|
Читайте также: |
самостійної та індивідуально-консультаційної роботи студентів з курсу для підготовки фахівців за ОКР «спеціаліст»
заочної форми навчання
напрям підготовки 0503 „Економіка і підприємництво”
спеціальність 7.050114 „Оподаткування”
спеціальність 7.050107 „Економіка підприємства”
статус дисципліни: вибіркова
Методичні рекомендації
до проведення семінарських, практичних занять,
організації самостійної та індивідуальної роботи студентів
за змістом навчальної дисципліни
Тема 1. Сутність та функціональне призначення податкової політики
Основні поняття та терміни: фіскальна політика, податкова політика, дефініції податкової політики, психологічні аспекти податкової політики, суспільні блага, суспільні анти блага, принципи реалізації податкової політики, форми податкової політики, політика максимальних податків, політика економічного розвитку, політика виважених податків, політика доходів, політика витрат, цілі податкової політики, податок за Пігу, податок за Кларком.
План семінарського заняття:
1. Загальний зміст категорії „податкова політика”.
2. Принципи формування податкової політики у змішаній економіці.
3. Форми податкової політики.
4. Система органів держаного управління, котрі здійснюють та контролюють податкову політику.
5. Поняття суспільних благ та їх особливі ознаки.
6. Суспільне анти благо як сфера застосування податкової політики. Податок за Пігу та податок за Кларком.
Перелік питань до самостійної роботи:
1. Принципи для обґрунтування стратегії прямого оподаткування.
2. Принципи для обґрунтування стратегії непрямого оподаткування.
Індивідуально-консультаційна робота:
1. Різноманітність наукових підходів щодо визначення сутності „податкової політики”.
2. Проаналізувати структуру доходів та видатків Зведеного бюджету України за поточний рік.
Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.
Методи оцінювання: поточне тестування.
Опорний конспект лекцій:
фіскальна політик а – це регулювання державних видатків та податкових надходжень для забезпечення повної зайнятості, стабільності цін та економічного зростання. Це вплив держави на економічну кон’юнктуру шляхом зміни системи оподаткування і державних витрат.
податкова політика – це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих грошових фондів держави відповідно до соціально-економічної мети суспільства (поповнення бюджету, збільшення обсягів виробництва, зниження рівня інфляції тощо).
психологічні аспекти податкової політики — це різновид психологічних аспектів економічної політики щодо збалансування фіскальних інтересів держави та їх психологічного сприйняття економічними агентами.
механізм оподаткування – сукупність правових та організаційних форм, методів, інструментів, що регламентують податкові відносини між економічними суб’єктами та державою.
суспільне благо – продукт діяльності держави, колективні блага суспільного користування. Складається з державних матеріальних цінностей загального користування (інфраструктури), а також самої здатності державної влади пропонувати безпеку, комфорт існування, правосуддя, освіту тощо. В силу його існування кожен може скористатися ним, незалежно від того, як багато людей мають вигоду з нього.
суспільне анти благо – це продукт людської діяльності обов’язків для використання у тому розумінні, що кожна особа змушена його споживати поза залежністю від бажання, з негативними для себе наслідками.
політика максимальних податків – це політика, при якій державою застосовуються достатньо високі податкові ставки, скорочуються податкові пільги і запроваджуються нові податки з метою максимального збільшення суми податкових надходжень.
політика економічного розвитку – це політика збільшення економічного росту шляхом покращання інвестиційної активності за рахунок найбільш вигідного податкового клімату.
політика виважених податків – це політика збалансування фіскальних інтересів держави та економічних інтересів податкоплатників.
політика витрат – це цілеспрямована діяльність уряду з формування напрямів і структури витрат державного бюджету з метою підтримання на певному рівні видатків соціального характеру, забезпечення суспільного попиту та ініціювання ділової активності суб’єктів господарювання.
політика доходів -це цілеспрямована діяльність уряду з формування дохідної частини державного бюджету з метою забезпечення функціонування та розвитку соціально-економічного поля суспільства.
