Тема 12. Церковне правило.

Ідея і мета церковного правила

1. Визначення.

2. Поділ дня.

3. Ідея і мета церковного правила.

1. Церковне правило – це є коло богослужінь однієї доби, крім Служби Божої:

- вечірня

- повечір’я

- північна

- утреня

- часи

- обідниця

Під церковним правилом розуміємо – ціле богослужіння, укладене святими отцями, яке відправляється в церкві або поза нею, але завжди від імені церкви, тобто народу Божого. Назва «Правило» міститься в самих церковних книгах. Причиною встановлення було те, що церква не могла залишити свободу кожному священнослужителеві щодо вирішення і поділу коли і як він має почитати Бога і Йому служити. Деякі служителі сумлінні не мали б ніколи певності чи їх молитва є вистачальною, а легковажні могли б занедбувати свій обов’язок. Тому церква, наслідуючи самого Спасителя, який подав нам незмінну форму молитви «Отче наш», встановив певний незмінний порядок богослужінь, який називається правилом.

Церковне правило є сукупністю богослужінь, що є одною безперервною молитвою. Його традиція походить з часів Ст. Завіту, де були приписані постійні форми молитов, особливо псалми. Є багато прикладів в Ст. Завіті, де йдеться про часту і регулярну щоденну молитву. Старозавітна церква мала певні богослужбові чини, які відправляються в певний час дня. Те саме знаходимо і в християнській церкві у вдосконаленому вигляді. З Діянь Апостолів бачимо: «Щодня вони однодушно перебували в храмі» (Дії 2:46). Перші християни щодня збиралися на молитву і то у визначений час. Сам Христос молився цілу ніч вранці і ввечері. Апостол Павло та його учень Сила опівночі моляться у в’язниці. У ІІІ час Св. Дух зійшов на Апостолів, зібраних на молитві. В ІХ час Св. Дух Петро і Іван ідуть до храму помолитися.

Отже про всі часи згадує Св. Письмо, як про такі, що вже за апостольських часів були присвячені молитві. «Пильнуйте отже і ви, бо не знаєте, коли прийде Пан дому - ввечері чи опівночі, чи як заспіває півень чи вранці» (Мр. 13,35).

2. Поділ дня

Треба зазначити, про той поділ часу, що описується в церковних книгах: вечірня, північна, утреня, час І, ІІІ, ІY, ІХ. Християни перейняли цю традицію із Ст. Завіту, бажаючи виконати наказ Св. Павла. «Безперестанку моліться». У Ст. Завіті поділ часів на молитву був підтасований до тодішнього поділу дня і ночі. Ізраїльтяни починали день звечора згідно з найдавніших звичаїв, поданих в книзі Буття і поділяли добу на день і ніч. «І побачив Бог світло, що воно добре, той відділив Бог світло від темряви» (Бт. 1: 4).

День поділявся на 12 годин і числили їх від сходу сонця. Того поділу дотримувався Св. Матей в Євангеліє, а Св. Єв. Іван, який писав до мешканців Малої Азії, числить години за римським звичаєм, де день починався від півночі. Ізраїльтяни поділяли ніч на три частини, звані чування або сторожі.

І сторожа: від заходу сонця до півночі – 10-12 год.

ІІ сторожа: від півночі до 2-3 год. ночі

ІІІ сторожа: від 2-3 год. ночі до Сходу сонця (ранішньої зорі).

Отже одна доба була поділена на 7-м частин.

За часів Ісуса Христа ізраїльтяни поділяли ніч на 4-и сторожі, кожна з яких тривала 3 години. Поділ дня був важливим в суспільному житті, а особливо у війську, бо в ті часи змінювалася варта. Також поділ дня став важливим і в церкві, бо кожний християнин стає в тайні миропомазання воїном Бога.

3. Іде і мета церковного правила

Вони знаходяться в тісному зв’язку з метою церкви привести упалий людський рід до злуки з Богом. Цього можна досягти через богослужіння і виконання уставу церковного правила, бо через ті молитви людина перебуває у безперервному поєднанні з Богом. Далі церква має завдання відновити первісне існування церкви тріумфуючої. Для цього церква мусить побороти ворога спасіння, князя цього світу, що ходить «як лев рикаючий, шукаючи кого б пожерти». Тому найміцнішою зброєю проти цього, крім посту є ще й молитва.

Дата добавления: 2015-11-14