1 страница. За останні роки в країні майже втричі скоротилось не тільки поголів'я свиней але й

ВСТУП

За останні роки в країні майже втричі скоротилось не тільки поголів'я свиней але й виробництво самої свинини. У багатьох господарствах вона стала збитковою і неконкурентноспроможною імпортній продукції, але не за якістю, а за ціною реалізації. Це зробили необґрунтовані податки, масова м'ясопереробка імпортної продукції, армія підприємств-посередників, які поставляють господарствам корми і різні матеріали. Як не прикро, але криза продовжує свою руйнівну силу. За офіційними повідомленнями в 2009 році в країні вироблено біля 550 тис. т. свинини, експорт м'яса дорівнював лише 18,7 тис. тонн при імпорті в 238 тис. тонн [41].

Вирішення проблеми відродження галузі свинарства, забезпечення населення високоякісною вітчизняною тваринницькою продукцією, зокрема, свининою є головними завданнями агропромислового комплексу України.

Виробництво свинини повинне базуватися на науково-обгрунтованій промисловій технології, з використанням сучасного обладнання і високопродуктивного генофонду і повноцінної годівлі.

Потокова технологія у свинарстві надає можливість при мінімальних капітальних вкладеннях збільшити обсяг виробництва продукції, підвищити продуктивність і поліпшити умови праці виробничників. На малих фермах за такої технології виробництва створюються найбільш сприятливі умови для підвищення ефективності використання приміщень, машин та механізмів, трудових і матеріальних ресурсів [25].

Встановлено, що однією з причин зменшення та подорожчання виробленої свинини є занадто високий відхід молодняку (35-40% від народжених поросят). Це відбувається через те, що в системі відтворення в багатьох господарствах останнім часом втрачено роль свиноматки - основного засобу виробництва. Їх перестали готувати до основної функції - народжувати багато повноцінних поросят, а для ремонту стада беруть, як правило, випадкових тварин навіть з відгодівлі [25].

Відомо, що великоплідність поросят під час відлучення їх від свиноматки позитивно впливає на стан їхнього здоров'я і підвищує можливість повного використання кормів під час відгодівлі, а також сприяє швидкій адаптації (несприймання стресів). Але необхідність максимального використання свиноматок, а також дорогих пологових місць, змушує виробників передчасно відлучати поросят від свиноматок (здебільшого це 28 день після народження). Через це вирощування поросят є дуже важливою ланкою в розведенні свиней.

Сьогодні при виробництві свинини великої уваги надають вирощуванню поросят-сисунів, тому що саме у період підсису вони потребують особливої турботи і саме від росту, розвитку та збереженості поросят залежить майбутній прибуток господарства. Тому вирішення проблеми народження здорових поросят з мінімальним падіжем їх до відлучення є актуальною проблемою, що має важливе народногосподарське значення.

Об'єкт дослідження – свиноматки, поросята-сисуни.

Предмет дослідження – тривалість поросності, послідовність народження, сезонність опоросів.

Метою роботи є дослідження росту та збереженості поросят-сисунів, залежно від тривалості поросності свиноматок та послідовності і сезонності опоросів.

Завданнями магістерської роботи – проаналізувати інтенсивність росту поросят-сисунів, витрати корму, збереженість за різних умов їх народження.

Метод дослідження – зоотехнічний, біометричний.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1.Біологічні особливості поросят-сисунів

За даними академіка О. В. Квасницького (Інститут свинарства НААН м. Полтава) встановлено, що поросята народ­жуються із анатомічно і функціонально недорозвинутою системою органів травлення.

Об'єм шлунка у новонароджених поросят не перевищує 25-30 мл, тонко­го відділу кишечника - 100 мл, а загальний об'єм усього шлунково-кишкового тракту - 160 мл. Проте вже в перші дні життя поросята ссуть свиноматку че­рез кожні 1,5-2 год. і кожний раз одержують по 30-50 г молозива, а за добу -300-500 г. Через короткі відрізки між годівлями шлунок поросят не встигає повністю звільнитися від раніше виссаного молока і під тиском нових його порцій розтягується і збільшується в об'ємі. Через 20 днів його об'єм збіль­шується у 8 разів, об'єм тонкого відділу кишечника у 7 разів, а товстий відділ кишечника лише у 2,5 рази [7].

