допомогою суф. –очки-, -тусі-, -оньки-, -и-: спатоньки, спатки.

Дата добавления: 2015-11-14