Заклик до молитви

Славослов’я – це є укладене прославлення Бога, яке прославляє величний культ Пресвятої Трійці.

Ектенія – це є протяжна сердечна молитва. Вони бувають:

1. Велика або мирна – (12 прошень). Одна з найбільших – мирна, бо починається «в мирі Господеві помолімся».

2. Мала – тільки два прошення.

3. Просительна – називається так тому, що кожне із прошень закінчується - «У Господа просім» і відповідь - «Подай Господи».

4. Усердного благання, потрійна – називається так тому, що на кожне прошення люди відповідають потрійним «Господи помилуй».

5. Умилостивильна – вона складається із кількох прошень, але на кожне з них вірні відповідають 12 раз «Господи помилуй».

6. Подячна (благодарна) – 2 виголоси, після Причастя.

Тропар – це коротка пісня, в якій висловлюється зміст празника, життя святих або намір, в якому відправляється богослужіння. Тропарі бувають повсякденні, недільні (воскресні), принагідні. Всі тропаріспіваються на мелодію воскресних гласів.

Кондак – це є похвальна пісня, в якій величаємо святого чи святу подію.

Прокімен – передлежачий – це є коротенький стих із псалма, який переважно співається перед Апрстолом або.

Антифони - спів на переміну – ц еє укладені із псалмів пісні, які співаються на Сліжбі Божій і Утреній. Вони бувають: повсякденні, воскресні, святкові.

Канон (правило) – це є укладена довга пісня, яка складається з 9-ти менших пісень, кожна з яких починається ірмосом. Канон є на утренній, повечір’ї і недільній північній.

Ірмос – зв’язуючи – це є початкова пісня, після якої йдуть тропарі.

Богородичний – це є пісня на честь Пресвятої Богородиці. Вона співається після тропарів і кондаків.

Ікос – це є довша пісня, в якій величаємо святих чи святу подію. Ікоси бувають в акафістах і починаються словом «Радуйся» або в акафісті до Ісуса Христа «Ісусе».

Сідальний – це пісня, під час якої можна сидіти. Вона використовується на Утрені.

Стихири – молитва з додаванням попередньо стиха. В часі богослужінь використовується різного роду стихири: самогласні, литійні, сідальні та інші.

Початок і завершення богослужінь

Майже всі богослужіння починаються певними молитвами, які мають різновидний уклад і називається:

Початок звичайний:

Благословен Бог наш

Слава Тобі Боже наш

Царю Небесний

Святий Боже

Слава. І нині

Пресвята Тройце

Господи помилуй 3 р.

Отче наш

Бо Твоє є царство

Господи помилуй 12 р.

Слава. І нині

Прийдіте поклонімся

Коли немає священника, тоді замість виголошення «Благословен Бог наш», вірні починають богослужіння словами «Ради молитов Пречистої Богородиці і всіх святих, Господи Ісусе Христе, помилуй нас».

Замість виголошення після молитви «Отче наш» не береться нічого, а зразу «Амінь».

Також кожне благословення закінчується певними молитвами, які називаються – відпустом, бо ними відпускається людей, фкі були на богослужінні додому. Відпусти є:

Великий відпуст - Премудрість - Благослови - Нехай буде благословенний і препрославлений Христос Бог наш - Амінь. Утверди Боже - Слава і нині. Господи помилуй 3 р. - Відпустова молитва - Амінь

Малий відпуст - Премудрість - Чеснішу - Слава Тобі Христе Боже наш - Слава і нині. Господи помилуй 3 р. - Відпустова молитва - Амінь

На великі свята є окремі відпусти.

Зовнішні дії при богослужіннях

Всі богослужіння крім молитов мають ще зовнішній вияв тобто обряд. Ці зовнішні дії бувають:

1. Знаменування знаком св. Хреста – це є найдавніша і найбільш вживане християнами зовнішня дія, яка полягає в тому, що ми робимо на собі звичайним знаком св. Хреста. Знаменнування знаком св. Хреста відбувається:

- перед, під час і після звичайних молитов

- коли входимо або виходимо у церкву

- коли переходим попри іконостас

- коли заходимо або виходимо з святилища

- при молитві Святий Боже

- при отриманні благословення.