Порося в цьому віці вже може випити за добу 2,5-3 л молока, що значно більше ніж утворюється в наймолочнішої свиноматки.

З 20-25 дня, поросята охоче поїдають концкорми, які важче перетравлюються, ніж молоко, тому збільшується навантаження на товстий відділ кишечника. До 2-місячного віку шлунково-кишковий тракт поросят вже спроможний переробити потрібну кількість корму. У річному віці порів­няно з 2-місячним об'єм шлунково-кишкового тракту свиней збільшується в 3,5-4 рази, в той час як жива маса за цей же період - у 8-10 разів [7].

До 30-денного віку у шлунковому соці поросят відсутня вільна соляна кис­лота. Пепсин шлункового соку неактивний і не може розщеплювати білок моло­ка, а сам шлунковий сік в перші дні життя поросят не має бактерицидних влас­тивостей, які не дають можливості розвитку патогенних мікроорганізмів. Такий період називається періодом вікової ахлоргідрії. Тому молодняк протягом цього періоду чутливий до різних шлунково-кишкових захворювань. Відсутність у шлунковому соці новонароджених поросят вільної соляної кислоти виправдана. Білки молозива в шлунку не розщеплюються і, потрапляючи в тонкий відділ ки­шечника, всмоктуються цілими молекулами з непорушеною структурою імун­них тіл надходять у кров, забезпечуючи організму імунітет. Зазнаючи протягом 30-45 днів життя великого білкового та жирового функціонального навантажен­ня, травні органи поросят відповідають на це підвищеною активністю ферментів підшлункової залози, розщеплюючи білки та жири. Після відлучення поросят від свиноматки, у раціоні необхідно збільшити долю вуглеводних кормів. У зв'язку з цим активність ферментів, що розщеплюють вуглеводи, підвищується, а ферментів, що розщеплюють білки та жири - знижується.

У результаті пристосувальної реакції, поросята, незважаючи на неповно­цінність шлункового травлення, досить добре використовують корми: білки материнського молока перетравлюються на 99,8 %, жири - на 99,6 %. Пожив­ні речовини інших кормів перетравлюються гірше: білок коров'ячого моло­ка - на 96,8 %, жири - на 95,1, білок сирого зерна - 73,9 [7].

Виходячи із вищенаведених біологічних особливостей поросят-сисунів виділяють найбільш відповідальні періоди при їх виро­щуванні.

Перший критичний період – народження поросяти. Особливістю цього періоду є вплив нових умов: повітряного середовища, гравітації, освітлення, шумів, температури, які спричиняють стресовий синдром. Особливу увагу слід приділяти температурі повітря у гнізді поросят, яка у перші дні життя повинна бути в межах 30-32 °С.

Другий критичний період при вирощуванні поросят на 5-6 день життя, коли через дефіцит заліза і міді в молоці свиноматки у них починає розви­ватися анемія. Для її профілактики поросятам у 2-3 денному віці роблять внутрішньом'язові ін'єкції феродексу, фероглюкіну по 1,5-2 мл та інших препаратів. Повторно - через 3 тижні у тих же дозах. Введення їх в організм підсисним поросятам стимулює синтез гемоглобіну і відновлює обмінні процеси. Для нормального розвитку поросяті потрібно в добу близько 7-10 міліграм заліза, а з молоком матері воно одержує всього 1 міліграм. Супроводжується це захворювання порушенням обмінних функцій в організмі поросят, що призводить до відставання в зростанні, зниження резистентності, а іноді і до загибелі. Недокрів'я у поросят починає розвиватися з 3-денного віку.

За відсутності цих препаратів можна застосовувати комбінований розчин заліза сульфату, міді сульфату, кобальту сульфату. Рекомендована доза на одну голову - 10 мл розчину, що містить у 1 л 2,5 г заліза сульфату, 1,0 г міді сульфату і 0,5 г кобальту сульфату.

Третій критичний період пов'язаний з часом привчання поросят до поїдання кормів (5-7 день життя).

Четвертий період - зниження молочності свиноматки на 20-30 день після опоросу та збільшення корму для підгодівлі поросят. Саме в цей час молочна продуктивність свиноматки починає зменшуватись, а поросята з кожним днем потребують все більше поживних речовин.

П'ятий період - відлучення поросят. Це обумовлено, з одного боку, нижчою поживною цінністю рослинних кормів, ніж молока, а з другого боку – стресом, викликаним відлученням поросят від свиноматки, їх перегрупуванням і зміною типу годівлі.