екстерналії - зовнішні ефекти від яких не залежить ціна товарів (пасіка-сад, завод – забруднення)
трансакційні витрати – витати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності (судові витрати в зв’язку з отриманням спадщини)
рента – плата власнику майна без всякого зусилля з його сторони (власник землі, будинку, маєтку, рента сонця).
доміціль – це місце, де повинні бути сплачені податки, якщо платник податку живе в іншому місці.
принцип резиденства передбачає податкову відповідальність фізичних/юридичних осіб за місцем знаходження їх податкового доміціля. Всі доходи суб'єкта господарювання, отримані у всіх юрисдикціях, де він проводив комерційні операції, оподатковуються подоходними податками в країні, в якій дана фізична/юридична особа являється резидентом.
згідно з принципом територіальності, який реалізує податковий суверенітет кожної держави, всі доходи, отримані на даній території, повинні оподатковуватись у юрисдикції їх створення. При розподіленні таких доходів на користь реципієнтів, які знаходяться в іноземній державі, стягуються спеціальні податки на репатріацію прибутку.
репатріація – повернення капіталів (прибутків), створених за кордоном, з метою інвестування у своїй країні.
принцип місця призначення припускає, що ПДВ стягується зі всіх товарів і послуг, які були ввезені в дану юрисдикцію для кінцевого споживання незалежно від того, де ці продукти були вироблені. Згідно з даним принципом ПДВ, по суті, є податком на кінцеве споживання, ним оподатковується імпорт і не оподатковується експорт.
принцип країни походження припускає, що ПДВ стягується зі всіх товарів і послуг, вироблених в даній країні незалежно від кінцевого місця споживання даних продуктів. В даному випадку оподатковується експорт і не оподатковується імпорт, а ПДВ є податком на виробництво продукції.
Для засвоєння матеріалу пропонуємо скористатися наступними схематичними зображеннями.
Рис. 1. Дефініції податкової політики
Рис. 2. Вибір між справедливістю і ефективністю при реалізації податкової політики
Рис. 3. Форми податкової полiтики
Таблиця 1.
Цілі податкової політики
| Функції податків | Цілі податкової політики |
| Фіскальна | Забезпечення держави фінансовими ресурсами |
| Розподільчо-регулююча | Регулювання економіки Згладжування нерівності в доходах населення і соціальний захист |
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 56, 57, 58.
Додаткова: 7, 9, 15, 19, 21, 25, 26, 28, 30, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 63, 68, 70.
Тема 2. Вплив еволюції поглядів щодо сутності податків на формування податкової політики
Основні поняття та терміни: класична доктрина, маржиналістська (неокласична) школа, шведська школа, кейнсіанська теорія фіскального регулювання, монетаристська школа, економіка пропозиції, теорія „раціональних очікувань”, інституціалізм, вплив податків на кругообіг фінансових ресурсів.
План семінарського заняття
1. Формування поглядів на сутність та функції податків у докласичний період.
2. Класичний період дослідження оподаткування.
3. Податкові теорії на рубежі ХІХ – ХХ ст.
4. Фіскальна соціологія.
5. Сучасні теорії податків і їх вплив на податкову політику провідних країн:
5.1.Теорія економіки пропозиції.
5.2.Теорія раціональних очікувань (Р.Лукас, Дж. Мут, Р. Берроу).
5.3. Інституціалістична теорія податкового регулювання.
Перелік питань до самостійної роботи
1. Основні наукові погляди представників класицизму.
2. Д. Б’юкенен і теорія суспільного вибору.
Індивідуально-консультаційна робота
1. Новітня економічна думка в світі. Основні представники та їх погляди (Дж. Б’юкенен, Р. Масгрейв, Дж. Стігліц).
2. Вплив податків на процес відтворення.
Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.
Методи оцінювання: поточне тестування.
Опорний конспект лекцій:
А.Сміт (1723-1790) – основоположник західної фінансової науки. Теоретична база його досліджень – вчення про продуктивну та непродуктивну працю. Сформулював 4 податкових принципи та теорію «невидимої руки».
