Стаття 837. Договір підряду

1. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

2. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

3. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

4. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Мета договору: виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Характерними рисами договору підряду є:

1) підрядник виконує роботу за завданням замовника для задоволення його інтересів;

2) підрядник зобов'язаний виконати певну роботу, результатом якої є виготовлення нової речі або обробка, переробка, ремонт вже існуючої речі;

3) річ, створена за договором підряду, належить на праві власності підряднику до моменту прийняття виконаної роботи замовником;

4) підрядник самостійний у виборі засобів і способів досягнення обумовленого договором результату;

5) підрядник зобов'язаний виконати роботу на свій ризик, тому може одержати винагороду лише, якщо досягне обумовленого договором результату;

6) підрядник виконує роботу за певну винагороду, право на одержання якої у нього виникає лише після виконання і передачі замовнику її результату, крім випадків встановлених договором або законом.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є замовник і підрядник. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Для виконання складного комплексу робіт, зокрема у сфері капітального будівництва, застосовується принцип генерального підряду. Згідно ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. При цьому, замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Із змісту ст.837 ЦК України випливає, що предметом договору підряду є як сама робота (виготовлення, обробка, переробка, ремонт речі або виконання іншої роботи), так і її результат. Тому найважливішою характеристикою предмету є якість. Вимоги до якості роботи встановлені в ст.857 ЦК України: а) робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; б) виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; в) результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

У договорі підряду можуть встановлюватися строки виконання роботи або її окремих етапів. Якщо у договорі не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Законом або договором підряду для результату роботи може передбачатися гарантійний строк, перебіг якого починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

У договорі підряду може визначатися ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. При цьому, ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, що складається підрядником і набирає чинності, а також стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим (ст.844 ЦК України).

Форма договору: письмова.

Зміст договору підряду становить сукупність прав і обов’язків підрядника та замовника. Зокрема відповідному обов’язку однієї сторони кореспондує відповідне право іншої і навпаки.

Основним обов’язком підрядника є виконання за завданням замовника певної роботи і передача йому результату виконаної роботи. Для цього, підрядник зобов’язаний:

1) організовувати роботу та керувати нею;

2) виконати роботу із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.837 ЦК України);

3) відповідати за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб (ч.2 ст.837 ЦК України);

4) відповідати за неправильне використання матеріалу замовника, а також за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу; надати замовникові звіт про використання його матеріалу та повернути його залишок (ст.840 ЦК України);

5) вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідати за втрату або пошкодження цього майна (ст.841 ЦК України);

6) своєчасно попередити замовника про: а) недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; б) те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; в) наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи (ст.847 ЦК України). Якщо замовник у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, то підрядник має право відмовитисявід договору підряду та право на відшкодування збитків (ч.1 ст.848 ЦК України);

7) відмовитися від договору підряду, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу замовника чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, при цьому маючи право на відшкодування збитків (ч.2 ст.848 ЦК України);

8) передати замовникові результат роботи разом зінформацією щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором є неможливим (ст.861 ЦК України);

9) передати замовнику (споживачу) роботу, яка по якості відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, інформації про роботу;

10) забезпечити можливість використання результатів виконаної роботи по призначенню протягом його строку служби, передбаченого нормативними документами або встановленого за угодою сторін, а у разі відсутності таких строків протягом 10 років.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (ст.851 ЦК України).

Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Однак, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Крім того, сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником (ст.845 ЦК України).

Законодавець надає замовнику рядправпід час виконання роботипідрядником:

1) у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника;

2) відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим;

3) призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином.

Замовник зобов'язаний:

1) сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Однак, якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (ст.850 ЦК України);

2) прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Однак, якщо замовник не зробить такої заяви, то він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. При цьому, якщо замовник прийняв роботу без перевірки, то він позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором. А якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, то вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ст.853 ЦК України);

3) негайно повідомити підрядника про виявлені після прийняття роботи відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником;

4) сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів. Крім того, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст.854 ЦК України).