1.2. Особливості годівлі поросят-сисунів

У перші 3 дні життя всі потреби поросяти в поживних речовинах задовольняються за рахунок материнського молока, але вже з 4-5-го дня навіть поросятам від молочних маток не вистачає води, мінеральних речовин, а потім і інших елементів живлення.

У перші дні життя потреба поросят у поживних речовинах повністю забезпечується за рахунок материнського молока. Відомо, що на приріст живої маси поросят у перший місяць їх життя витрачається 85% поживних речовин за рахунок материнського молока і на 15 % - підкормом. На другому місяці життя співвідношення джерел поживних речовин міняються. Витрати за рахунок материнського молока зменшуються до 30 %, а за рахунок підкорму збільшуються до 70 %. У середньому на вирощування поросят від народження до 60-денного віку витрачається поживних речовин за рахунок материнського молока 45 %, а за рахунок підкорму - 55 %.

Материнське молоко - незамінний корм для поросят. Кожний сосок свині - це відособлена молочна залоза, що не поєднується з іншими залозами. Передні частки молочної залози, краще розвинуті та більш молочні, ніж задні. Під час першої годівлі оператор повинен правильно розподілити соски між поросятами. Довгих і худих поросят привчають до передніх сосків, коротких та вгодованих - до задніх. Звикнувши до визначення сосків, порося-та вже на третій день швидко знаходять їх і не уступають «свій» сосок без бійки.

За даними Білоруського науково-дослідного інституту тваринництва, на 1 кг живої маси поросята за першу декаду життя споживають 175-197 г материнського молока, за другу -120, за третю - 61-68, за четверту - лише 33-40 г, а потім все менше. В перші дні життя поросята ссуть матір дуже часто: маломолочних свиноматок через кожні 25-40 хв, більш молочних - через 1-2 год. За кожну годівлю порося висисає 15-25 г молока, більш енергійні - до 50-70 г. Для нормального розвитку поросяті в першу декаду потрібно за добу близько 300 г, а за другу - 400 г молока. При такому частому ссанні свиноматок краще всього утримувати в індивідуальних станках, забезпечуючи таким чином вільний підхід поросят в будь-який час. Якщо потребу поросят у поживних речовинах за рахунок материнського молока в першу декаду життя прийняти за 100 %, то за другу дека-ду вона буде задовольнятися на 67,5 %, за третю - на 42, за четверту - на 25,6, за п'яту - на 14,4, за шосту - на 7,5%. Таким чином, інтенсивність росту поросят вже з третьої декади життя в основному залежить від повноцінності їх підкорму. Тому умовну молочність свиноматки визначають за масою гнізда поросят 21-денного віку. Молодняк, рано привчений до підкорму, краще розвивається, у нього вищі середньодобові прирости. Підгодівля поросят з раннього віку концентрованими, грубими й соковитими кормами сприяє розвитку органів травлення, посиленню секреторної діяльності і в кінцевому результаті поліпшенню використання кормів дорослими тваринами [1, 3].

Підсаджених поросят також треба привчити до певних сосків, при цьому всі поросята перші 3 дні повинні одержувати молозиво. Молозиво у свиноматки з'являється, як правило, за декілька годин до опоросу. Перші порції молозива поросята повинні отримати не пізніше ніж через 1-2 годин після народження. Перші 3-4 доби виділяється молозиво, яке в порівнянні з молоком володіє вищою біологічною цінністю. Споживання молозива сприяє виробленню у поросят імунітету. До першого смоктання молозива в крові новонароджених поросят ще відсутні антитіла. Через 3 години після смоктання молозива склад крові поросят значно міняється. За один акт смоктання, який триває 40 - 50 сек, порося одержує до 30-40 г молозива, а на 8-10-у добу до 45 г молока. Свиноматка виділяє за один акт смоктання до 500 г і більш молозиво в перший день лактації, а за добу - 5-6 кг У перші 3 тижні добова молоковіддача складає 7-7,5 кг. Після цього кількість молока у свиноматки значно зменшується. За 55-60 діб свиноматка продукує 220-250 кг молока [25].

Молозиво, яке поросята одержують у перші 3 доби, забезпечує їх організм антитілами протягом 5 наступних тижнів. Молозиво і молоко засвоюються організмом майже на 98 % [1, 5, 6].

