Постановка задач оптимiзацi

ВСТУП

На сьогоднішній день на об’єктах енергетики та промисловості, комунально-побутової сфери широко використовуються теплообмінники різних типів. Апарати виконують функції регенерації теплоти паротурбінних установок електростанцій, підігріву та проміжного охолодження повітря в компресорах газотурбінних установок та компресорних станцій, охолодженні бензинових та дизельних установок, у цукровій промисловості, системах теплопостачання житлових масивів. Теплообмінні апарати, перш за все, призначені для покращення показників ефективності установок, техніко-економічних показників виробництва енергоносіїв (теплової енергії, пари, стисненого повітря та інш.). Теплообмінні апарати відрізняється великою різноманітністю типів, але в більшості випадків найефективнішими для застосування вважаються пластинчаті теплообмінники. Зазвичай застосування теплообмінника цього типу вирішує проблеми пов’язані з теплопередачою, в широких діапазонах робочих температур та тисків при обмеженнях, накладених на ці параметри промисловим обладнанням яке використовується. Основними перевагами пластинчатого теплообмінника є компактність конструкції, оптимальні умови тепловіддачі через тонку стінку,

висока турбулентність течії створює хороші умови для інтенсивної конвекції та ефективного теплообміну між рідинами, просте застосування.

Капіталовкладення в теплообмінники складає від 10 до 40% вартості технологічного обладнання. Експлуатаційні витрати також значні і досягають інколи 40 – 50% витрат на все обладнання. Ці обставини пояснюють важливість і розповсюдженість розрахунків теплообмінного обладнання.

КРИТЕРІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ ДЛЯ МОДЕЛЕЙ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕПЛОТЕХНОЛОГІЧНОГО КОМПЛЕКСУ ЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА

ПОСТАНОВКА ЗАДАЧ ОПТИМIЗАЦI

Вихiдне формулювання задач оптимiзацiї технiчних об’єктiв носить, як правило, усний опис, за Трудоношин В.А., Пивоварова Н.В.[4] Проблема оптимiзацiї має два основних аспекти:

1) потрiбно поставити задачу;

2) потрiбно вирiшити задачу, яка вже має математичне формулювання. Вирiшення задачi математичними методами може бути виконано пiсля того, як поставлена задача. Сама ж постановка задачі ведеться з урахуванням призначення реального об’єкта,

мети проектування, i конкретних умов реалiзацiї проекту. Ця процедура носить

неформальний характер i включає наступнi етапи:

n вибiр цiльової функцiї i параметрiв якими можна керувати;

n призначення обмежень;

n нормування параметрiв, якими можна керувати, i вихiдних параметрiв i т.д.

Основною проблемою постановки задач є формулювання цiльової функцiї. Складнiсть вибору цiльової функцiї в тому, що будь - яка модель об’єкту насамперед має векторний характер критерiїв оптимальностi (багатокритерiальнiсть), причому покращення одного з вихiдних параметрiв, як правило, призводить до погiршення iншого, оскiльки всi вихiднi параметри є функцiями тих самих параметрiв, що керуються, i не можуть змiнюватись незалежно один вiд iншого. Такi вихiднi параметри називаються конфлiктними параметрами.

Цiльова функцiя повинна бути одна (принцип однозначностi). Зведення багатокритерiальнoї задачi до однокритерiальної називають зведенням векторного критерiя. Задача пошуку його екстремуму зводиться до задачi математичного програмування.

Дата добавления: 2015-11-14