Однак, якщо предмет договору підряду до здачі його замовникові був випадково знищений або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу. При цьому, підрядник має право на плату, якщо знищення предмета договору підряду або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого замовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або якщо таке знищення чи неможливість закінчення роботи сталися після пропущення замовником строку прийняття виконаної роботи.

Одним із способів забезпечення виконання зобов’язання за договором підряду є притримування. Тобто підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника, якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду (ст.856 ЦК України).

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, то замовник має право за своїм вибором вимагати: а) безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк; б) виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків; в) відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.852 ЦК України). Дані правила застосовуються у тих випадках, якщо недоліки роботи можуть бути виправлені або є незначними за характером. Якщо ж відступи від умов договору підряду і допущені недоліки є істотними, то замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника (ст.858 ЦК України): 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Законодавець встановлює правило про те, що умова договору підряду про звільнення підрядника від відповідальності за певні недоліки роботи не звільняє його від відповідальності за недоліки, які виникли внаслідок умисних дій або бездіяльності підрядника.

Крім того, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Лише умовами договору можуть бути передбачені випадки, коли замовник не має право відмовитися від виконання договору підряду.

Законодавець встановлює скорочений строк позовної давності за позовом замовника до вимог щодо неналежної якості роботи в 1 рік. А щодо будівель і споруд - 3 роки від дня прийняття роботи замовником (ст.863 ЦК України).

Якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, то перебіг позовної давності починається від дня заявлення про недоліки. А якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами, то перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

36. Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Види ліцензій

Відповідно до даного правочину, ліцезіар (особа, яка має виключне право інтелектуальної власності) може надати ліцензіату письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.

Юридична наука й практика дещо розширя­ють класифікацію ліцензій порівняно з наданою в законі (виключна, одинична, невиключна). Так, ліцензійні договори, на нашу думку, можна класи­фікувати за такими підставами:

За об'єктом ліцензії:

- патентні ліцензії (ліцензії на винахід, корисну модель, промисловий зразок);

— ліцензії на торговельні марки;

- ліцензії на компонування топографії інтег­ральних мікросхем;

— ліцензії на ноу-хау (комерційну таємницю);

— ліцензії на селекційні досягнення (сорт рос­лин, породу тварин);

— ліцензії на використання об'єктів авторського права.

За обсягом прав, що передаються:

— виключні;

— невиключні;

— повні.

За способом охорони:

— патентні;

— безпатентні;

— комплексні.

За способами надання ліцензії:

— обов'язкова;

— відкрита;

— примусова;

— пакетна;

— перехресна.

За суб'єктами ліцензування:

— особиста ліцензія;

— ліцензії підприємств;

— ліцензії корпорації (концерну);

— ліцензії держав;

— субліцензії.

Розглянемо більш детально критерії такої кла­сифікації.

Що стосується класифікації за об'єктом ліцен­зії, то це класифікація за визначеними законодав­ством видами об'єктів права інтелектуальної власності.

Патентні ліцензії - це ліцензії на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Винаходом є результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології, об'єктом якого може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганіз­му, культура клітин рослини і тварини) або спо­сіб. Це технічне рішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне до промисло­вого використання. Корисною моделлю є резуль­тат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології. Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке відпові­дає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислово придатним. Промисловим зразком є результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Об'єктом промисло­вого зразка може бути форма, малюнок чи роз­фарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призна­чені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Це нове художньо-конструктивне вирі­шення виробу, що визначає його зовнішній вигляд і придатне для здійснення промисловим спосо­бом [2].

Ліцензії на торговельні марки. Торговельна марка — це зареєстровані в установленому поряд­ку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від інших. Об'єктом товарного знаку можуть бути словесні (слова й абревіату­ри), зображувальні (композиції ліній, плям, фі­гур, форм на площині), об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки — флакони, пляшки тощо), комбі­новані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів) та інші позначення, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів [3].