маржиналізм (від слова «межа», грань) – дослідження граничних економічних величин (гранична малих і гранично великих) як взаємопов’язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі. Основна концепція цієї школи полягає в тому, що вартість визначається попитом і пропозицією.
К.Віксель (1851-1926) – шведський економіст, засновник «теорії добробуту». Згідно з його теорією розподіл податкового тягаря має політичний характер. Тому всі податкові питання вирішують проти волі великих груп населення, що призводить до перекладання тягаря податків на широкі кола населення.
Е.Ліндаль (1891-1960) – шведський економіст. Свій аналіз зосередив на вартісних аспектах державних послуг. Вважав досягнення справедливості головною проблемою оподаткування.
Дж. Кейнс (1883-1946) – англійський економіст. Розробив концепцію «ефективного попиту». Вважав, що держава може сприяти досягненню рівноваги між платоспроможним попитом і обсягом виробництва за допомогою державних видатків, регулювання позичкового процента та податків.
М.Фрідман (1912 - 2006) – американський економіст. Вважав, що державне централізоване управління і регулювання економіки є бюрократичним, шкідливим для приватної ініціативи та свободи особи, тому потрібно провести перегулювання економіки, її децентралізацію. Основним засобом економічного регулювання вважав монетарну систему, тобто систему грошового обігу.
Р. Лукас (1937-) – американський економіст. Брав участь у формуванні теорії раціональних очікувань. Стверджував, що суб’єкти економічного процесу поводяться, як правило, раціонально, збираючи і осмислюючи інформацію, що дозволяє їм як агентам ринкових стосунків формулювати певні чекання в досягненні сумарної корисності в своїх діях, тобто в межах своїх інтересів (наприклад, власники коштовних паперів можуть чекати певних змін на фондовій біржі) на мікроекономічному рівні. Основне гасло: жоден уряд не в силах перехитрити платників податків.
Джеймс Б’юкенен (1919) – американський економіст, нобелівський лауреат, одержав міжнародне визнання як провідний дослідник у галузі „теорії суспільного вибору“, вивчаючи застосування економічних методів до сфер, які традиційно відносяться до політології.
фіскальна соціологія вивчає взаємозв’язок між фінансовими процесами, пов’язаними з державними доходами та видатками, і розвитком суспільства.
суспільний вибір – економічно мотивований політичний процес колективного приймання рішень щодо визначення обсягу і структури суспільних благ.
теорія інституціалізму – теорія державно-монополістичного регулювання, робить акцент на розподіл національного доходу з урахуванням оптимального співвідношення між приватним і державними секторами в довгостроковому аспекті. Цьому має сприяти виважена політика державних доходів та витрат.
Для засвоєння матеріалу слід скористатися схемою щодо впливу податків на процес відтворення.
Рух грошових потоків доходів і видатків простежується на схемі за стрілкою годинника.
Рис. 1. Вплив податків на процес відтворення
Дохід сім’ї (домашнього господарства – 1) витрачається на купівлю споживчих товарів (2) і частково заощаджується (3). Купівля товарів формує грошовий потік ринку споживчих товарів (4), а потім валову виручку виробників цих товарів. Заощадження реалізуються на ринку капіталів і поповнюють фонди, необхідні для інвестицій (5). Отримані на ринку капіталів кошти витрачаються на придбання інвестиційних товарів (засобів виробництва – 6) й далі вливаються у потік грошових ресурсів, які складають валову виручку фірм – виробників споживчих та інвестиційних товарів (7). Отримана фірмами валова виручка використовується (8) за трьома основними напрямами: утворюється амортизаційний фонд (9), решту (10) становить новостворена вартість у формі валового доходу, який спрямовується на купівлю товару робоча сила – фонд заробітної плати (11) й формування прибутку (12). Ці дві складові частини новоствореної у виробництві вартості виступають на ринку, як результат функціонування та дії факторів виробництва й відображають частку кожного з них у національному доході. Два грошові фонди в процесі їхнього розподілу набувають форм: заробітної плати (13), прибутку, що не розподіляється (15), та дивідендів, процента, ренти тощо (14). Кінець кінцем вони складають доходи сімей (домашнього господарства - 1) – великих і малих, заможних і бідних. Частина прибутку (нерозподілений - 15) і фонд амортизації є заощадженнями бізнесу (підприємців - 16). Ці грошові потоки зливаються із заощадженнями приватних осіб (3) й утворюють фонди, які продаються на ринку капіталів для наступної купівлі інвестиційних товарів.