2. Церковне благословення (мирствування) – це є зовнішня дія, якою священник благословляє вірних або деякі предмети, які служать до богослужіння. При цьому священник складає пальці правої руки так щоб вони означають перші і останні букви слів Ісус Христос – ІСХМ. За кожен раз, коли священник благословляє вірні отримують благословення і мають перехреститися. Найчастіше священник благословляє із словами «Мир всім», тому ці благословення називаються мирствуваннями. Словами «Мир всім» Ісус Христос благословив своїх апостолів після воскресіння. Цим благословенням бажає вірним, щоб Господь Бог благословив їх духовну і фізичну працю, а вірні відповідають: «І духові твоєму», бажаючи священнику того ж.

3. Кадіння – вказує на ті ласки, які Господь Бог уділяє при богослужіннях і також наше гаряче бажання, щоб Господь Бог прийняв нашу молитву. Розжарене вугілля вказує на ту любов, якою мають горіти наші серця до Бога. Коли кадіння використовується при похороні чи заупокійних богослужіннях. Воно вказує на наше щире прохання, щоб Бог очистив душу (-і) померлого (-их) від всіх кар за гріхи і прийняв їх до неба. Коли використовуємо кадіння при благословеннях і освяченнях, це вказує на наше бажання, щоб Господь Бог зробив ті предмети гідними і достойними для церковного або для нашого особистого вжитку.

4. Кроплення свяченою водою – використовується при благословеннях і освяченнях та при похоронах в тих випадках воно має те саме значення, що й кадіння. Коли священник кропить свяченою водою вірних тим він бажає Божого благословення у всіх духовних і тілесних справах.

5. Тримання рук. Священник в часі богослужінь тримає руки складені коло грудей, або підносить їх вгору. Складені руки вказують на те, що думки священника повинні бути перейняті тільки Богом і його ділами. Піднесені руки - вказують на піднесений настрій душі, під час молитви. Звичайне складання рук під час молитви означає скуплення духа і утримання Божої ласки. Складені руки навхрест означають нашу почесть для Св. Хреста і щире відання нашого серця, всіх наших бажань Спасителеві; і також на нашу готовність терпеливо зносити всі дочасні прикрості.

6. Биття в груди. При цій дії ми говоримо «Митареву молитву». Вона вказує на наші розкаяння і щирий жаль за гріхи.

7. Прихилення голови. Вказує на наше покірне віддання себе Божій волі, звичайно виконується після заклику священника «Голови ваші перед Господом схиліть», а вірні відповідають «Тобі Господи» і схиляють голову.

8. Клячання. Вказує на наше ще більше упокорення перед Богом і підпорядкування нашої волі Божій волі, як також і на почесть, яку віддаємо нашому Сотворителеві, Спасителю і Освятителю. У нашому обряді треба клячати в часі канону освячення і перед причастям.

9. Поклони. Вони є ознакою нашого найглибшого упокорення перед Богом і найглибші почесті для нього. Поклони виконують так: знаменуємо себе знаком св. Хреста, клякаємо на обидва коліна і схиляємо голову аж до землі, при цьому опираємося на обидві долоні. Поклони бувають: в час великого посту за винятком субот і неділь, на Хрестопоклонну неділю і на Возджвиження Чесного Хреста.

10. Стояння і сидіння. Під час богослужінь вірні повинні переважно стояти, за винятком тих молитов і пісень, в час яких дозволяється сидіти. В часі Літургії усі вірні стоять на оцих її частинах.

1. Благословенне царство

2. Єдинородний Сину

3. на Малому вході

4. Трисвяте

5. Євангеліє

6. Великий вхід

7. на Каноні

8. Отче наш

9. Заамвонна молитва

10. Благословення Господнє і відпуст

Дата добавления: 2015-11-14