Встановлено, що при безперебійному постачанні поросят свіжою чистою водою жива маса їх до відлучення збільшується. Оскільки молоко не забезпечує потреби поросят у воді, то у станках повинна постійно знаходитися чиста, свіжа вода. Міняти її слід не рідше 7 разів на добу.

При годівлі поросят-сисунів дотримуються певних схем їх годівлі, що відповідають особливостям кормової бази господарства.

Молоко свині бідне солями заліза і кальцію. З 4-5-го дня життя поросятам в підкормові відділення ставлять коритце з крейдою, свіжою червоною глиною і деревним вугіллям. Крейда забезпечує поросят кальцієм, червона глина - солями заліза, а деревне вугілля – іншими мінеральними речовинами та поглинає гази, що утворюються в кишечнику.

Залежно від молочності маток і повноцінності використовуваних комбікормів згодовують кожному поросяті за період до-2-місячного віку від 15 до 25 л молока і молочного відвійок. Молоко і молочний відвійок слід давати лише в свіжому вигляді. Доцільно також готувати з них ацидофільне молоко. Згодовувати його починають з 5-7-го дня життя - 25-30 г на порося, збільшуючи щодня норму на 10-20 разів [41].

З цього ж часу поросят поступово привчають до концентратів, для чого в підкормове відділення ставлять коритце з підсмаженим зерном ячменю, пшениці або крупноподрібленої кукурудзи. Поступово в молоко починають додавати суміші концентрованих кормів, комбікорм, доводячи поступово їх кількість до рівня, передбаченого схемою годівлі. Чим раніше поросята будуть привчені до споживання рослинних кормів, тим швидше у них нормалізуються процеси травлення і тим краще вони розвиватимуться. Концентрати можна згодовувати також у вигляді каші. Краще всього давати суміш концентратів, що складається з просіяної від плівок вівсянки, ячмінної і пшеничної дерті, роздробленого зерна бобових культур, пшеничних висівок (до 10-15 % по масі), соняшникової або льняної макухи (до 5-10 %), м'ясного і рибного борошна, а також мінеральної підгодівлі. За відсутності такої суміші кращим кормом для поросят-сисунів є просіяна вівсяна і ячмінна дерть, до якої обов'язково додають м'ясне або рибне борошно (до 15-20 % по масі) або відповідну кількість знятого молока. На одну кормову одиницю підгодівлі повинне приходитися не менше 140 г перетравного протеїну. При нестачі протеїну розвиток поросят затримується. На 30-му дні життя поросята повинні з'їдати по 300-400 г суміші концентратів, а в 2-місячному віці - до 800 г [25].

Таблиця 1.1

Орієнтовна схема підгодівлі поросят-сисунів, г/голову за добу (за даними Ібатулліна 1.1, та інші, 2000)

Вік, днів	Повнораціонний комбікорм	Кормосуміш
		молоко незбиране, збиране, замінник молока	суміш концен­тратів	Соковиті
10-15		-		-
16-20				-
21-25				-
26-30
31-35
36-40
41-45
46-50
51-55
за 2 місяці всього	20 000	20 000	17 200	5 000

Склад повнораціонного комбікорму (престартер): ячмінь - 46 %, овес без плівки - 20,8 %, горох - 5 %, шрот соняшниковий - 9 %, рибне борошно -6,5 %, дріжджі кормові - 3,5 %, сухе збиране молоко - 7 %, крейда - 0,9 %, сіль - 0,3 %, премікс - 1,2 %.

У суміш концентратів рекомендується також додавати сінне борошно бобових культур штучної сушки. У перші дні поросята тільки коштують, а до 60-денного віку з'їдають 150-200 г вітамінного, сінного борошна на добу.

З 10-12-го дня життя поросят слід привчати до соковитих кормів - червоної моркви, кормового і напівцукрового буряка, вітамінного гарбуза (згодовують в сирому подрібненому вигляді). У обмеженій кількості можна давати комбінований силос і варену картоплю (у вигляді пюре). При багатому згодовуванні картоплі поросята сильно жиріють і слабшають («сідають» на ноги). До відлучення поросята повинні з'їдати в добу до 1-1,5 кг соковитих кормів [25].

