Стаття 1058. Договір банківського вкладу

1. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

2. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

3. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Юридичні ознаки договору: реальний, односторонній, оплатний. У випадку, коли вкладником виступає фізична особа, договір банківського вкладу вважається публічним (ст. 633 ЦК України).

Сторони договору. Сторонами депозитного договору виступає банк та вкладник. Банком виступає юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у клади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Вкладником може бути будь-яка особа, яка визнається учасником цивільних правовідносин у відповідності до обсягу їхньої правосуб’єктності.

Види договорів. Договір банківського вкладу може бути укладений на будь-яких умовах, котрі не суперечать закону. У банківській практиці найчастіше застосовуються такі депозитні вклади – по-перше, це може бути договір, який укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу), по-друге, на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку чи терміну (строковий вклад). При цьому не виключається можливість укладення договору на інших умовах повернення грошової суми.

Законодавством передбачена можливість укладення депозитного договору на користь третьої особи (ст. 1063 ЦК України). Так, фізична або юридична особа може зробити вклад на ім’я третьої особи, при чому визначення імені фізичної особи (ст. 28 ЦК України) або найменування юридичної особи (ст. 98 ЦК України), на користь яких зроблений вклад, визнаються істотними умовами такого договору. До вступу третьої особи у володіння вкладом усіма правами вкладника користується безпосередня сторона договору (первісний вкладник). Діями, які свідчать про перейняття на себе правового статусу вкладника, закон визначає пред’явлення нею до банку першої вимоги, яка випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Укладення договору банківського вкладу відбувається шляхом відкриття депозитного (вкладного) рахунка. Депозитний рахунок визнається різновидом банківського рахунка, порядок відкриття якого наразі визначається Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті[10].

Предмет договору. На відміну від договору позики чи кредитного договору, предметом договору банківського вкладу виступають виключно грошові суми в національній або іноземній валюті (депозит).

Форма договору (ст.1059 ЦК України). Договір банківського вкладу повинен бути укладений у письмовій формі. Якщо ця вимога не дотримана, то договір вважається нікчемним. Не вважається порушеною письмова форма договору, якщо внесення грошової суми підтверджено видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

При укладенні договору банківського вкладу за участю фізичної особи на підтвердження договірних відносин і внесення грошової суми на рахунок видається ощадна книжка (ст.1064 ЦК України). Ще одним документом, який свідчить про укладення договору банківського вкладу може бути ощадний (депозитний) сертифікат (ст.1065 ЦК України).

Зміст договору виступає право вимоги вкладника і обов’язок банку (іншої кредитно-фінансової установи). Основним обов’язком банку є виплата вкладникові вклад та проценти на нього або дохід в іншій узгодженій договором формі. Навіть, якщо у договорі не встановлено розміру процентів на вклад, застосовується загальна облікова ставка Національного банку України (ч.1 ст.1061 ЦК України).

Нараховані проценти за депозитом юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів можуть перераховуватися на поточний рахунок або зараховуватися на поповнення депозиту. Фізичні особи можуть перераховувати нараховані проценти за депозитами на поточний рахунок, на поповнення депозиту або отримувати їх готівкою.

Окрім права вимагати повернення вкладу на процентів на нього, вкладник має право, якщо це не заборонено договором, поповнювати депозитний рахунок, не укладаючи додаткової угоди. Також за банківським вкладом на рахунок можуть зараховуватися грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи.

Дата добавления: 2015-07-11