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 2, 22, 26, 28, 29, 30, 35, 47, 49, 54, 56, 63, 68, 70, 74, 76, 77, 84, 87, 96, 107.
Тема 3. Види та напрями реалізації податкової політики
Основні поняття та терміни: валовий внутрішній продукт, податкова політика, дискреційна політика, недискреційна політика, вмонтовані стабілізатори, рефляційна (стимулююча) політика, дефляційна (стримувальна) політика, інфляція попиту, інфляція пропозиції, цільова функція, мультиплікатор Кейнса.
План семінарського заняття
1. Поняття дискреційної податкової політики ті її види в залежності від економічного циклу.
2. Інструменти реалізації дискреційної політики. „Цільова функція” дискреційної політики.
3. Політика уряду на різних стадіях економічного циклу.
4. Недискреційна політика. Вмонтована стабільність економіки.
5. Види автоматичних стабілізаторів економіки.
Перелік питань до самостійної роботи
1. Політика податкового регулювання.
2. Відмінності між дискреційною та недискреційною політикою.
3. Коефіцієнт мультиплікатора.
Індивідуально-консультаційна робота
1. Приклади вмонтованих стабілізаторів, що реалізуються через політику державних доходів.
2. Приклади вмонтованих стабілізаторів, що реалізуються через політику державних витрат.
Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.
Методи оцінювання: поточне тестування.
Опорний конспект лекцій:
валовий внутрішній продукт (ВВП) оцінює додану вартість, створену факторами виробництва, внутрішніми для даної країни, незалежно від того, чи належать вони національному капіталові, чи ні. Тобто це сума доданої вартості, створеної на теренах даної країни протягом визначеного часу.
додана вартість – це вартість праці, амортизація основних фондів, прибуток фірми тощо; ця вартість створюється на самій фірмі і додається до перенесеної.
перенесена вартість – це вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, виробничих послуг. Ця вартість надходить зовні, переноситься з інших фірм.
дискреційною називається дія суб’єкта на власний розсуд. Бажано одночасне досягнення повної зайнятості, економічного росту та контролю за iнфляцiєю, але фактично можливе лише досягнення сполучення цих цілей, у якому, враховуючи обставини, пріоритет буде віддано якісь одній цiлi. Тобто суб’єкт регулюючого впливу діє на свій розсуд — дискрецiйно.
дискреційна політика – це цілеспрямоване регулювання урядом податків та державних видатків для впливу на реальний ВВП і зайнятість, контролю за інфляцією та сприяння економічному зростанню. За цієї політики держава прагне досягти повної зайнятості, економічного рості та зниження інфляції. У ринковій економiцi з усталеною циклiчнiстю дискреційна політика змінюється у кожній фазі циклу:
- рефляцiйна (стимулююча) політика під час виходу з кризи (стимулювання економічного росту та зайнятості);
- дефляцiйна (стримувальна) політика під час економічного росту (стримування інфляції, зростання попиту та запобігання “перегріву” економіки).
цільова функція – функція, у якій всі цілі мають однакову ступінь пріоритетності. Коли неможливо вiддати прiоритет якiйсь однiй цiлi: низький рiвень особистого доходу i життя, структурнi змiни у виробництвi та брак iнвестицiй не дають змоги видiлити одну з цiлей.
недискрецiйна (автоматична) полiтика — це така полiтика, яка встановлюючи певну систему податкiв та трансфертiв, забезпечує їм можливiсть виконувати стабiлiзацiйну функцiю в економiцi автоматично.