На великих комплексах для підгодівлі поросят з 8-го дня життя використовують спеціальні комбікорми (престартери), добре збалансовані за всіма елементами годівлі. У 1 кг цього комбікорму міститься 1,04-1,06 корм, од., 201- 220 г сирого протеїну, 242-250 г сирого жиру і 26-32 г сирої клітко-вини. На 100 кг престартера додають 5 кг біовіту, 10 кг - сухого молока і 1,5 кг риб'ячого жиру. Суміш старанно перемішують і розподіляють по годівницях у відділенні для підгодівлі поросят. Незадовго до відлучення поросят у суміш додають антистресові премікси [25].

У господарствах, що не мають спеціальних комбікормів, поросят починають підгодовувати з 5-6-го дня життя підсмаженим зерном і ацидофіліном. До цього часу в них прорізуються нові зуби, і через сверблячку ясен виникає потреба гризти все тверде. Підсмажене зерно кукурудзи, гороху та пшениці засипають у годівниці з мінеральним підкормом. Після підсмаження зерно стає солодким і поросята його охоче поїдають [1, 5, 8].

Ацидофілін готують із незбираного або збираного молока, за-квашеного спеціальною закваскою. У результаті вмісту в ацидофіліні молочної кислоти в шлунково-кишковому тракті поросят припиняється розвиток хвороботворних мікроорганізмів і попереджуються шлункові захворювання. Крім того, молочна кислота стимулює виділення ферментів в шлунково-кишковому тракті, підвищує їх активність і перетравлення кормів.

Для приготування ацидофіліну спочатку готують материнську закваску: 3 л пастеризованих молочних відвійок охолоджують до 35-40 °С і потім засипають суху культуру ацидофільних бактерій, старанно перемішують і ставлять у тепле місце з постійною температурою (35-40 °С) на 6-8 год. Потім у молоко додають материнську закваску (5-10 % від кількості молока чи молочних відвійок) і ставлять у тепле місце на 6-8 год. Привчають поросят до ацидофіліну повільно - спочатку змочують соски матері перед годівлею. Злизуючи ацидофілін при ссанні, поросята швидко звикають до його кислого присмаку. Через 3-4 дні вони охоче їдять його із спеціальної годівниці по 6-8 раз на день. До кінця першої декади поросята вже поїдають за добу до 100 г ацидофіліну, до кінця другої декади - 200 г, до кінця третьої - 400, а до відлучення - близько 800-1000 г. При відсутності ацидофіліну його заміняють свіжим молоком чи молочними відвійками. У всіх випадках норму годівлі молочних продуктів необхідно збільшувати поступово. Молоко дають кілька разів на добу. Штучне молоко це відвар із борошна зернових і зернобобових культур, змішаний з молочними відвійками, що містить невелику кількість риб'ячого жиру, макро- і мікроелементів, антибіотиків. Використовують його як додатковий підкорм поросятам у віці від 10-20-денного до 6-7-місячного віку. Штучне молоко, позитивно впливаючи на організм поросят, запобігає появі проносів, поліпшує використання основних кормів, підвищує середньодобовий приріст. Готують його за таким рецептом (з розрахунку на 500 л): 30 кг горохового і 20 кг ячмінного, просяного, вівсяного або пше-ничного борошна, 2,5 кг крейди і 2 кг кухонної солі добре перемішують і протягом години запарюють у 240 л води. У відвар додають 210 л свіжих пастеризованих молочних відвійок, 1,2 кг риб'ячого жиру (при температурі близько 50°С), 60 г біоміцину, 10г сірчанокислого заліза, 5 г сірчанокислої міді, 10 г йодистого калію, 12 г марганцевокислого калію і 9,5 г кобальту. Старанно перемішаний і охолоджений відвар згодовують протягом доби з роз-рахунку 400 г на порося у віці до 2 міс, від 2- до 4-місячного віку - 800--900 г на підсвинка, старше 4 міс - до 1,5 кг [25].

При відсутності в господарстві спеціальних комбікормів поросят підгодовують кашею. Для цього пшеничну дерть або просіяну вівсянку варять на молочних відвійках і починаючи з 5-6-го дня життя дають поросятам. З 9-10-денного віку їх починають привчати до поїдання сухих концкормів. Найкраще давати суміш концкормів, до складу якої входять вівсянка, ячмінна і пшенична дерть, подрібнене зерно бобових культур, пшеничні висівки (до 10- 15 % за масою), лляна макуха (до 5-10 %), м'ясне і рибне борошно. До суміші додають кухонну сіль. При відсутності такої су-міші кращим кормом для поросят-сисунів є просіяна вівсяна та ячмінна дерть, до якої обов'язково додають м'ясне або рибне борошно (до 15--20 % за масою), або молочні відвійки [25].

