Підвищена (кратна) матеріальна відповідальність працівників.

На сучасному етапі розвитку у науковому просторі відбувається дискусія з приводу існування підвищеної матеріальної відповідальності.В.В. Жернаков пише: «Чинне законодавство про працю передбачає два різновиди матеріальної відповідальності праціників: обмежену та повну» [44, с. 185]. О.М. Коротка робить висновок, що нині можна говорити про три різновиди матеріальної відповідальності: обмеженої, повної та підвищеної [59, с. 265].

П.Д. Пилипенко, все ж таки передбачає два різновиди матеріальної відповідальності: обмежену та повну [43, с. 127].

Розмаїтість поглядів науковців стосовно кількості різновидів матеріальної відповідальності сторін трудового договору чи контракту зумовлюється багатогранністю, багатоаспектністю даного соціально - юридичного явища. Саме його складна природа, змістовна наповненість найрізноманітнішими за характером і якістю елементами, суб’єктивне сприйняття останніх дослідниками перешкоджають науково обгрунтованої та практично виваженої класифікації видів матеріальної відповідальності, потрібність у якій на сучасному етапі розвитку трудового права гостро відчувається суб’єктами відповідного правозастосування.

На наш погляд з огляду на проведений аналіз наукових та законодавчих позицій необхідно виділяти підвищену (кратну) матеріальну відповідальність, оскільки досить часто трапляються випадки, коли фактична шкода в разі нестачі та зіпсуття цінностей значно перевищує їх номінальну вартість.

Тому у ст. 135 КЗпП передбачається пiдвищена (кратна) матерiальна вiдповiдальнiсть, яка наступає у випадках, коли межi матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв за шкоду, завдану пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр встановлюється чиним законодавством [18].

Загальна норма щодо застосування підвищеної матеріальної відповідальності працівників передбачена ст. 135-3 КЗпП (абз.4), відповідно до якої «законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір» [18].

Така вiдповiдальнiсть наступає, наприклад, вiдповiдно до Закону України «Про визначення розмiру збиткiв, завданих пiдприємству, установi, органiзацiї втратою дорогоцiнних металiв, дорогоцiнного камiння та валютних цiнностей» вiд 6 червня1995 р. № 217/95 за шкоду, заподiяну працiвниками, якi виконують операцiї, пов’язані із закупівлею, продажем, обміном, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ювелірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх втратах (крім втрат, що сталися у зв’язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу), якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій, визначаються у таких розмірах[36]:

а) дорогоцінних металів - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь - якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) - у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків [36];

б) дорогоцінні каміння: природні алмази, смарагди, рубіни, сапфіри, олександрити, а також органогенні утворення (перли і бурштин) необроблені та оброблені (крім огранованих) - у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

в) огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, - у потрійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

г) алмазних інструментів та алмазних порошків з природних алмазів - у подвійному розмірі їх вартості за ринковими цінами, що діють на день виявлення завданих збитків;

д) музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, - за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історико - художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, визначених відповідно до пунктів «а» і «в»;

е) іноземної валюти, а також платіжних документів та інших цінних паперів в іноземній валюті - у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків.

Цей закон передбачає, що шкода відшкодовується у розмірі, кратному вартості цінностей за відпускними цінами, які діють на день виявлення завданих збитків.

Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» від 22.01.1996 р., № 116 встановлено, що цей порядок встановлює механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, крім дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей. Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України [60].Та із сум, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених абопридбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення.

Доказом того, що матеріальна відповідальність у зазначених випадках є підвищеною, може бути ст.3 згаданого вище Закону, якою встановлено, що стягнені з працівників суми спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих підприємству, установі або організації [61, с. 370].

Необхідно також звернути увагу на таку особливість: як Закон №217/95, так і Порядок №116 вимагають спрямувати стягнуті за перелічені збитки суми насамперед на відшкодування збитків підприємству, а решту коштів перерахувати до державного бюджету України. Це означає, що, незважаючи на розрахунок і стягнення з працівника шкоди у кратному розмірі, підприємство-роботодавець має право залишити у своєму розпорядженні лише розмір прямої дійсної шкоди, а решту зобов’язане перерахувати до бюджету [45, с. 27].

Отже, чинне трудове законодавсво України передбачає обмежену, повну індивідуальну та колективну матеріальну відповідальність працівників із чітким регламетуванням випадків та умов за яких може наставати той чи інший різновид матеріальної відповідальності. Враховуючи наявність найрізноманітніших думок науковців, з приводу виокремлення такого виду відповідальності, як підвищена (кратна) відповідальність, слід відмітити, що чинний КЗпП все ж таки передбачає можливість настяння даного виду відповідальносі працівників, у випадках, які врегульовані трудовим законодавством України.

Також на основі проведеного аналізу проекту ТК України, встановлено, що проект ТК України на відміну від КЗпП не передбачає застосування обмеженої та підвищеної матеріальної відповідальності до працівників та вносить відповідні зміни до положень, якістосуються повної відповідальності.

РОЗДІЛ 3.

Дата добавления: 2015-11-13