Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальнийта безоплатний. Однак, коли зберігання здійснюється на засадах підприємницької діяльності(професійним зберігачем), то він перетворюється в двосторонній, відплатний та консенсуальний.

Сторонамидоговору за даним договором є поклажодавець та зберігач. Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або іншою особою, що уповноважена на передачу речі на зберігання. В окремих випадках до поклажедавця та зберігача за деякими різновидами договору зберігання можуть пред'являтись додаткові вимоги.

Істотною умовою є предмет договору. Предметом договору зберігання є послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкту. Ще однією істотною обставиною даного договору є строк (термін) даного договору, тобто період часу, в продовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати передану йому річ. При цьому, договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладений на певний визначений у договорі строк), так і безстроковим (тобто таким, що припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні). У випадку, коли договір є відплатним, то істотною умовою також є ціна договору.

Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як усна, так і письмова, в тому числі і видача певних документів (розписка, квитанція чи інший документ), що підписані зберігачем.

Змістом договору зберігання є кореспондуючі права та обов'язки сторін.

До обов'язків поклажодавця відносять:

1) обов'язок попередити про властивості речі, яка передається на зберігання та особливості її зберігання;

2) обов'язок оплатити витрати, що пов'язані зі зберіганням, коли це обумовлено договором чи законом;

3) обов'язок сплатити за зберігання винагороду, при умові, що вона та строки її внесення встановлені договором;

4) обов'язок відшкодувати надзвичайні витрати (п.2 ст.966 ЦК України);

5) обов'язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

До обов'язків зберігача відносяться:

1) обов'язок прийняти річ на зберігання, у випадку, коли договір консенсуальний;

2) обов'язок зберігати річ впродовж всього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем;

3) обов'язок забезпечувати схоронність речі;

4) обов'язок піклуватись про річ, як про свою власну, у випадку коли зберігання здійснюється безоплатно;

5) обов'язок надавати послуги по зберіганню особисто;

6) обов'язок не користуватись річчю, що передана поклажодавцем, а також не передавати її у користування іншій особі;

7) обов'язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь;

8) обов'язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання або відповідну кількість речей того ж роду та якості у випадку зберігання речей, що визначені родовими ознаками (іррегулярне зберігання).

За порушення своїх обов'язків сторони повинні нести цивільно-правову відповідальність.

Окрім загальних положень про зберігання слід виділяти також і різновиди зберігання.

Так, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути ці товари у схоронності. Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким виступає товарний склад, тобто організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Певними особливостями наділений і об'єкт договору складського зберігання, до якого відноситься товар, тобто результат праці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання. Специфіка даного договору віднаходить своє втілення і в правах та обов'язках сторін, що віднаходить своє закріплення у ст.ст.978, 979 ЦК України. Ще однією суттєвою відмінністю даного договору від загальних умов договору зберігання є порядок оформлення складського зберігання складськими документами, до яких слід відносити: складську квитанцію, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.

Під поняттям “ складської квитанції ” слід розуміти документ, яким засвідчується факт прийняття товару на товарний склад, основні показники товару (кількість, якість, асортимент тощо), а також посвідчує право поклажодавця вимагати повернення товару. Просте складське свідоцтво є єдиним документом, що виданий на пред'явника та підтверджує передачу товару на зберігання. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта). Вимоги до змісту даних документів передбачаються у ст.ст.962, 965 ЦК України.

Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Дата добавления: 2015-07-11