Гострі дитячі інфекції

Кір – гостра вірусна хвороба дитячого віку, яка передається повітряно-крапельним способом. Вірус може поширюватися на значні відстані – через коридори, сходові клітки в сусідні кімнати та квартири. Найчастіше хворіють діти від 1 до 10 років. Джерелом збудника інфекції є тільки хворі діти. Заразитися можна у перші 4-5 днів до висипу та протягом усього періоду висипання. Інкубаційний період триває від 8 до 17 днів. Хвороба починається з кашлю, нежиті, кон’юнктивіту (яскраве світло дратує дитину), прогресуючої лихоманки. Температура підвищується і досягає 39-40°С. У цей період на слизовій щік, на рівні корінних зубів з'являються червоні плямки навколо білих горбочків, розсипаних по слизовій оболонці. Глотка стає яскраво-червоного кольору, на м'якому піднебінні – маленькі червоні крововиливи. Дитина стає сонливою, відмовляється їсти, старші діти скаржаться на головний біль і біль у м'язах.

На 4-6-й день хвороби на шкірі з’являється характерний рясний висип – спершу поза вухами, на обличчі та на шиї. Наступного дня плями з'являються на тулубі, а ще через 2-3 дні поширюються по всіх кінцівках (згори аж до пальців). Протягом усього періоду висипання температура тримається на високому рівні (39-40°С). Висип на шкірі має вигляд червоних плям різної величини, неправильної форми; подекуди плями зливаються; між плямами завжди залишаються ділянки здорової шкіри. Якщо натиснути, плями зникають, якщо помацати, вони здаються випуклими та оксамитними. Через 3-4 дні висипання блідне й зникає в тій самій послідовності, що й з'явилося (згори донизу).

Період видужанняпочинається через 6-8 днів від початку хвороби. На місці висипу залишаються коричневі плями, потім вони лущаться (це триває близько тижня). Поступово зникає кашель та виділення з носа. Загальний стан поліпшується, дитина стає жвавішою, просить їсти. Через 9-10 днів хвороба минає.

Кір лікують удома під наглядом лікаря. В тяжких випадках показана госпіталізація. У дітей до 2-річного віку можливі ускладнення (запалення легенів, отит, енцефаліт тощо) з високим показником смертності. Основний профілактичний захід – планова вакцинація.

Краснуха – гостре вірусне захворювання, яке супроводжується дрібним катаральними явищами, збільшенням шийних та інших лімфатичних вузлів, незначною або помірною інтоксикацією. Джерелом інфекціїє хвора людина. Найбільш заразна вона за 1-2 дні до появи висипу та в перші 5 днів після його появи. Основний шлях передачі краснухи– повітряно-краплинний, але можливий і контактний, а також через кров під час ін'єкцій. Краснуха передається через плаценту плоду. У разі зараження плоду наприкінці вагітності може народитися хвора на краснуху дитина. Хвороба в таких випадках має затяжний характер.

Після перенесеної краснухи залишається стійкий імунітет.

Інкубаційний періодстановить 15-21 день, але може тривати до 24 днів. Початковий період відсутній або слабко виражений. Спостерігаються незначне підвищення температури тіла (37-38⁰С), нездужання, незначний нежить та кон'юнктивіт, покашлювання.

Типовим раннім симптомом краснухи є збільшення шийних, потиличних, завушних та інших лімфатичних вузлів, яке з'являється за 1-3 дні до висипу і зберігається 10-14 днів. Висип з'являється на обличчі, шиї, поширюючись протягом кількох годин по всьому тілу. Переважна локалізація висипу – розгинальні поверхні кінцівок, спина, сідниці. На обличчі, грудях та животі кількість висипань менша. Елементи висипу при краснусі – рожеві, круглої й овальної форми плями або папули (вузлики), які дещо піднімаються над шкірою. За величиною вони бувають від макового зернятка до сочевиці. Елементи висипу не схильні до злиття. Висип утримується 2-3 дні, безслідно зникає і не залишає пігментації та лущення. Висип супроводжується незначною температурою тіла, яка інколи може зростати до 39°С. У деяких хворих протягом усього часу хвороби температура тіла може і не підвищуватися.

Дорослі краснуху переносять тяжко.

Хворий на краснуху повинен дотримуватися постільного режиму до повної ліквідації клінічних симптомів хвороби.

Профілактика краснухи полягає в плановій вакцинації.

Скарлатина – гостре бактеріальне захворювання переважно дитячого віку (дошкільного та молодшого шкільного), яке характеризується явищами загальної інтоксикації, ангіною, реґіонарним лімфаденітом (обмежене запалення лімфатичних вузлів), дрібним висипом з наступним пластинчастим лущенням.

Джерелом інфекціїє хворий на скарлатину, а також на ангіну, назофарингіт (запалення слизової оболонки носоглотки), стрептодермію (гнійничкова хвороба шкіри) та ін. Основний шлях передачіскарлатини – повітряно-краплинний, буває також контактний та харчовий.

Інкубаційний періодпри скарлатині триває 2-7 днів, інколи до 12 днів. Початок хвороби гострий. Температура тіла підвищується до 38-39°С і більше, з'являються біль у горлі під час ковтання, головний біль, нездужання, часто – блювання. Вже на 1-2-й день з'являється висип: дрібний, яскраво-рожевий або червоний на червонуватому тлі шкіри. Найбільше висипань у пахвовій, лобковій, пахвинній та сідничній ділянках, на згинальних поверхнях кінцівок. При тяжкій формі скарлатини висип часто буває з крововиливами. Обличчя хворого має характерний вигляд: на лобі і скронях – рожевий дрібний висип, шкіра щік суцільного червоного кольору; шкіра носа, навколо губ та підборіддя бліда. Чітко видно блідий носо-губний трикутник – типова ознака скарлатини, описана Н. Філатовим.

Постійним симптомом скарлатини є ангіна. Відповідно до ступеня ураження зіва в процес втягуються лімфатичні вузли: вони збільшені, щільні, болісні при пальпації. Язик обкладений густим білим нальотом, через 2-3 дні він очищається від нього, стає яскраво-червоним.

Явища загальної інтоксикації зберігаються 2-7 днів. З поліпшенням загального стану зменшується ступінь запальних змін зіва, блідне і поступово зникає висип. На місці висипу спостерігається лущення. Його поява припадає на кінець першого - початок другого тижня. Найчіткіше скарлатинозне пластинчасте лущення на долонях та підошвах.

Перебіг скарлатини нерідко буває атиповим (стертим): симптоми хвороби виражені слабко, деяких з них зовсім немає.

Специфічної профілактики не розроблено. Хворого ізолюють удома або госпіталізують. Діти допускаються у заклади через 22 дня після початку хвороби. Карантин для контактних дітей дошкільного віку та учнів перших двох класів встановлюється на 7 днів. Важливо виявити стерті та атипові (наприклад, ангіна) форми хвороби.

Вітряна віспа – гостре вірусне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом на відносно далекі відстані (через сусідні кімнати і квартири). Частіше хворіють діти віком від 6 міс. до 7 років. Джерелом інфекції єхворий, з 1-2-го дня інкубаційного періоду і до 9-го дня з моменту появи висипу. Інкубаційний період складає 10-23 дня.

Захворювання супроводжується підвищенням температури тіла та пухирцевий висипом на шкірі та слизових оболонках. Ускладнення бувають рідко.

Лікування вітряної віспи здійснюється в домашніх умовах і передбачає постільний режим протягом періоду висипання та запобігання вторинній інфекції.

Профілактика хвороби полягає у карантині для дітей до 7 років, які контактували зі хворим і не хворіли на вітряну віспу. У карантинних дітей оглядають шкіру, вимірюють температуру тіла.

Паротит (свинка) – це гостре вірусне ураження привушних слинних залоз, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Зараження відбувається при контакті з хворим до 9-го дня від початку його хвороби. Хворіють на паротит переважно діти.

