Читайте также:
|
За останніх подій в країні питання щодо забезпечення національної безпеки держави від настання соціально-політичних небезпек набирає все більш актуального значення.
При соціально-політичних конфліктах виникають соціально - політичні небезпеки. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих сил з метою реалізації їх інтересів. Джерело конфлікту – соціальна нерівність.
Конфлікти, що виникають у суспільстві, називаються суспільними. Вони бувають: політичними, коли конфліктують політичні системи; соціальними – коли протистоять соціальні системи; економічними – коли стикаються інтереси економічних систем (об’єднань, корпорацій).
Соціальний конфлікт, що набуває значного розмаху, об’єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні соціально-політичні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичного значення, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини [75, с. 222].
Поняття «соціально-політичний» конфлікт використовується також тоді, коли трапляються всередині держав громадянські війни, страйки та між державами – війни, партизанські рухи.
Суб’єктами соціально - політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали способом його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб’єктами конфліктів можуть виступати окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.
Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – останній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.
Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн та збройних конфліктів.
До соціально - політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). У наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.
Тероризм (від латинського terror – страх, залякування) – це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей для досягнення певних цілей [76].
Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення політ ичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил, проявів нерівноправності у міждержавних, міжетнічних, міжрелігійних відносинах. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, а також як знаряддя здійснення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.
Також ще однією з гострих соціальних проблем сучасності є глобальна злочинність. Число зареєстрованих у світі злочинів у середньому збільшується на 5 % щороку. Але останнім часом особливо швидко росте частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).
Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення [76]. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, схильних до скоєння злочинів.
Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.
До соціальних небезпек також необхідно віднести алкоголізм, наркоманію та токсикоманію. Такого роду небезпеки руйнують весь організм людини, порушують ритмічність та узгодженість дій усіх його систем. Дані проблеми набувають все більшого поширення в Україні, тому необхідно розробляти та впроваджувати заходи протидії даним небезпекам.
Для реалізації державної політики національної безпеки, захисту національних інтересів в усіх сферах суспільного і державного життя створюється система забезпечення національної безпеки України.
Згідно із Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003, національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров’я, освіти та науки, науково - технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово - комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково - бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам [77]. Законодавчо - правову основу забезпечення національної безпеки України становлять Конституція України, Закони України «Про основи національної безпеки України», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про службу безпеки України» тощо, а також інші нормативно - правові акти державних органів влади й управління; міжнародні договори й угоди, укладені чи визнані Україною.Суб’єктами забезпечення національної безпеки є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи мысцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України; Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба та інші військові формування утворені відповідно до законів України; громадяни України, об'єднання громадян [77].З метою забезпечення здійснення заходів із запобігання виникненню соціально - політичних небезпек в Україні проводяться постійний моніторинг і прогнозування надзвичайних ситуацій.Моніторинг - це система безперервних спостережень, лабораторного та іншого контролю для оцінки стану захисту населення і територій та небезпечних процесів, які можуть призвести до загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, а також своєчасне виявлення тенденцій до їх зміни.Порядок функціонування системи моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, проведення моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій, перелік установ та організацій, які належать до суб’єктів моніторингу, спостереження, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Суб’єкти моніторингу, спостереження, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій на регіональному, місцевому та об’єктовому рівні визначаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання [78].
Також до юридичних заходів забезпечення національної безпеки держави щодо попередження і уникнення соціально - політичних небезпек належить:
- створення сприятливих зовнішньополітичних умов для прогрессивного економічного і соціального розвитку України;- запобігання втручанню у внутрішні справи України іТак в цілому у Господарському суді Миколаївської області досить добре забезпечена охорона праці за умов роботи з комп’ютерною технікою. Робочі місця розташовані на відстані 1,5 м. від стіни та 2 м від вікна, між собою робочі міста розміщені на відстані 1,5 м. Всі ці показники повністю відповідають нормам. Монітор на робочому місці розташований таким чином, що поверхня екрана знаходиться в центрі поля зору на відстані 400-700 мм. від очей користувача. Також витримується однакова відстань очей від екрана, клавіатури та тексту внаслідок правильного розміщення елементів робочого місяця. Однак присутні й деякі зауваження. Зокрема, було запропоновано змінити розташування робочих поверхонь з комп’ютерною технікою по відношенню до джерела природного освітлення та зменшити шум в приміщенні, що лунає від жорсткого диску та іншої техніки. Також, в якості рекомендацій можна запропонувати працівникам організації спеціальні підставки для ніг.
