Exercise 42. Translate into English.

1. Шлюб – це соціальний контракт між чоловіком і жінкою, який у більшості країн супроводжується церковною або релігійною церемонією. Подружжя зобов'язується ділити певні обов'язки, наприклад, планувати грошові витрати, сплачувати рахунки і піклуватися про домівку.

2. Весіллю, як правило, передує період, коли майбутні чоловік і дружина зустрічаються, закохуються і обручаються. У більшості випадків чоловік робить пропозицію і, коли її прийнято, дарує кільце на знак обопільної згоди одружитися. Весілля може бути анульоване, якщо з'ясується, що наречену або жениха вимушують або примушують вступити у подружні відносини.

3. Кругла форма кільця, очевидно, символізує вічність, а звичай обмінюватися кільцями означає, що чоловік і жінка поєднані назавжди. Кільце носять на безіменному пальці тому, що люди колись вважали, що від цього пальця прямо до серця йде вена або нерв. Після весільної церемонії гості закидають жениха і наречену (або, точніше, вже молодожонів) зернами рису, бажаючи їм при цьому великої кількості дітей і доброї долі. Це ще один стародавній звичай, оскільки рис за старих часів втілював здібність до відтворення потомства і довге життя.

4. За традицією, дружина зазвичай бере прізвище чоловіка, хоча це і не потрібно згідно із законом. У другій половині минулого століття Верховний Суд США ухвалив рішення, згідно з яким чоловік та дружина мають однакові зобов'язання забезпечувати один одного. Проте старий закон все ще не забутий, і більшість людей розглядає чоловіка як основного здобувача коштів для існування родини.

5. Подружжя не має права давати свідчення один проти одного лише в кримінальному суді. У багатьох північноамериканських штатах дозволені судові позови між чоловіком і дружиною. Як і в більшості інших країн з розвиненою демократією чоловік або дружина не несе відповідальності за правопорушення своєї „половини”.

6. Американці з упередженням ставляться до незамужніх або неодружених співгромадян. На весілля їх запрошують в останню чергу, а іноді і взагалі залишають без запрошення. Зате всі знайомі подружжя можуть розраховувати на запрошення автоматично, навіть якщо дружину ненавидить все цивілізоване людство, а чоловік повний ідіот або злодій.

7. Визначитися зі способом вибору потенційного чоловіка – це ціла наука. Існує безліч комп'ютерних служб знайомств, клубів „самотніх сердець”, шлюбних агентств, астрологів і просто „хороших” людей, які готові за гроші або навіть безкоштовно допомогти вам у цьому благородному починанні.

8. Деякі жінки в своїх пошуках потенційного чоловіка звичайно відвідують місця, де можна зустріти багато представників протилежної статі: спортивні зали, нічні клуби, турпоходи. Вони привертають їх не тому, що ці установи або заходи здаються жінкам романтичними. Чоловіки також не відстають. Мій немолодий сусід, наприклад, раз на тиждень ходить на дискотеку.

9. Чоловіки, як це не дивно, є більш романтичними створіннями, ніж жінки. Вони швидше закохуються і вірять, що справжня любов триває вічно і може подолати всі труднощі. Рідко хто з них проживає все своє життя неодруженим. Подружню вірність вони ставлять вище за фінансове благополуччя.

10. Як жінки, так і чоловіки в масі своїй стурбовані своїми фізичними даними. У головах у них панують рідні, але однаково тиранічні стандарти. Жіноче відчуття гідності вимагає довгих струнких ніг і осиної талії, чоловіче – широких плечей, міцних біцепсів і великого зросту. Якщо ці параметри відсутні, бідолахи відчувають себе невпевненими і впадають у депресію.

TEXT D

CHILDREN

Law

The legal relationships of parent and child established under common law have been modified by statute in Britain and the USA. In general, such statutes provide that a married woman is a joint guardian of her children with her husband, with equal powers, rights, and duties. Either parent has the right to custody of the children of the marriage, or in a divorce or separation the court can award custody to the parent best qualified and able to care for the children. Parents must provide for their children such necessities of life as food, clothing, shelter, education, and medical care; if they cannot or will not, state laws authorize intervention by designated authorities to ensure that children's needs are met. Children who are physically or emotionally abused by their parents may be the subject of legal action in order to protect the children. Parents' rights to custody of their children may be limited or, in extreme cases, terminated because of failure to provide adequate care. Laws require a father to support his minor children if he is able to do so, whether or not he has ever been married to their mother. Failure to provide support may result in civil or criminal proceedings against him. If paternity has been admitted or established, laws permit children to inherit from their father's estate unless specifically excluded in his will.

Parents' mistakes

We had nothing to start with except our talent for self-sacrifice, our compulsion to set up housekeeping and live for the future of our children. So the children rushed in to fill the vacuum, and with our full cooperation and blessing they began to dictate the terms of our existence. It became impossible for an adult to make a move without taking the children into account, without considering them first. If he took out the car, they had to go along. If he wanted to read a book or make love, they stomped and stampeded through the house and demanded their rights to his undivided attention. They arranged the schedule of meals and determined the hours when they would go to bed at night and their parents would get up in the morning. Educated and intelligent women gave up their lives for them, playing with them, cleaning up after them, worrying over whether they were getting the right food, the right vitamins, enough love and attention – and all because there was nothing else. We had created a huge corporate enterprise of promiscuous baby-making, and other functions of life had to be set aside to keep it going. Also, it was an expensive enterprise, in both money and emotional energy. It seemed that everybody one knew was struggling, scarcely getting by, on their salaries, fretting over new shoes for the three-year-old and the pediatrician's bills. There was no money and no time for adventure, excitement, or diversion. The children were our diversion, and what they diverted us from was the cold fact of our failure to conceive of life on any other terms or to ask for ourselves any larger rewards or richer experiences than those provided by parenthood.

It is not surprising that the offspring of this way oflife, the beneficiaries of all this love and attention and self-sacrifice, should have grown up contemptuous of us or convinced that really we were dead all along and only they are alive. How could people be anything but dead or stupid or insane who had so little regard for their own needs, who asked so little forthemselves? If we gave up our lives for them, it was only reasonable for them to suppose either that we did not value our lives or that they themselves must be terribly important to have provoked us to such fantastic generosity.

So we taught them by our example and by our obsequious treatment of them to have no consideration or respect for adults and a grotesquely inflated respect for themselves.

Дата добавления: 2015-11-16