|
Читайте также: |
3. Критерій соціальної справедливості – вплив податків на реальний дохід та рівень суспільних благ.
Критерій соціальної справедливості (рис. 3)в контексті впливу податків на реальний дохідвідображається наступною функціональною залежністю:
РД = НД–А3×Т×БО,
де:
РД – реальні доходи податкоплатників;
НД – номінальні доходи податкоплатників;
А3 – коефіцієнт залежності величини реальних доходів податкоплатників від рівня оподаткування;
Т – рівень оподаткування;
БО – база оподаткування.
Рис. 3. Критерій соціальної справедливості (вплив податків на реальний дохід)
Критерій соціальної справедливості (рис. 4)в контексті впливу податків на рівень суспільних благвідображається наступною функціональною залежністю:
,
де:
СБ – фінансовані із бюджету суспільні блага та трансфертні платежі;
Т – рівень оподаткування;
А4 – коефіцієнт залежності величини суспільних благ від норми оподаткування;
ПН – податкові надходження.
 |
Рис 4. Критерій соціальної справедливості (вплив податків на рівень суспільних благ)
Громадяни прагнуть якомога бiльшої суми суспільних благ i трансфертних платежів, фiнансуються державою за рахунок перерозподiлу через бюджет податкових надходжень. Для даного аспекту збiльшення норми оподаткування Т (податкових надходжень) призводить до збiльшення суспiльних благ та трансфертних платежiв. Як видно з рисунку, така залежнiсть не пропорцiйна. Суспiльні блага будуть вiдставати вiд норми оподаткування (внаслiдок збiльшення адмiнiстративних витрат щодо надання суспiльних благ та трансфертних платежiв)
4. Застосування кривої Лаффера, кривої Лоренца, коефіцієнту Джінні та індексу Аткінсона для вимірювання норми оподаткування. Еластичність податкової бази.
Для визначення рівномірності розподілу податків між податкоплатниками використовується дiаграма Лоренца i коефiцiснт Джiнi.
Дiаграма Лоренца дозволяє зробити своєрiдну паралель мiж податковими надходженнями до бюджету держави i сумарною величиною податкоплатникiв. Ідеально бажаним є той випадок, коли певна кiлькiсть пiлатникiв, наприклад 20% вiд загальної величини сплачують до бюджету вiдповiдно двадцятивiдсотковий розмiр податкових надходжень (пряма лiнiя на рис. 5).
Кумулятивний доход
 |  |
Найменш забезпеченіПроцент від населення Найбільш забезпечені
Рис. 5. Діаграма Лоренца
Очевидно, що чим бiльше крива Лоренца вiдхиляється вниз, тобто чим бiльше вона вигнута, тим бiльша нерiвномiрнiсть розподiлу доходiв i податкових зобов’язань, одним iз факторiв якого є оподаткування.
Коефiцiєнт Джiнi вимiрює ступiнь нерiвномiрностi розподiлу доходiв i податкових зобов’язань шляхом вирахування вiдношення мiж кривою Лоренца, яка виражає дiйсний стан розподiлу доходiв та податкових зобов’язань i iдеально рiвномiрним, бажаним розподiлом.
Коефіцієнт Джіні = SA / (SA+SB)
Коефіцієнт Джині відповідає принципу передачі Дальтона - за будь-якого даного загального рівня доходу перерозподіл останннього від забезпеченого індивіда до менш забезпеченого має приводити до скорочення показника нерівності.
Крім коефіцієнта Джині при вирахуванні ступеня нарівності використовують індекс Аткінсона.
Індекс Аткінсона (А) визначається за формулою:
А = 1 – Уе / м
де: Уе - рівнорозподілений еквівалентний дохід;
м – середній дохід.
Індекс Аткінсона вимірює не ступінь нерівності сам по собі, а втрату суспільного добробуту, що зумовлена нерівністю у доходах.
Абстрактна модель залежності між зростанням податкових ставок, доходами бюджету і податковою базою була розроблена американським економiстом Артуром Лаффером у вигляді графіка, що одержав назву „крива Лаффера”. Крива Лаффера базується на спостереженнi, що коли висота податкових ставок досягає певного критичного рiвня (То), то подальше пiдвищення норми оподаткування спричинює не збiльшення, а навпаки, зменшення податкових надходжень.
