Виконання бюджету за витратами

Особливістю виконання бюджету за витратами є те, що ця частина формується розрахунково і повністю залежить від обсягу прибуткових надходжень. Видатки здійснюються в межах фактичної наявності бюджетних коштів на єдиному бюджетному рахунку. При цьому обов'язково дотримуються дві послідовні процедури – санкціонування і фінансування. Фінансування полягає у витрачанні бюджетних коштів. Задача санкціонування видатків полягає в тому, щоб забезпечити ухвалення до фінансування тільки тих видатків, які передбачені затвердженим законом про бюджет і забезпечені надходжен-

нями до бюджету доходів і запозичень.

Порядок і правила санкціонування видатків встановлюються Держказначейством. Основними етапами санкціонування є: складання і зат-вердження бюджетного розпису; затвердження і доведення повідомлень про бюджетні асигнування до розпорядників і отримувачів бюджетних коштів, затвердження кошторисів доходів і видатків розпорядникам коштів і бюджетним установам; затвердження і доведення повідомлень про ліміти бюджетних зобов’язань до розпорядників і отримувачів бюджетних коштів; ухвалення грошових зобов'язань отримувачами бюджетних коштів; підтвердження і вивіряння виконання грошових зобов'язань.

Основою для здійснення витрат держави є Закон про бюджет, прийнятий на поточний рік, і бюджетний розпис. У загальному вигляді процес витрачання коштів бюджету виглядає таким чином. На основі розпису для кожної бюджетної установи визначається обсяг бюджетних асигнувань. Одержав-ши повідомлення про нього, установа складає кошторис своїх витрат. Кошторис затверджується вищестоящим розпорядником коштів і представляється до казначейства. Для всіх бюджетоотримувачів встановлюються ліміти бюджетних зобов’язань – граничний обсяг витрат, який може бути профінансований з Держбюджету. Бюджетні установи самостійно не здійснюють платежі; всі платіжні документи прямують казначейству, яке перевіряє цільовий характер витрат і лише потім провадить платежі.

Фінансування із бюджету засновано на двох основних принципах – принципі плановості та принципі цільового використання. У фінансуванні приймають участь фінансові органи (Держказначейство, фінуправління та фінвідділи), банківські установи і розпорядники коштів 3-х ступенів.

Організація бюджетного фінансування покладена на фінансові органи. По державному бюджету розрізняють 3 ступені розпорядників коштів – го-ловні розпорядники коштів (ГРК), розпорядники коштів 2-го рівня та розпорядники коштів 3-го рівня. По місцевих бюджетах розрізняють два рівні розпорядників – ГРК та розпорядники 3-го рівня.

При фінансуванні через територіальні органи Держказначейства органи ДКУ повинні мати дані про територіальне розташування мережі установ, підприємств, організацій, яким вони перераховують кошти.

Головне управління ДКУ доводить цю інформацію до казначейств середньої ланки. Розпорядники коштів 2-го рівня надають органам казначейства середньої ланки дані про мережу підвідомчих підприємств, в територіальному розрізі. Органи казначейства середнього рівня, одержавши цю інформацію, передають органам казначейства базового рівня. Також до органів казначейства доводять обсяги асигнувань та кошториси видатків. Таку інформацію одержують на протязі місяця після затвердження бюджету.

ГРК надають зведені кошториси доходів і видатків в розрізі підвідомчих установ до головного управління ДКУ. ГУ ДКУ доводить цю інформацію до органів казначейства середнього рівня. Розпорядники коштів 2-го рівня надають зведений кошторис доходів і видатків в розрізі підвідомчих установ органам казначейства середнього рівня, які доводять одержану інформацію базовому рівню. Розпорядники коштів 3-го рівня надають затверджені кошториси доходів і видатків органам казначейства базового рівня.

Виконання видаткової частини державного бюджету здійснюється шляхом фінансування або проведення платежів безпосередньо на рахунки суб'єктів господарчої діяльності. Оплата витрат розпорядників коштів проводиться органами ДКУ шляхом безготівкового здійснення платежів на користь суб'єктів господарчої діяльності, які виконують відповідну роботу. При фінансуванні з місцевих бюджетів використовується також метод перерахування коштів з рахунку бюджету на рахунок розпорядників коштів.

Фінансування здійснюється за допомогою платіжних доручень. Їх використовують бухгалтерія фінвідділу на основі форми №5, яку готує місцева бюджетна інспекція фінвідділу.

6.5. Касове виконання бюджету і бюджетні розрахунки

Під касовим виконанням державного бюджету розуміється сукупність операцій, пов'язаних із отриманням грошових коштів до бюджету і їх видачею, а також обліком наявності коштів. Всі пов'язані із цим платежі і розрахунки здійснюються НБУ, його установами і уповноваженими кредитними організаціями.

В процесі виконання бюджету доходи мають тенденцію випереджати в часі фінансування видатки. Касове виконання бюджету повинне бути побудоване таким чином, щоби мало місце перевищення поточних надходжень над поточними видатками. Це перевищення і утворює грошові кошти бюджету. В цілому в бюджеті кожної країни джерелом формування коштів є надходження доходів, а напрямом їх використовування – фінансування видатків. Джерелом утворення коштів бюджету є закріплені за даним бюджетом доходи, дотації і субвенції із вищестоящих бюджетів, бюджетні позики, кошти одержані від інших бюджетів по взаємних розрахунках, нормативи відрахувань від податків і зборів. Дотації, як одна із форм вертикальної взаємодії між бюджетами, як правило, є фіксованою в сумі грошовою допомогою, що надається на певних умовах вищестоящим бюджетом нижчестоящому з метою забезпечення виконання їм своїх функцій без обмеження використовування засобів на безповоротній основі і не вимагає вкладення коштів з боку одержувача. Субсидії - це грошова допомога, що надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому з метою забезпечення їм реалізації конкретної бюджетної програми, але без необхідності вкладення коштів із боку одержувача. Субвенції – це грошова допомога, яка надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому із метою реалізації конкретних цілей і може бути обумовлена вкладенням коштів із боку одержувача. Бюджетні трансферти проводять на наступних умовах: врахування відмінностей у фінансових потребах окремих територій за умови чіткого визначення сфери фінансування; створення стимулів для підвищення використання місцевими органами власних доходів; стабільність, передбачуваність і відповідність динаміці потреб місцевих бюджетів або територій; незаохочення до марнотратства державних коштів. На горизонтальному рівні зв’язку між бюджетами існують наступні форми трансфертів: горизонтальні трансферти; фонд солідарності територіальних колективів (наприклад, у Франції); міжрегіональні вирівнювальні фонди або платежі (наприклад, у Швеції); фонд взаємної допомоги (наприклад, у Литві).

При виконанні бюджету виникають ситуації, які змінюють розподіл окремих доходів і видатків. В результаті утворюється касовий розрив. Для відновлення збалансованості бюджетів використовують покриття видатків одного бюджету коштами іншого, тобто – взаєморозрахунки. Існує декілька причин використання взаєморозрахунків - зміна законодавства після затвердження місцевого бюджету; зміна адміністративно-територіального розподілу; передача з одного бюджету до іншого фінансування окремих бюджетних установ; зміна видаткової частини бюджету.

До основних правил взаєморозрахунків відносять наступні: розрахунки проводяться між бюджетами різних рівнів, що безпосередньо пов’язані між собою ієрархічно; розрахунки застосовуються в сумі річного доходу одного вищестоящого бюджету до покриття суми видатків нижчестоящих бюджетів; розрахунки повинні бути закінчені або виплачені за рік або до кінця бюджетного року. Взаєморозрахунки проводяться на підставі рішення бюджетного управління вищестоящого органу за умови надання прохання підвідомчим бюджетом. Документом по взаєморозрахункам є відомості і платіжні доручення, що реєструються у формі № 11 „Повідомлення про взаємозалік”, де вказана сума до платежу, призначення платежу, орган, що відправляє і отримує бюджетні кошти. Також в процесі виконання бюджету і утворення касового розриву можуть використовуватися бюджетні позички. Існує декілька причин для їх використання - об’єктивне неспівпадення строків отримання доходів і фінансування видатків; неотримання і невиконання плану по отриманню доходів; перефінансування окремих видів видатків і ін.

Для покриття касового розриву призначені: оборотно-касова готівка, суми якої встановлюються при затвердженні місцевого бюджету, позички у вищестоящого бюджету. Позички безвідсоткові і мають строго цільове призначення, надаються вищім бюджетом нижчому, безпосередньо із ним пов’язаному, розраховані на рік і погашаються до кінця року, виділяються тільки на суму, яка необхідна для покриття видатків. Бюджетна позичка на балансі кожного бюджету відображається по вищім – видача, по нижчим – отримання. Є випадки, коли на балансі одного бюджету є дві позначки: видача і отримання. Права рішення про надання бюджетної позички надаються органам державного управління, які в свою чергу мають передавати це право фінансовим органам. Таким чином, Мінфіну надано право вирішення питання про надання бюджетної позички з Держбюджету. Право рішення про надання бюджетних позичок місцевим бюджетам може бути надано також його фінансовому органу.

---

Дата добавления: 2015-11-14