автоматичні чисті податки – це чисті податки, якi автоматично, тобто без державних рiшень, змiнюються в залежностi вiд змiни ВВП. Це пояснюється тим, що переважна бiльшiсть податкiв залежить вiд доходу i тому змінюється пропорцiйно до змiни ВВП, навiть при стабiльних податкових ставках i рiвнях трансфертiв.
інфляція попиту – функціональний тип інфляції, що характеризується зростанням рівня сукупних ринкових цін внаслідок зростання грошового попиту на товари і послуги сукупного споживача (сукупного покупця) і його відповідного «відриву» від обсягів сукупної пропозиції.
інфляція пропозиції - функціональний тип інфляції, що полягає у підвищенні рівня сукупних цін за зниження обсягів сукупного виробництва (сукупної пропозиції) або зростання грошових витрат на придбання ресурсів виробництва.
мультиплікатор інвестицій – числовий коефіцієнт, що вказує на залежність зміни національного доходу від зміни обсягу інвестицій у більшій пропорції. Якщо відомо, скільки приросту національного доходу дає кожна грошова одиниця інвестицій і відома загальна сума інвестицій, легко визначається приріст національного доходу.
Мультиплікатор діє у двох напрямах. По-перше, незначне зростання витрат (споживання) може дати значний приріст національного доходу, і навпаки, незначне скорочення витрат (заощаджень) може через ефект мультиплікатора привести до значного зменшення доходу нації.
гранична схильність до споживання (МРС) – показує частку споживання у кожній одиниці приросту національного доходу.
гранична схильність до заощаджень (MPS) – показує частку заощаджень у кожній одиниці приросту національного доходу.
закон мультиплікатора – із зростанням доходів гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощаджень зростає.
Динамічну модель мультиплікатора розглянемо за допомогою таблиці 1.
Таблиця 1.
Числовий ефект мультиплікації (умовний приклад, у млрд. гр. од.)
| Інвестиційні цикли | Зміни в доході | Зміни у споживанні МРС= 0,8 | Зміни у заощадженнях МРS= 0,2 |
| Первісні інвестиції | 4,00 | 3,20 | 0,80 |
| 2-й цикл | 3,20 | 2,56 | 0,64 |
| 3-й цикл | 2,56 | 2,05 | 0,51 |
| 4-й цикл | 2,05 | 1,64 | 0,41 |
| 5-й цикл | 1,64 | 1,31 | 0,33 |
| 6-й цикл | 1,31 | 1,05 | 0,26 |
| 7-й цикл | 1,05 | 0,84 | 0,21 |
| 8-й цикл | 0,84 | 0,67 | 0,17 |
| 9-й цикл | 0,67 | 0,54 | 0,13 |
| 10-й цикл | 0,54 | 0,43 | 0,11 |
| Усі наступні цикли | 2,14 | 1,71 | 0,43 |
| Всього | 20,00 | 16,00 | 4,00 |
Табличні дані показують, що первісні інвестиції обсягом в 4,0 млрд гр. од. створили такий же дохід, який розподілився між споживанням і заощадженням у пропорції 4 до 1 (МРС=0,8; MPS=0,2). Споживання, створивши додатковий попит, у свою чергу викликало наступні інвестиції такого ж обсягу – 3,2 млрд. гр.од. Новий дохід знову розподіляється у незмінній пропорції між споживанням і заощадженнями. Витрачені домашніми господарствами 2,56 млрд. гр. од. у третьому циклі фірми отримують як дохід і т.д. Відбувається декілька циклів інвестування із затухаючим ефектом. Зрештою первісні інвестиції через мультиплікацію приведуть до приросту національного доходу на 20,0 млрд. гр.од. Ефект мультиплікатора закінчиться тоді, коли останній цикл принесе мінімальний приріст доходу, а наступний не збільшить його взагалі. При цьому сума заощаджень, викликаних первісними інвестиціями (4 млрд. гр. од.), досягне величини цих інвестицій, компенсуючи їх. Відбувся унікальний процес: первісний приріст інвестицій величиною 4,0 млрд. гр.од. зумовив приріст національного доходу на 20,0 млрд. гр.од.
Для засвоєння матеріалу застосуємо наступні схематичні зображення.
Рис 1. Застосування стимулюючої політики
Рис. 2. Вплив державних закупок(без зміни податків) на ВВП
Рис. 3. Стримувальна політика
Рис 4. Вмонтована стабільність економіки
Рекомендована література:
Основна: 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 22, 25, 26, 28, 30, 35, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 54, 56, 63, 68, 70, 74, 87.
Тема 4. Податкова політика та регіональний розвиток
Основні поняття та терміни: регіональна податкова політика, ресурсна база регіону, реальна податкоспроможність регіону, потенційна податкоспроможність регіону, ефективність податкової політики, податковий потенціал регіону, вільна економічна зона, спеціальна економічна зона.
План семінарського заняття:
1. Сутність та завдання регіональної податкової політики.
2. Методи оцінки податкового потенціалу регіону.
3. Фактори диференціації податкових надходжень в регіоні.
4. Взаємообумовленість податкової політики та соціально-економічного розвитку регіону.
5. Визначення ефективності податкової політики на макро-, мезо- та мікрорівнях.
6. Напрями удосконалення регіональної податкової політики.
Перелік питань до самостійної роботи:
1. Пільгове регулювання регіонального розвитку.
2. Податкові джерела доходів місцевих бюджетів.
Індивідуально-консультаційна робота:
1. Обсяг наданих пільг по податку (на вибір) в розрізі регіонів України за роками.
2. Обсяги валового регіонального продукту України у фактичних цінах за роками.
3. Кількість суб’єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за регіонами.
Методи навчання: підготовка реферативного повідомлення, доповіді.
Методи оцінювання: поточне тестування.
Опорний конспект лекції:
регіональна податкова політика - це система заходів державних і місцевих органів влади у сфері податкових відносин, спрямованих на гармонізацію державних і регіональних інтересів. Вона поєднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально-диференційованого оподаткування у межах певного регіону, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення та справляння місцевих податків і зборів з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання та фінансової стійкості.
ресурсна база регіону – цесукупність природних, людських ресурсів та накопичень суб’єктів господарювання в регіоні, який дозволяє проводити регіональні прогнози розвитку.
реальна податкоспроможність регіону відображає фактичні податкові вилучення у платників податків, які знаходяться на території даного регіону (або перебувають під його юрисдикцією) для забезпечення дохідної частини бюджетів різних рівнів у даний історичний час при певному рівні розвитку продуктивних сил.
потенційна податкоспроможністю регіону – це можливості регіону щодо мобілізації податкових доходів до бюджетів усіх рівнів за умови задіяння всіх регіональних ресурсів.
податковий потенціал регіону – це фактичний обсяг податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які акумулює регіон при використанні своїх ресурсів в умовах діючого податкового законодавства.
валовий регіональний продукт -у ринкових цінах визначається як сума валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти.
чисті податки – це податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.
податки на продукти - це податки, які справляються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом. До них відносяться податок на додану вартість, акцизний збір, імпортні та експортні мита, податок з реклами, готельний збір, єдиний податок на підприємницьку діяльність, збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, митні збори, відрахування від плати за транзит природного газу, нафти та аміаку через територію України тощо.
субсидії на продукти – це, перш за все, субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості продуктів та послуг, реалізованих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом. Вони включають відшкодування із державного та місцевих бюджетів підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію. Другий різновид таких субсидій призначається для покриття поточних збитків підприємств (зокрема, житлово-комунального господарства, установ культури тощо), поліпшення їхнього фінансового становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.
ефективність податкової політики — дієвість обраних інструментів податкової політики при визначенні часу, упродовж якого відбувається реалізація податкової політики.
спеціальна (вільна) економічна зона (СЕЗ) — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.
Рис.1. Залежність економічних показників у безрозмірному вигляді від середньої податкової ставки
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 237 | Нарушение авторских прав