Інкубаційний періодстановить 11-23 дні, найчастіше 18-20 днів. Типова форма хвороби, власне епідемічний паротит, починається звичайно гостро з підвищення температури тіла та появи набряку в ділянці привушних слинних залоз (з одного боку, іноді одночасно з обох). Шкіра над ураженою залозою напружена, блискуча, але зберігає нормальне забарвлення. Поява набряку супроводжується болем, який посилюється під час жування та ковтання. Часто, через 1-2 дні, набрякає друга привушна залоза. Обличчя має характерний вигляд, з чим пов'язують назву хвороби – свинка. Набряк ураженої слинної залози збільшується протягом 3-5 днів, потім поступово зменшується і на 8-10-й день повністю зникає.

Одночасно з ураженням привушної слинної залози або через 2-7 днів можуть розвиватися нетипові прояви паротиту – запалення інших залоз, наприклад, підщелепних, підшлункової тощо.

Лікування передбачає постільний режим протягом усього гострого періоду, сухе тепло на уражені слинні залози та полоскання ротової порожнини слабким розчином калію перманганату. У перші 3-4 дні їжа повинна бути рідкою або напіврідкою.

Профілактика полягає у плановій імунізації всіх дітей у віці 12-15 міс. Повторна вакцинація проводиться у 6 років та у 15 років для хлопців.

Дифтерія – повітряно-крапельна, інколи контактна інфекційна хвороба переважно дитячого віку, яка полягає в бактеріальному запаленні слизових оболонок глотки, носа, дихальних шляхів, очей, статевих органів, а також шкіри.

Джерелом інфекціїєхворий або бактеріоносій.

До дифтерії сприйнятливі всі вікові групи,але найчастіше хворіють діти від 1 до 10 років. Останнім часом серед хворих на дифтерію збільшується питома вага дітей старшого шкільного віку та дорослих.

Інкубаційний періодтриває 2-10 днів. Залежно від локалізації процесу визначають дифтерію зіва (глотки), носа, гортані, трахеї, бронхів, очей, зовнішніх статевих органів та пошкодженої шкіри.

Найчастішою формою дифтерії є дифтерія зіва (дифтерійна ангіна), яка супроводжується лихоманкою, болями в горлі, утворенням нальотів на мигдалинах та оточуючих ділянках слизової оболонки. Нальоти білуватого, сірувато-білого або сірого кольору з гладенькою або дещо хвилястою поверхнею, чітко окресленими краями. Вони щільно прилягають до уражених оболонок, і їх зняття зумовлює кровотечу.

При тяжкій формі дифтерійної ангіни температура тіла швидко підвищується до 39°С і більше, з'являються головний біль, різка загальна слабкість, відсутність апетиту. Спостерігається збудження, марення (особливо вночі), іноді навіть порушення свідомості. Проявами дифтерійної інтоксикації є блювання та біль у животі.

При підозрі на дифтерію необхідна термінова госпіталізація хворого, бо тільки своєчасне лікування запобігає загрозі тяжких ускладнень з боку серця та нервової системи, які можуть призвести до смерті.

Основним засобом профілактики є планова вакцинація.

Коклюш – розповсюджена переважно дитяча, гостра інфекційна бактеріальна хвороба, яка передається повітряно-крапельним шляхом. Радіус розсіювання інфекції обмежується двома метрами. Внаслідок нестійкості збудника коклюш не передається через третю особу та предмети, з якими стикався хворий. Найбільша кількість захворювань припадає на вік від 2 до 5 років. Інкубаційний період становить 2-15 днів. Хвороба характеризується початковими нетривалими, незначними або помірними явищами загальної інтоксикації та своєрідним спазматичним кашлем, який закінчується виділенням в'язкого склоподібного харкотиння, блюванням, рідко – мимовільним сечовиділенням та дефекацією.

Джерелом інфекції єхворий протягом 25 днів від початку хвороби.

Основну роль у боротьбі з коклюшем відіграє активна планова імунізація. Хворого на коклюш ізолюють удома або госпіталізують (якщо є показання). Строк ізоляції становить 25 днів від початку хвороби. Карантину підлягають діти до 7 років, які були в контакті з хворим, але самі не хворіли на коклюш. Тривалість карантину -14 днів.

Дата добавления: 2015-11-16