Особливості інфекційних захворювань

Інфекційні хвороби виникають внаслідок проникнення в організм людини хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибків та ін.) через контакт з хворою людиною чи твариною. В організмі патогени швидко розмножуються і внаслідок життєдіяльності виділяють отруйні речовини (токсини), які, пошкоджуючи клітини і тканини, викликають ознаки хвороби.

Організм людини має ряд властивостей, які захищають його від хвороботворних мікроорганізмів: здорова шкіра, слизові оболонки дихальних шляхів з війчастим епітелієм, який механічно затримує мікроби на своїй поверхні, шлунковий та кишковий соки, хімічні речовини, які виділяє шкіра і слизові оболонки (лізоцим).Коли хвороботворні фактори (патогени) долають захисні бар'єри і проникають в організм, то в ньому виникає імунна реакція, яка полягає у виробленні специфічних захисних речовин (антитіл), які нейтралізують патогенні мікроорганізми, а також у фагоцитозі (поглинання мікробів одним із видів лейкоцитів – лімфоцитами).

Розрізняють вроджений та набутий імунітет.

Вроджений імунітет є спадковим. Наприклад, людина не сприйнятлива до чуми великої рогатої худоби. Набутий імунітет виникає в результаті перенесеної інфекційної хвороби або вакцинації Він здатен захищати людину роками і навіть усе життя.

Гострі інфекційні захворювання мають циклічний перебіг з послідовними періодами: інкубаційний (прихований), початковий, розвитку хвороби, згасання та заключний.

Інкубаційний період починаєтеся з моменту проникнення збудника і закінчується появою перших ознак хвороби. Кожна інфекційна хвороба має певну тривалість цього періоду. Під час інкубаційного періоду збудник розмножується, причому утворюються і нагромаджуються токсичні продукти, а організм перебудовується.

Початковий період, або період передвісників, характеризується появою перших невизначених проявів хвороби (нездужання, загальна слабкість, головний біль, погіршення апетиту тощо). Тривалість цього періоду 1-4 дні.

Період розвитку хвороби характеризується комплексом симптомів, які з'являються у певній послідовності.

У період згасання клінічні симптоми хвороби поступово слабшають.

Протягом заключного періоду відновлюється нормальний функціональний стан організму. Одужання може тривати іноді досить довго. Це враховують при допуску працівників дитячих закладів до роботи, а дітей – до їх відвідування.

Джерелом інфекціїєзаражена людина чи тварина (хворі та носії). Важливим джерелом більшості інфекційних хвороб є хвора людина з клінічно вираженою, стертою або нетиповою формою хвороби. Велику епідеміологічну роль відіграють носії. Розрізняють ранніх носіїв (вони виділяють збудник в інкубаційному періоді), носіїв у заключному періоді їх захворювання і так званих здорових носіїв. Після деяких інфекційних хвороб збудник може виділятися досить довго: місяцями, навіть роками (хронічні носії).

Шлях зараженняспецифічний для кожної інфекційної хвороби. При інфекційних хворобах, збудники яких виділяються з організму здебільшого з секретом слизових оболонок носа, глотки та верхніх дихальних шляхів, зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Збудник може передаватися і при безпосередньому спілкуванні здорової людини з джерелом інфекції, тобто контактним шляхом. Наприклад, дифтерія, скарлатина можуть передаватися при поцілунку (прямий контакт). Передача інфекції через заражені об'єкти навколишнього середовища (непрямий контакт) можлива, коли збудникам властива стійкість у середовищі. Харчовий шлях (через воду, їжу, перенесення мухами) характерний для групи кишкових інфекцій (сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А). При багатьох інфекційних хворобах передача збудника здійснюється різноманітними членистоногими (комахами, кліщами та ін.).

При кишкових інфекціях зростання епідемічної кривої спостерігається в літньо-осінній період, при повітряно-краплинних – в осінньо-зимовий. Крім сезонних коливань, дитячі повітряно-краплинні інфекції характеризуються періодичністю епідемій (кір – через 3-4 роки, дифтерія – через 7-10 років, коклюш – через 2-5 років).

Дата добавления: 2015-11-16