Зв’язок мiж висотою оподаткування i податковими надходженнями залежить вiд податкової бази, тобто об’єкта оподаткування. Тому Лаффер дослiджував даний зв’язок з допомогою показника еластичностi податкової бази, який вимірюється як вiдношення відсоткової змiни величини об’єкта оподаткування до відсоткової змiни норми оподаткування, тобто податкових ставок, якi застосовуються до даного об’єкта (бази) податку.
Еt = 
де:
Еt - еластичнiсть податкової бази;
В - вартiсний вимiр податкової бази (об’єкта оподаткування);
Т - норма оподаткування;
∆В - прирiст, або вiдсоток збiльшення податкової бази;
∆Т - прирiст, або вiдсоток збiльшення норми оподаткування.
Вiдкриття Лаффера якраз i полягає в тому, що по мiрi зростання податкiв, тобто норми оподаткування, податкова база стає бiльш еластичною, що якраз i зумовлює, починаючи з певного рiвня висоти оподаткування, зменшення надходжень до бюджету за рахунок скорочення податкової бази i ухилення вiд сплати податкiв.
6. Податкове навантаження: суть та наслідки.
Податкове навантаження – це ефекти впливу податків на економіку в цілому та на окремих платників, пов’язані з економічними обмеженнями, що виникають у результаті сплати податків і відволікання коштів від інших можливих напрямків їх використання.
Податкове навантаження проявляється у впливі на фізичних осіб, на економіку і суспільство в цілому. Для фізичних осіб податкове навантаження проявляється ефектом заміщення і ефектом доходу. Ефект доходу полягає в тому, що сплата податку індивідом зменшує його реальний доход порівняно з доходом до оподаткування, а отже – і обсяг споживчих благ, який він може придбати за свій доход. Ефект заміщення виникає внаслідок зміни структури споживання товарів, заміщенням оподатковуваних товарів і видів діяльності тими, що не оподатковуються. Крім того, податки спричиняють ефект заміщення майбутнього споживання поточним.
Вплив податкового навантаження на економіку об’єднує декілька ефектів: ефект зменшення виробництва і споживання приватних благ, яке не компенсується зростанням виробництва і споживання суспільних благ, внаслідок нераціонального використання державою податкових надходжень; ефект зниження економічної ефективності внаслідок падіння виробництва і споживання оподатковуваних товарів нижче від оптимального рівня; ефект зменшення справедливості у розподілі суспільного багатства внаслідок оподаткування.
З метою міжнародних порівнянь для характеристики фактичного рівня податків у країні використовують так званий податковий коефіцієнт, який розраховується як відношення суми сплачених податків, включаючи обов’язкове відрахування на соціальне страхування, до валового внутрішнього продукту у ринкових цінах.
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 6, 7, 9, 15, 19, 22, 25, 26, 28, 30, 35, 44, 47, 54, 55, 56, 63, 68, 70, 74, 87, 96.
Тема 6: Проблемні аспекти функціонування
податкової політики
1. Лаги функціонування при реалізації податкової політики.
2. Вплив політичних чинників на напрямки реалізації податкової політики (парадокс Ерроу, теорема Ерроу).
3. Ефект витіснення та теорема еквівалентності Рікардо.
4. Теорія перекладання податків.
5. Характеристика перекладності окремих податків.
Викладання навчального матеріалу за планом:
1. Лаги функціонування при реалізації податкової політики.
При дослідженні ефективності та дієвості податкової політики доцільно, на нашу думку, враховувати аспекти, пов’язані із часовими лагами реалізації результатів стратегії та тактики такої політики. Проблеми часу для практичної реалізації податкової політики доцільно розглядати через призму наступних лагів: лаг розпізнавання, адміністративний лаг, лаг функціонування.
1. Лаг розпізнавання - це час між початком спаду або економічного зростання i тим моментом, коли усвідомлюють, що це справді відбувається.
2. Адміністративний лаг. Механізми демократичної держави працюють повільно. Зазвичай матиме місце істотний лаг між часом, коли потребу заходів податкової політики буде визначено, i часом, коли відповідних заходів буде вжито.
3. Лаг функціонування. Крім того, існуватиме i лаг між часом, коли заходи податкової політики ухвалює парламент, та часом, коли ці заходи вплинуть на величину бюджетних доходів та обсяг виробництва, зайнятість чи рівень цін.Хоча зміни податкових ставок можна запровадити швидко, державні інвестиційні видатки (спрямовані на збільшення зайнятості та виробництва - будівництво доріг i т. iн.) вимагають тривалих періодів планування i ще триваліших періодів для самого виконання інвестиційних проектів.