З огляду на проведене дослідження вважається за необхідне навести деякі пропозиції з приводу усунення та попередження соціально - політичних небезпек в Україні, а саме пропонується посилити систему інформування населення про виникнення надзвичайних ситуацій данного характеру, з метою своєчасного уникнення стуацій, які можуть призвсети до появи жертв, а також привести систему проведення моніторингу до належного рівня.
ВИСНОВКИ 1. Здійснюючи правову характеристику матеріальної відповідальності працівників за вчинене ними трудове правопорушення, слід враховувати, що перш за все даний різновид відповідальності є підвидом загальної юридичної відповідальності, якому притаманні власні специфічні ознаки, мета та правове регулювання. У ході проведеного дослідження з’ясовано, що на сьогоднішній день існує достатня кількість підходів до розуміння матеріальної відповідальності, які знаходять своє обгрунтування у різних наукових працях. Але найбільш грунтовним слід вважати визначення матеріальної відповідальності, яке пропонує Н. М. Хуторян. Згідно з ним, матеріальна відповідальність – це сукупність правових норм, які встановлюють матеріальні санкції за заподіяння матеріальної або немайнової шкоди та добровільне чи примусове перетерпіння стороною трудових відносин негативних наслідків майнового характеру за скоєне трудове правопорушення, що призвело до заподіяння матеріальної та немайнової шкоди іншій стороні трудових правовідносин.2. У процесі проведення порівняльного аналізу матеріальної відповідальності працівників із цивільно-правовою та дисциплінарною відповідальністю було виявлено ряд спільних та відмінних рис даних різновидів відповідальності. Розмежування здійснювалося за різними критеріями, особлива увага була приділена суб’єктному складу правовідносин, методам правового регулювання, поняттю «шкоди», а також обов’язку доказування вини тощо. Та незважаючи на те, що дані різновиди відповідальності мають ряд відмінних рис, вони безперечно мають спільні цілі, характер та правову природу.3. Дослідження підстав і умов матеріальної відповідальності працівників дає підстави вважати, що дане питання потребує значної уваги та грунтовного дослідження. Саме правові норми, які регламентують підстави та умови матеріальної відповідальності, забезпечують захист прав сторін трудових відносин. На основі аналізу норм чинного трудового законодавства вважається, що законодавець недостатньо чітко здійснює регламентування данного положення, що в свою чергу викликає необхідність звернення до теоретичного обгрунтування даного питання. Найбільш повно дане питання висвітлює Н.М. Хуторян у своїй праці, яка надає чітке відмежування підстав та умов матеріальної відповідальності. В цій роботі стверджується, що підставою матеріальної відповідальності є трудове правопорушення (шкода, протиправність, вина, причинний зв’язок – елементи підстави), умовами ж є обставини, за яких вже реалізується матеріальна відповідальність за наявності підстави.4. За трудовим законодавством України основним видом матеріальної відповідальності працівників вважається обмежена матеріальна відповідальність. Законодавець чітко встановлює випадки настання обмеженої матеріальної відповідальності. У ході дослідження даного виду матеріальної відповідальності було визначено її правову сутність яка виявляється у тому, що працівники, які при виконанні трудових обов’язків заподіяли шкоду підприємству, установі, організації, несуть обмежену матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди. Тлумачення поняття «прямої дійсної шкоди» надається у ППВСУ від 29 грудня 1992 р. №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації їх працівником». Під час проведення аналізу проекту ТК України встановлено, що проект ТКУ, на відміну від КЗпП, не передбачає прикладів застосування даного виду матеріальної відповідальності, тим самим розширюючи перелік повноважень, які надаються роботодавцеві. 5. За результатами аналізу особливостей накладання повної матеріальної відповідальності працівників було з’ясовано, що повна матеріальна відповідальність накладається в повному обсязі за шкоду, заподіяну працівником. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься у КЗпП, є вичерпним. У ході дослідження також було виявлено специфіку укладання договору про повну матеріальну відповідальність, який в свою чергу може бути укладений лише при дотриманні певної сукупності умов, передбачених чинним трудовим законодавством, а також встановлено, що кожний з випадків несення повної матеріальної відповідальності повинен бути підтверджений належно оформленими документами. У трудовому законодавстві України передбачається можливість притягнення працівників й до колективної (бригадної) матеріальної відповідальності. Але колективна матеріальна відповідальність може бути запроваджена тільки при одночасному дотриманні декількох необхідних умов. При проведенні аналізу проекту ТКУ в порівнянні з чинною нормою, яка регламентує процес покладання на працівників колективної матеріальної відповідальності, відчутних змін виявлено не було, хоча існують відповідні новели, які носять переважно більш негативний характер, ніж позитивний.6. Під час здійснення дослідження підвищеної матеріальної відповідальності працівників було виявлено, що серед науковців триває дискусія з приводу існування даного виду відповідальності. Але, на нашу думку, є доцільним виділяти підвищену (кратну) матеріальну відповідальність, оскільки передбачається існування випадків, коли межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір – встановлюється чинним законодавством. Правове регулювання даного виду відповідальності може здійснюватися за допомогою окремого порядку визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю. Проект ТКУ, на відміну від КЗпП, не передбачає застосування підвищеної матеріальної відповідальності.7. За допомогою використання порівняльно-правового методу було проведено всебічне та глибоке дослідження інституту матеріальної відповідальності працівників у трудовому праві України та Російської Федерації, Республіки Білорусь. Для проведення дослідження було обрано наведені вище країни, оскільки саме в даних країнах було визнано за необхідне проведення кодифікації трудового законодавства й заміна застарілих радянських кодексів новими кодифікованими актами про працю. Дослідження даного питання здійснено з метою врахування та запозичення позитивних теоретичних та практичних розробок вище зазначених держав для українського трудового законодавства.
Узагальнюючи досвід Російської Федерації та досвід Республіки Білорусь в частині регулювання матеріальної відповідальності працівників, достатньо обгрунтованим було б врахувати запозичення деяких положень ТК РФ у перспективний Трудовий Кодекс України. Серед них положення про відшкодування витрат, пов’язаних з навчанням працівника; положення, що стосується підсилення відповідальності осіб до 18 років; наведення обгрунтованої класифікації видів матеріальної відповідальності та можливості роботодавця повністю або частково відмовитися від стягнення з винного працівника.
Здійснення аналізу ТК РБ також надає можливість врахувати та внести у проект ТКУ деякі аспекти, шо стосуються регулювання матеріальної відповідальності працівників. Це положення, яке закріплює визначення у ТК РБ прямої дійсної шкоди та надає роз’яснення з приводу того, що необхідно розуміти під протиправною поведінкою працівника. Положення, яке надає тлумачення даних понять, закріплене лише у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям та їх прцівникам».
8. Під час проведення аналізу умов праці при роботі з комп’ютерною технікою у Господарському суді Миколаївської області було досліджено національні нормативні документи спрямовані на охорону праці користувачів ПК, основні порушення здоров’я та напрямки профілактики даних порушень у користувачів ПК, а також проаналізовано вимоги, які висуваються до організації робочих місць працівників. У ході дослідження встановлено, що у Господарському суді Миколаївської області достатньо якісно забезпечено охорону праці за умов роботи з комп’ютерною технікою, але в якості рекомендацій вважається за необхідне запропонувати змінити розташування робочих поверхонь з комп’ютерною технікою по відношенню до джерела природного освітлення та зменшити шум в приміщенні, що лунає від жорсткого диску та іншої техніки.
9. Здійснюючи характеристику юридичних заходів забезпечення національної безпеки Держави щодо попередження соціально-політичних небезпек, необхідно відмітити, що дане питання набирає все більшого значення. У процесі дослідження було визначено характер та природу соціально- політичних небезпек, проаналізовано поняття «національної безпеки» та виявлено, які саме юридичні заходи необхідно застосовувати для гарантування національної безпеки Держави щодо попередження соціально-політичних небезпек. На підставі здійсненого аналізу пропонується посилити систему інформування населення про виникнення надзвичайних ситуацій даного характеру з метою своєчасного уникнення ситуацій, які можуть призвести до появи жертв, а також привести систему проведення моніторингу до належного рівня.
Дата добавления: 2015-11-13; просмотров: 90 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Умови праці при роботі з комп’ютерною технікою у Господарському суді Миколаївської області | | | СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ |