Історія впровадження екологічної експертизи в Україні

Активна людська діяльність кінця ХХ ст. привела до виникнення складних екологічних проблем глобальних масштабів. Саме тому людство взяло курс на екологізацію всього життя і діяльності людини. Тепер перед людством стоїть питання повернення природі того, що вона втратила за всі роки бездумного використання її багатств.

Щоб вийти на нормативний рівень стану компонентів навколишнього середовища та попередити подальше погіршення екологічної обстановки, необхідно проводити послідовну ефективну екологічну політику направлену на захист здоров'я людей та природних ресурсів. Невід'ємною складовою частиною такої політики є оцінка впливів на навколишнє середовище та екологічна експертиза.

Оцінка впливів на навколишнє середовище (ОВНС) в Україні – це комплексний прогноз змін стану природного, соціального і техногенного середовища.

Прогноз робиться на підставі аналізу впливів, які передбачаються при здійсненні техногенної діяльності з урахуванням можливих попереджувальних і захисних заходів.

Основною метою ОВНС є визначення прийнятності таких змін і допустимості реалізації досліджуваної діяльності в тих чи інших конкретних умовах.

Екологічна експертиза може розглядатись як складова або елемент процедури ОВНС. Наприклад, процедура ОВНС проводиться переважно щодо планування та проек­тування екологічно-небезпечних рішень, тобто діяльності, яка характеризується потенційною небезпекою для НПС і здоров'я людей. В цьому аспекті завдання, принципи екологічної експертизи і ОВНС збігаються. Однак функці­ональне спрямування екологічної експертизи значно ширше, різноманітніше, оскільки вона може проводитися стосовно законопроектів, нормативно-правової і норматив­но-технічної документації, конкретних екологічних ситу­ацій та окремих регіонів. Сфера екологічної експертизи практично необмежена, наприклад вона може проводитися стосовно різних майнових суперечок, що заподіяли шкоду довкіллю. Широкі можливості застосування має експертиза в кримінальній практиці, розслідуванні екологічних злочи­нів, судовій та адміністративній практиці. Отже, ОВНС і екологічна експертиза різняться в теоретичному розумінні і практичному застосуванні, але тісно взаємопов'язані при оцінюванні проектів господарської діяльності.

Екологічна експертиза в Україні – це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян.

Саме екологічна експертиза в сучасних умовах екологічної обстановки виступає тим соціальним інструментом, який дозволяє уже на стадії створення проекту оцінити ступінь впливу на навколишнє середовище та визначити можливість реалізації проекту і науково обґрунтувати висновки і рекомендації щодо доцільності впровадження даної розробки.

Ефективність екологічної експертизи проектів залежить від багатьох економічних і соціальних факторів. Значна роль тут відводиться законодавчій базі_, так як саме правове забезпечення і закріплює систему гарантій по її здійсненню.

Екологічна експертиза спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів (ст.1 Закону України "Про екологічну експертизу").

Історія екологічної експертизи датується 1977р. Саме тоді у Держкомітеті з охорони природи УРСР був створений підрозділ – Державна інспекція з екологічної експертизи проектів, яка проводила екологічну оцінку документації на будівництво різних об'єктів, згідно діючого на той час Закону про охорону природи УРСР.

Юридичний статус екологічна експертиза та ОВНС набули після прийняття 25 червня 1991р. Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». У статті 51 Закону зазначено: «Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей». У цьому законі вперше сформульовано положення щодо заяви про можливий негативний вплив діяльності на стан довкілля.

У статті 51 цього ж Закону сказано, що «підприємства, установи, організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їхньою оцінкою може негативно вплинути на стан довкілля подають Мінприроди та його органам на місцях спеціальну заяву про це».

Шостий розділ цього ж Закону повністю присвячений екологічній експертизі. У статті 27 вказано, що «екологічній експертизі підлягають... техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти на будівництво і реконструкцію підприємств та різних об'єктів, що можуть негативно впливати на стан довкілля, незалежно від підпорядкування та форм власності».

Слід відзначити, що в статтях Закону України «Про охорону природного навколишнього середовища» було зазначено, що екологічній експертизі підлягають не матеріали ОВНС та що підприємства, установи, організації, які планують свою діяльність (проектують, будують, проводять реконструкцію тощо) самі ж і оцінюють вплив на довкілля.

Першим кроком у створенні повноцінного методично-рекомендаційного документу, який був спрямований на гарантування екологічної безпеки у процесі проектування на всіх його стадіях (від намірів до робочого проекту) було розроблене начальником Управління екологічної експертизи Мінекоресурсів України С.В. Калиновським в 1992 році «Положення про склад і зміст матеріалів оцінки впливу запроектованої господарської діяльності на стан навколишнього середовища і природних ресурсів (ОВНС) на різних стадіях вирішення завдань будівництва нових, розширення, реконструкції, технічного переозброєння діючих промислових і інших об'єктів.»

Недоліки, в основному, були виправлені при прийнятті в 1995 році Закону України «Про екологічну експертизу». Вимоги щодо розробки ОВНС, її оформлення у вигляді окремого розділу (тому) документації і заяви про екологічні наслідки діяльності записані в статтях 8, 15, 36 Закону України «Про екологічну експертизу» відповідно. В цьому Законі визначені процеси екологічної експертизи в Україні в різних аспектах та чітко визначено, що матеріали ОВНС є невід'ємною складовою частиною передпроектної та проектної документації.

В Законі зазначено, що екологічна експертиза документації підприємств, що становлять підвищену небезпеку має проводитись після оголошення замовниками через засоби масової інформації заяв про екологічні наслідки діяльності.

На даному етапі закономірним є продовження вдосконалення та розробка підзаконних нормативних, методично-інструктивних і рекомендаційних документів.

Це підтверджено розробкою і введенням в дію в 2004 році Державних будівельних норм України «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишні середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд» (ДБН А.2.2-1-2003) замість (ДБН А.2.2-1-95), розроблених та впроваджених в 1995 році. Наступним документом були розроблені в 1995 році Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-1-95 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування».

Дата добавления: 2015-07-11