Ліцензії на компонування топографії інтег­ральних мікросхем. Інтегральна мікросхема (ІМС)

— мікроелектронний виріб кінцевої або проміж­ної форми, призначений для виконання функцій

електронної схеми, елементи і з'єднання якого неподільно сформовані в об'ємі і (або) на поверх­ні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення. Компонування топографії ІМС — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне роз­міщення сукупності елементів інтегральної мікро­схеми та з'єднань між ними [4].

Ліцензії на ноу-хау (комерційну таємницю). Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є неві­домою та не є легкодоступною для осіб, які зви­чайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секрет­ності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, ко­мерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які, відповідно до закону, не мо­жуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Ліцензії на селекційні досягнення (сорт рослин, породу тварин). Сорт рослин — окрема група рос­лин (клон, лінія, гібрид першого покоління, попу­ляція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю або ні умови надання правової охо­рони: — може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного геноти­пу або комбінації генотипів; — може бути відріз­нена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву, принаймні, однієї з цих ознак; — може розглядатися як єдине ціле з точки зору її при­датності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту. Племінна тварина — чисто­породна або одержана за затвердженою програ­мою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використо­вуватися в селекційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.

Ліцензії на використання об'єктів авторського права. Об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори; 2) аудіові­зуальні твори;3) твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; 4) фотографічні твори; 5) твори ужиткового мистецтва;6) ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосу­ються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; 7) збірки творів, якщо вони за добором або упо­рядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 8) комп'ютерні прог-рами;9) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складо­вих частин є результатом інтелектуальної діяль­ності; 10) інші твори [5].

Класифікація ліцензійних договорів за обся­гом прав, що передаються, є однією з основних класифікацій, яка визначає базовий обсяг прав й механізм використання об'єкта ліцензування, що отримує ліцензіат за такими договорами.

Виключна (або, як її ще називають, повна) ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Невиключна ліцензія, відповід­но, не виключає можливості використання ліцен-зіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелек­туальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості викорис­тання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

За способом охорони класифікуються ліцензії відповідно до того, чи захищений об'єкт інтелек­туальної власності охоронним документом, чи з якихось причин така охорона відсутня. Так, патентна ліцензія — це договір про передачу прав на використання об'єктів промислової власності, які компетентний державний орган визнав охоро-носпроможними і які охороняються відповідним охоронним документом (патентом або свідоцт­вом). Різновидом такого договору є ліцензія на розробку. За таким договором ліцензіар надає ліцензіатові право розробляти далі (удосконалю­вати) об'єкт винаходу. Це відбувається, як прави­ло, в тих випадках, коли ліцензіар не має змоги довести свою розробку до промислового освоєн­ня. Безпатентна ліцензія — це ліцензійна угода щодо об'єктів, які, згідно із законодавством, не є патентоспроможними (комерційна таємниця, ноу-хау), або договір щодо об'єктів промислової власності, на які ще не подані патентні заявки або на які заявки вже подані, але патенти ще не отри­мані, або на об'єкти, які є патентоспроможними, але права на які правовласник з різних причин не вважає за потрібним реєструвати.

Комплексна ліцензія (або гібридна) — це уго­да, за якою ліцензіат отримує право на викорис­тання як об'єктів промислової власності, що захи­щені охоронними документами, так і тих, які не захищені. У таких договорах, найбільш складних за змістом, кожний об'єкт окреслюється окремо. Яскравим прикладом такого договору є договір комерційної концесії, або договір франчайзингу. За такими договорами, як правило, надаються права на використання знака для товарів та пос­луг, а також діловий досвід, схеми ведення бізне­су, певні ноу-хау та інша інформація.

За способами надання ліцензії вони можуть бути:

Обов'язкова ліцензія. Власник патенту зобо­в'язаний видати ліцензію на використання вина­ходу (корисної моделі, промислового зразка) власнику пізніше виданого патенту, якщо винахід (корисна модель, промисловий зразок) останньо­го призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав іншого власника. При цьому надання такого дозволу може бути обумовлено відповідним дозволом власника пізніше виданого патенту, який зобо­в'язаний дати дозвіл, якщо його винахід (корисна модель, промисловий зразок) удосконалює вина­хід (корисну модель, промисловий зразок) влас­ника раніше виданого патенту і призначений для тієї ж мети [6, 66].

