Класифікація систем.

Класифікаційні ознаки систем -безпосередньо визначаються цілями систем, а також цілями їхнього дослідження. У такий спосіб системи, у тому числі й організаційні; можуть бути класифіковані залежно від властивостей целеполагания, характеру й рівня взаємозв'язку між елементами й взаимоотношением границь системи (зовнішнього й внутрішнього середовища).

Найпоширеніша класифікація організаційних систем:

1. Природні й штучні системи. Природні системи: створюються природою або суспільством. Штучні створюються для реалізації цілей людей. Тому більшість організаційних систем мають характер штучних.

2.Відкриті й закриті системи. Де відкриті системи характеризуються - наявністю розгалужених зв'язків із зовнішнім середовищем і залежністю від її, тобто відкриті системи це, системи, що перебувають у постійному обміні інформацією, ресурсами. Закриті системи це системи, які характерні наявністю тісних внутрішніх зв'язків і відсутністю зв'язків із зовнішнім середовищем.

Для ефективного існування організаційної системи необхідно з однієї сторони підтримувати, створювати необхідні зв'язки із зовнішнім середовищем, досліджувати її для забезпечення адаптивних властивостей. Але з іншого боку, для запобігання «розмивання» організації в зовнішнім середовищі необхідно підтримувати стабільність у системі за рахунок зміцнення внутрішніх взаємозв'язків. Однієї із завдань менеджменту є створення інформаційних систем, у яких визначається спрямованість інформаційних потоків як усередині системи так і із зовнішнім середовищем.

3. Детерміновані й імовірнісні системи. Детермінація визначення причинно-наслідкових зв'язків. Імовірнісний підхід означає, що та сама причина може приводити до різних слідств, або ж різні причини можуть давати однакові результати. Організація являє собою систему, що у результаті процесів керування, переходить із імовірнісної в детерміновану систему зв'язку. Найбільш ефективними організаційними системами є детерміновані системи з можливістю зміни функцій і структури системи залежно від умов зовнішніх і внутрішніх факторів.

4. Кібернетичні й ідеологічні системи. Кібернетичні, що мають зовнішню мету розвитку, цілеспрямоване поводження. Ідеологічні, що мають внутрішню мету розвитку.

Крім цього в різних наукових дисциплінах, у теорії організації використовується наступна класифікація організаційних систем:

1. Будь-яку організацію можна розділити на формальну й неформальну системи. Формальна система характеризує офіційний статус елементів організації, їхнє тверде закріплення в ієрархії реалізації управлінських рішень і відповідає формальній структурі організації. Неформальні системи ґрунтуються на прямих інформаційних контактах, а також на інтересах і бажаннях членів організації. У будь-якій організації можна виділити кінцеве число формальних систем і нескінченне, постійно мінливе, число неформальних систем. Неформальні відносини можуть як підвищувати ефективність системи, так і зменшувати.

2. Тверді й м'які системи.

3. Вертикальні й горизонтальні системи

За рівнем ієрархії системи класифікуються на:

1. Неживі: статистичні структури, прості динамічні системи із заданим рухом, кібернетичні системи зі зворотним зв'язком.

2. Живі: відкриті системи із самозберігається структурой, що (рівень кліток), живі організми з низькою здатністю сприймати інформацію (рівень рослин), живі організми з більше развитой здатністю сприймати інформацію (тварини), люди (самосвідомість, мислення, нетривіальна поводження), соціальні системи, соціальні організації (суспільство), трансцендентні системи (щолежать сьогодні поза нашою свідомістю).

Всі організації є системами.

У такий спосіб в основі всіх видів класифікацій лежать характер і спрямованість організаційних відносин, що складаються в процесі виробництва, праці, соціальної діяльності працівників. Ціль класифікації - обмежити вибір підходів до відображення системи, зіставити виділеним класам прийоми й методи системного підходу, що повинне привести до поліпшення керованості заданої системи.

Дата добавления: 2015-11-16