Читайте также:
|
|
Обмеження об’єктивно з’являються при проектуванні технічних об’єктів і випливають при реалізації конкретних фізичних і технологічних внутрішніх параметрів елементів, обмеженості ресурсів і т.д. При постановці задачі оптимізації облік обмежень інколи буває принципово необхідним. Оскільки цільова функція має вигляд F(x)=a+bx і не накладені обмеження на параметр х то задача пошуку екстремуму значення F(x) стає некоректною. Обмеження звужують область ХО і шуканий екстремум стає умовним.
Розрізняють:
· прямі
· функціональні обмеження
Прямі обмеження мають вигляд:
хні хі хв1 при і [1:n], (2.9)
де хні, хв1–мінімально і максимально допустимі значення і-го параметра, що керується; n– розмірність простору параметрів, що керуються.
Функціональні обмеження, як правило, являють собою умови працездатності вихідних параметрів, що не ввійшли в цільову функцію.Функціональні обмеження можуть бути:
1)типу рівностей (2.10)
(X)=0; (2.10)
2)типу нерівностей (2.11)
(X)>0, (2.11)
де (X), (X)–вектор функції.
ХД={X[ (X)=0, (X)>0, xi>xні,xi>xbi при і [1:n]}. (2.12)
Якщо обмеження (3.11), (3.12) співпадають з умовами працездатності, то допустиму область називають також областю працездатності ХР
Будь яка з точок Х ХД є допустимим рішенням задачі. Часто параметричний синтез ставиться як задача визначення будь - якого з допустимих розв’язків. Але значно важче вирішити задачу оптимізації – знайти оптимальний рішення серед допустимих розв’язків.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 41 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
КРИТЕРІЇ ОПТИМІЗАЦІЇ | | | КЛАСИФІКАЦІЯ ТЕПЛООБМІННИКІВ І ЗАДАЧ ЇХ РОЗРАХУНКУ |