Читайте также:
|
Літературна мова – варіант загальнонаціональної мови; загальнонаціональна мова, оброблена майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями), відзначається наявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує багатоманітні культурні потреби народу. Літературна мова протиставляється діалектам, просторіччю, жаргонам. Вона має дві форми – усну й писемну, низку функціональних стилів.
Літературна мова має такі мовні особливості:
нормативність, яка є зафіксована у словниках, граматиках.
зрозуміла, загальноприйнята, кодифікована, загальнообов’язкова.
стилістично диференційована (повинна забезпечувати усі умови суспільства).
Літературна мова – це основна наддіалектна форма існування мов.
Літературною мовою користуються державні і громадські організації та установи, школа, наука, худ. Література, газети, журнали. Радіо, телебачення. Літературна мова обслуговує всі потреби суспільства.
Літературна мова є унормованою, усі форми складалися поступово. Спершу мова писаних або друкованих творів, тобто мова книжна, вважалася літературною мовою.
Літературна мова – це явище суспільне, її творить народ, філологи лише систематизують її норми. На думку академіка Русанівського: „ мова досягає розвитку, коли перетворюється у літературну”.
Літературна мова виділяється на 4 рівнях:
Лексичний - деякі слова, які ми вживаємо в українській літературній мові немає.
Семантичний – деякі слова вживаються не у тих значеннях (напр. Не мішай мені працювати).
Фразеологічний.
Фонетичний – правильність вимови звуків, наголошування літературного мовлення має дві форми: писемну і усну, їх функція збігається, але виконують її по різному: писемне - зорове сприйняття, усне – слухове, відтворити його точно не можна.
Початок становленню української літературної мови поклав І. Котляревський. Основоположну роль у її формуванні відіграв Т. Шевченко. Згодом свій вклад у розвиток української мови внесли і вносять інші діячі нашої культури — письменники, публіцисти, науковці. Найважливіша ознака літературної мови — наявність норм — лексичних, вимовних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних, орфографічних, пунктуаційних. Порушення норми літературної мови кваліфікується як мовна чи мовленнєва помилка. На відміну від літературної мови, єдиної для всього народу, розмовна мова у різних реґіонах має певні відмінності, сукупність яких характеризує територіальні діалекти. Окремі ж відмінності від літературної мови називаються діалектизмами. Діалектизми бувають фонетичні (наприклад, бурак, кісто, здоров' є), лексичні (путня, маржина, парень), морфологічні (руков, скажи ми, ся роздивити), синтаксичні (лис царем). Сучасна українська літературна мова сформувалась на основі південно-східних діалектів і постійно збагачується, передусім лексично, за рахунок усіх говорів українського народу
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Der blonde Eckbert | | | Типи словників. Розвиток української лексикографії. |