Іншими словами, обов'язкова ліцензія вида­ється у випадку, якщо використання об'єкта влас­ником патенту є неможливим внаслідок того, що в ньому використовується винахід (корисна мо­дель, промисловий зразок) іншої особи, який також охороняється патентом. В такому випадку власник більш пізнього патенту вправі вимагати від останнього надання дозволу на використання його винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на договірних умовах. Те ж саме стосуєть­ся зворотної ситуації, якщо власник пізніше вида­ного патенту удосконалив винахід (корисну мо­дель, промисловий зразок) власника раніше вида­ного патенту.

Відкрита ліцензія — це заява власника патен­ту, яка подається до Держдепартаменту інтелек­туальної власності для офіційної публікації. Ця заява відображає волю власника надати будь-якій особі дозвіл на використання запатентованого винаходу (корисної моделі, промислового зраз­ка). За наявності такої заяви особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, укладає з власником патенту не ліцензійний до­говір (з усіма його реквізитами), а лише договір про платежі. З метою заохочення власників па­тентів до надання відкритих ліцензій річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 відсотків з року, наступного за публікацією такої заяви. Заява про відкрите ліцензування в Україні, на відміну від Патентних законів Ро­сійської Федерації та Білорусі, не є безвідклич­ною, тобто у випадку, якщо ніхто не виявить бажання скористатися відкритою ліцензією, мож­на подати клопотання про її анулювання. В тако­му випадку сплата річного збору за користування патентом буде сплачуватись в повному обсязі, починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання. Цей вид зобов'язань можна визначити, за аналогією, як своєрідну оферту, тому до таких договорів припустимо застосовува­ти всі відповідні правові норми.

Примусова ліцензія. Порядок надання приму­сової ліцензії визначений законодавством і поля­гає в його реалізації двома шляхами: в адміністра­тивному та судовому порядку. Адміністративний порядок застосовується, якщо цього вимагають суспільні інтереси та інтереси національної без­пеки. У такому разі Кабінет Міністрів України має право на відчуження прав на використання винаходу (корисної моделі), промислового зразка чи топографії інтегральної мікросхеми будь-якій юридичній особі без згоди власника на умовах невиключної ліцензії. Таким чином, об'єкт про­мислової власності може використовуватись тіль­ки в обсязі, визначеному рішенням Кабінету Мі­ністрів України, в якому також вказуються розмір компенсації, що сплачується власникові прав, порядок її сплати та орган, який здійснюватиме контроль за використанням об'єкта промислової власності. Судовий порядок застосовується, як -що винахід (корисна модель, промисловий зра­зок) не використовується або недостатньо вико­ристовується в Україні протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) було припинено. В цьому випадку будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використо­вувати винахід (корисну модель, промисловий зразок), у разі відмови власника патенту від укла­дання ліцензійного договору, може звернутися до суду (господарського суду) із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) [7].

37. Ліцензійний договір: поняття, юридичні ознаки, сторони, істотні умови, форма та зміст

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін, за урахуванням вимог чинного законодавства України.

Ліцензійний договір може передбачати можливість укладення субліцезійного договору.

У ліцензійному договорі визначається: вид ліцензії, сфера використання об'єкта інтелектуальної власності, розмір, порядок та строки виплати плати за використання об'єкта та інші умови, які встановлені сторонами.

Законодавство передбачає презумпцію надання невиключної ліцензії при укладення ліцензійного договору, за умови, якщо вид ліцензії не обумовлений у договорі.

ЦК України передбачає існування типових ліцензійних договорів, надаючи право затверджувати такого роду договори уповноваженим відомствам та творчим спілкам. Проте, положення типового договору не є нормативними, оскільки закон прямо вказує на право сторін виходити за межі його умов (ст.1111 ЦК України).

---

Дата добавления: 2015-07-11