Туберкульоз у дітей та його профілактика

Туберкульоз – інфекційне бактеріальне захворювання з переважним ушкодженням органів дихання. Не всі діти, заражені мікобактерією туберкульозу, хворіють.

Джерелом зараження є хвора на туберкульоз людина. Інфекція передається з крапельками мокроти та бронхіального слизу через повітря, воду, їжу, контакт. Збудник хвороби може потрапити в організм здорової людини у випадку вживання м’яса тварин, хворих на туберкульоз, з молоком хворої матері, у пренатальний період.

Мікобактерія туберкульозу надзвичайно стійка до дії факторів навколишнього середовища. Вона зберігає життєздатність у вуличній пилюці до 10 днів, на сторінках книги до 3 місяців, у воді до 5 місяців, зате швидко гине під дією ультрафіолетових променів та при кип’ятінні.

У дитячому віці туберкульоз має свої характерні риси – високу чутливість усіх тканин до мікобактерій туберкульозу; реагування на інфекцію лімфатичної системи; схильність до самостійного загоювання і сприятливого прогнозу. Крім того, перебіг хвороби залежить від віку – чим менша дитина, тим вона тяжча.

Хвора дитина стає дратівливою, млявою, вередливою, швидко стомлюється, втрачає апетит, худне, починає відставати у фізичному розвитку. З'являється невисока (37-38⁰С) температура тіла, яка може триматися від 2-3 тижнів до 3-6 місяців. Розвивається локальний процес у будь-якому органі або діагностується туберкульозна інтоксикація.

У разі повторного зараження або реактивації попередніх осередків розвивається хронічний туберкульоз, основними ознаками якого є

Основні ознаки хронічної туберкульозної інтоксикації у дітей такі: відставання в рості, особливо в масі тіла; виснаження та слабкий розвиток підшкірної основи, м'язів, кісток; довга, вузька, сплющена грудна клітка, яка при глибокому вдиху незначно розширюється; збільшення периферичних лімфатичних вузлів; нервовість, підвищена збудливість, швидка стомлюваність, головний біль, поганий апетит; періодичне підвищення температури тіла; стійка дефіцитна анемія.

Можливе поєднання туберкульозу з ревматизмом, з дифузними захворюваннями сполучної тканини.

Профілактика туберкульозу має соціальний, санітарний і специфічний аспекти. Соціальна і санітарна профілактика включають загальнодержавні заходи спрямовані на підвищення життєвого рівня населення, забезпечення житловою площею і створення культурно-освітніх закладів, розвиток спорту, мережі санаторіїв, захист водоймищ і атмосфери від забруднення токсичними речовинами. Проводяться широкі загальнооздоровчі заходи в дитячих колективах і сім'ях, мета яких полягає у зміцненні імунної реактивності хворої дивини, поліпшення її побутових умов, ізоляції від хворих на туберкульоз.

Профілактичні заходивключають раннє виявлення інфікованих і хворих дітей, оберігання їх від контактної додаткової інфекції, організацію диспансерного спостереження за хворими, які інфіковані туберкульозом, і контактними.

Специфічна профілактикатуберкульозу полягає у проведенні планових специфічних вакцинацій.

Важливе значення в боротьбі з дитячим туберкульозом має санітарно-освітня робота.

У профілактиці туберкульозу у дітей велике значення мають загальнооздоровчі заходи, спрямовані па підвищення імунної реактивності організму. Серед них провідна роль належить організації правильного режиму дня та харчування дитини, заняття фізкультурою і спортом, загартовування.

Дата добавления: 2015-11-16