При ранній підгодівлі стежать за тим, щоб молодняк не споживав багато кормів. Це може призвести до шлункових захворювань. До відлучення від матерів поросята повинні споживати за добу 0,8-1 кг суміші концкормів, до 1 кг соковитих кормів, 0,3- кг вітамінного трав'яного борошна та 1 кг молочних відвійок або рівноцінну кількість таких кормів тваринного походження, а також 100-200 г білково-вітамінно-мінерального підкорму (БМВД) заводського виробництва загаль-ною поживністю близько 1,5 корм. од. Всього за перший місяць життя, крім материнського молока, кожне порося повинно додатково одержати 25-30 корм. од. підкорму, з другого по третій місяць - 55-60 корм, од., а з третього по четвертий місяць - 60-65 корм. од. [6, 8].

У племінних і деяких промислових господарствах для кращого розвитку поросят їх із 3-5-денного віку разом із свиноматками випускають на спеціальну ділянку біля маточника, засіяну бобовими травами. Зимою для прогулянки поросят біля маточників рекомендується обладнати захищений від вітру майданчик з дерев'яним настилом, що регулярно розчищається від снігу. Перший раз зимою поросят випускають на прогулянку в 5-10-денному віці на 5-3 хв. У 2-3-тижневому віці тривалість прогулянки становить 20-30 хв, а у 5-6-тижневому-1-1,5- год залежно від погоди. При температурі нижче -20 °С молодняк на прогулянку не випускають. Кнурців, не придатних для племінного використання, каструють на 10-20-й день життя. Знаходячись під свиноматкою та одержуючи достатню кількість молока, кнурці легко переносять операцію. Вона майже не впливає на їх розвиток [1, 4, 10].

Для нормального фізіологічного стану, росту й розвитку поросят важливе значення мають мінеральні речовини. З розрахунку на 1 корм. од. поросятам потрібно 7-8 г кальцію, 5-6 - фосфору, 3 г кухонної солі, 100 мг заліза, 10 - міді, 40 - марганцю, 50 - цинку, 0,2 мг йоду.

Поросята, особливо в перші два місяці після наро­дження, дуже вибагливі до умов годівлі і тому якості кор­мових сумішей, їх повноцінності потрібно приділяти особ­ливу увагу.

Зважаючи на те, що з віком у них змінюється фізіоло­гія травлення, потреба в окремих поживних речовинах, вимоги до умов годівлі тощо, склад,кормових сумішей для поросят різного віку не можуть бути однаковими.

При відлученні поросят у 21-30 денному віці слід мати кормові суміші для поросят двох вікових груп, а саме: одну для поросят від 7-10 до 35-денного віку (престартер) і суміш іншого складу (стартер) для поросят від 30-35 до 65-70-денного віку [11].

Різниця між престартером і стартером полягає в то­му, що до складу останнього додають менше (або зовсім виключають) сухого збираного молока і цукрів, знижу­ють кількість протеїну, допускають у складі суміші трохи більше клітковини тощо.

Кожний корм має свої особливі властивості як корис­ні, так і небажані. Тому суміш кормів, як правило, буде кращою, коли вона складена з різних кормів, а саме - зернових злакових, зернобобових,макухи і шротів, кормових дріжджів, кормів тваринного походження та інших. Дуже важливо, щоб кормова суміш була високопоживною. При цьому в одному кілограмі суміші повинно бути не менше 1,1 кормової одиниці.

Однією з найбільш важливих вимог до кормової су­міші є те, щоб вони містили достатню кількість (відпо­відно до наведених вище орієнтовних норм) протеїну і найбільш важливих амінокислот (лізину, метіоніну і триптофану), а також вітамінів і мінеральних речовин.

Щоб протеїн кормової суміші був біологічно повно­ціннішим, рекомендується забезпечувати 50% потреби протеїну за рахунок кормів рослинного і 50% тваринно­го походження [7].

