Право природокористування: поняття й види.

Природокористування – це використання власти­востей навколишнього природного середовища для задоволення економічних, екологічних, оздоровчих, лікувальних, культурних, естетичних та інших потреб людини.

Людство активно використовує біля 55 відсотків суші, 12 відсотків річної води, половини щорічного приросту лісу. Коленого року у світі вилучається з надр біля 100 млрд. тонн руди і спалюється 7 млрд. тонн умовного палива. За останні 100 років в атмос­феру було викинуто 360 млрд. тонн вуглекислого газу. В Україні сільськогосподарські угіддя займають 41,84 млн. гектарів (69,3 відсотки території України), розораність земель досягла 56 відсотків території краї­ни і є найвищою у світі. Площа земель, зайнята різного роду відходами, становить близько 160 тис. гектарів, збудовано 1087 водосховищ загальним об' ємом понад 55 млрд. м³, 7 великих каналів довжиною близько 2000 км з подачею на них понад 1000 м³ води за секун­ду, виробляється близько 5 відсотків світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів, загальний обсяг лісо­користування становить 14,4 млн.м³.

Суспільні відносини, що виникають у зв'язку із природокористуванням, регулюються правовими нор­мами, які визначають порядок споживання об'єктів природи з метою використання їх корисних властиво­стей. Ці норми містяться в нормативно-правових ак­тах різного рівня (Конституції України, Законі Укра­їни "Про охорону навколишнього природного середо­вища", земельному, водному, лісовому кодексах, коде­ксі про надра, законах про охорону атмосферного по­вітря, про тваринний світ, про рослинний світ, про природно-заповідний фонд, а також в Указах Прези­дента України, постановах Кабінету Міністрів Украї­ни, актах спеціально уповноважених центральних ор­ганів виконавчої влади), які у своїй сукупності утво­рюють інститут права природокористування.

Суб'єктами права природокористування є: органи державної влади й органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи й особи без громадянства. Об'єктами права природоко­ристування є: земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в ме­жах території держави, природні ресурси її континен­тального шельфу, виключної (морської) економічної зони.

Існують різні класифікації природокористування. Так, залежно від об'єкта природокористування, розрі­зняють: землекористування, водокористування, лісо­користування, надрокористування, а також користу­вання тваринним світом, рослинним світом, атмосфе­рним повітрям.

Залежно від мети природокористування, розрізня­ють наукове, рекреаційне, виробниче природокорис­тування

Залежно від віднесення природних ресурсів до ка­тегорії загальнодержавних чи місцевих, розрізняють користування загальнодержавними і місцевими при­родними ресурсами.

Основним же є поділ природокористування на за­гальне й спеціальне.

Загальне використання природних ресурсів здійс­нюється громадянами для задоволення життєво необ­хідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо). За загальне природокористуван­ня (купання у водоймах, плавання на човнах, аматор­ське та спортивне рибальство у водоймах загального користування, водопій тварин, збирання в лісах грибів тощо) не стягується плата. Воно здійснюється без за­кріплення природних ресурсів за окремими особами та без отримання на те відповідних дозволів (ліцензій).

Право загального природокористування обумовле­но природним процесом обміну речовин і енергії між природою та людиною. Воно має природний характер і здійснюється людиною незалежно від її праводієздатності.

Об'єктами права загального природокористування є екологічні ресурси природи, тобто такі, що забезпе­чують людині певні екологічні умови існування. Це - атмосферне повітря, питна вода, водойми загального користування, приміські зелені зони, ліси, зони рекре­ації, курортні місцевості тощо.

Об'єктами права загального природокористування можуть бути також; і деякі види економічних ресур­сів - гриби, ягоди, горіхи в лісах, риба у водоймах тощо.

До сфери загального природокористування можна віднести й певні види громадських прав особи – сво­боду пересування (зокрема, з метою туризму, ознайом­лення з пам'ятками природи, відпочинку у певних місцевостях тощо), вільний вибір місця проживання (з урахуванням стану навколишнього природного сере­довища, його впливу на здоров'я) тощо.

В інтересах держави і суспільства право громадян на користування загальнодоступними благами приро­ди можуть бути обмежені або заборонені. Як правило, юридичні обмеження природокористування мають за мету забезпечити ефективну охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ре­сурсів. Наприклад, відповідно до ст. 45 Водного коде­ксу в разі маловоддя, загрози виникнення епідемії та епізоотії, а також в інших передбачених законодавст­вом випадках права водокористувачів можуть бути обмежені або умови водокористування змінені з метою забезпечення охорони здоров'я людей і в державних інтересах.

Спеціальне використання природних ресурсів здійснюється громадянами, підприємствами, устано­вами й організаціями за плату на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), порядок видачі яких визначається Кабінетом Міністрів України. Таке природокористу­вання, як правило, пов'язане із закріпленням природ­них ресурсів за конкретними користувачами і з ви­користанням технічних пристроїв чи споруд.

Право спеціального природокористування є похід­ним від значення природних ресурсів як засобів ви­робництва, джерел матеріальних благ і засноване на споживанні економічних ресурсів природи.

Дата добавления: 2015-07-11