На поїдання і використання кормів поросятами, а ра­зом з тим і на їх ріст та розвиток значний вплив має вміст клітковини в кормовій суміші. На клітковину ферменти травного каналу свиней, особливо поросят, майже не впливають, і лише в сліпій кишці енергійно діють на неї бактерії та інфузорії. В зв'язку з цим клітковина погано перетравлюється та, крім того, знижує перетравність ін­ших поживних речовин кормової суміші. Так, в дослідах Полтавського науково-дослідного інституту свинарства при вмісті клітковини в раціоні до 6% перетравність ор­ганічних речовин становила 85,2%, а при вмісті клітко­вини 18% і більше - тільки 62%. За даними Аксельсона, з кожним процентом збільшення сирої клітковини в ра­ціоні перетравність органічних речовин знижується на 1,68% [25].

Із збільшенням в раціоні клітковини знижується вико­ристання тваринами протеїну раціону. Так, в одному із дослідів, проведеному в Полтавському науково-дослідно­му інституті свинарства, засвоєння азоту раціону в про­центах від прийнятого становило в середньому при кіль­кості клітковини в раціоні до 6%-40,5, а від 9 до 12% - тільки 34,7 [25].

У зв'язку з зазначеним при збільшенні в раціоні кліт­ковини знижується приріст живої ваги молодняка свиней та підвищується витрата кормів на одиницю приросту. Так, у дослідах Робінзона при збільшенні вмісту клітко­вини в раціоні з 2,4 до 11 % середньодобовий приріст жи­вої ваги підсвинків знизився з 567 до 408 г,а витрата кор­мів на одиницю приросту підвищилась на 62% [6].

Особливо важливе значення має вміст клітковини в кормових сумішках для поросят до 2-місячного віку, у яких органи травлення розвинені ще зовсім слабо. Уза­гальнюючи існуючі дані по цьому питанню, можна вважа­ти найбільш бажаним, щоб кількість клітковини в кор­мових сумішках для поросят віком до 30—35 днів стано­вила не більше 2,5, а для поросят віком 60—70 днів — до 3,5% [25].

Щоб в кормовій суміші було небагато клітковини, слід враховувати вміст її в окремих кормах. При цьому вівсяне, а також ячмінне борошно (або дерть) викори­стовувати без плівок (просіяне), корми, багаті на кліт­ковину, включати до суміші в обмеженій кількості. Так, сінне борошно в кількості до 2—3%, висівки пшенич­ні — до 5—10% від ваги сумішки.

Крім зазначеного, для запобігання захворювання поросят та зміцнення їх здоров'я, а також кращого вико­ристання тваринами поживних речовин суміші до їх скла­ду включають різні біологічно активні речовини та пре­парати.

1.3. Вплив тривалості поросності та сезонності і послідовності народження поросят на їх живу масу та збереженість

Так як, подовженість поросності, поряд з багатоплідністю і живою массою поросят при народженні – визначений показник повноцінності розвитку поросят в ембріональний період, відповідно цьому тривалість поросності в певному ступені являється показником життєздатності, довговічності, інтенсивності обміну речовин, тобто найбільш загальних властивостей організму, які складаються на ранніх стадіях ембріонального розвитку і в залежності від їх виваженості, визначають майбутню продуктивність тварин.

На тривалість поросності впливає порода, стать плодів та їх розміри, кількість плодів в матці, сезон року, умови утримання, годівля, а також вік матері. Тривалість виношування плодів у свиноматок може коливатися більш ніж на ± 10 – 15 днів. Поросність у свиней триває в середньому 114 – 115 днів і закінчується народженням живих та життєздатних поросят. Тварини, які швидко ростуть в ембріональний період розвитку, мають, як правило, укорочений строк ембріогенезу; низька енергія росту призводить до переношування. Та чи інша енергія росту ембріонів зберігається і після народження. Найнижчий приріст в умовах однакової годівлі та утримання дають переношені поросята на 5-7 і більше днів [25].

Тварини з укороченою тривалістю поросності раніше пристосовуються до умов зовнішнього середовища, мають найбільш високу живу масу у перші 6 місяців постнатального періоду і, як наслідок, найбільші середньодобові прирости. Із загально біологічної точки зору тварини з короткою та оптимальною за терміном поросністю мають більш високу біологічну цінність, життєздатність і більш високими господарсько-корисними ознаками, ніж тварини з подовженою поросністю.

В складній системі рефлексів, які викликають роди, маса плодів, як багатоплідність і великоплідність є фактором, що забезпечує розв’язування рогів матки.

Дата добавления: 2015-07-12