2. Вплив політичних чинників на напрямки реалізації податкової політики (парадокс Ерроу, теорема Ерроу).
Вибір тієї чи іншої податкової політики у державі багато в чому залежить від поведінки виборців і парламентарів, яка не завжди відповідає логіці. Припустимо, що трьом парламентарям пропонують проголосувати за програми, які потребують різних масштабів фінансування (1- великого, 2 – середнього, 3 – невеликого). Депутат А вибирає програми у послідовності 1 – 2 – 3. Депутат Б вибирає програми у послідовності 2 – 3. Депутат В вибирає програми в послідовності 3 – 1.
Проблему створює депутат В, котрий голосує нелогічно (під тиском групи виборців, партії, профспілок, тошо). Депутат В вибирає кардинально протилежні програми. Він чинить непослідовно, але цілком правомірно в умовах демократичного суспільства.
На основі вказаного парадоксу К. Ерроу сформулював теорему, яку назвали його ім’ям і суть якої полягає в наступному: в умовах незрілої демократії, якщо у парламенті варіантів вирішення проблеми більше двох, жодна процедура голосування не забезпечує розумного вибору, який би відповідав пяти умовам (раціональності, незалежності, позитивному взаємозвязку, оптимуму Парето, недопустимості диктату).
Отже, в умовах незрілої демократії можлива нелогічна поведінка частини виборців, що призводить до неефективної податкової політики держави. Вихід із подібної ситуації вбачається у підвищенні правосвідомості громадян як виборців, так і платників податків.
3. Ефект витіснення та теорема еквівалентності Рікардо.
При дослідженні проблеми позичкових і податкових фінансів використовують ефект витіснення і теорему еквівалентності Рікардо. Різниця між ними полягає в тому, що перший використовує статичну, а друга динамічну модель суспільства. Врахування фактору часу приділяє увагу визначенню взаємозв’язку між теперішніми і майбутніми податковими заходами, а також між очікуванням майбутніх подій і теперішньою поведінкою домогосподарств.
Суть ефекту витiснення полягає у тому, що стимулююча податкова полiтика веде до зменшення податкового навантаження, пiдвищення вiдсоткових ставок i зменшення iнвестицiйних видатків. Це послаблює або взагалi лiквiдує стимули податкової полiтики. Крім того, виникатимуть диспропорції у зовнішньоекономічному секторі у формі ефекту чистого експорту внаслідок зростання цiни вiтчизняної валюти (ревальвація). Оскiльки для купiвлi українських товарiв потрiбно бiльше валюти iнших кран, в очах решти свiту українськi товари дорожчають. Як наслідок, експорт з країни знижується.
Вплив зниження податків на економічне зростання у динамічному аспекті доцільно розглядати за допомогою теореми еквівалентності Рікардо. Згідно з точки зору економіста, теперишнє зниження податків, профінансоване за рахунок державного боргу, не має реальних наслідків і не змінює траєкторії розвитку економіки. Раціональні думаючі економічні агенти будуть вести себе так, ніби ні зменшення податків, ні виникнення боргів не виникло. Вони компенсують емісію боргових зобовязань зростанням своїх збережень, профінансованих за рахунок зменшення податків і підготуються до збільшення останніх. Отже, заміщення урядових боргових зобовязань поточними податковими надходженнями тільки взаємно погашає переміщення ресурсів між поколіннями. Відповідно відсоткові ставки, інвестиції і платіжний баланс залишаться незмінними.
Теорія еквівалентності Рікардо не підходить для ролі опису державного боргу, але підтверджує реакцію еконміки на зростання державного боргу і перенесення моменту оподаткування.
4. Теорія перекладання податків.
Перекладання податків – це процес повного або часткового перерозподілу сплати податків між різними суб’єктами оподаткування, які мають між собою господарські та економічні взаємовідносини. Внаслідок ефекту перекладання формальний (визначений законом) і реальний платники податку не збігаються.
Розвиток теорії оподаткування представлений різними концепціями. Одним з таких теоретичних напрямів являється концепція абсолютизму. Її засновником вважається англійський філософ Д. Локк. Суть згаданої теорії полягає в твердженні, що в кінцевому випадку платником всіх податків є власник землі або платник податку на землю. Тому окремі економісти того часу виступали з пропозицією ввести єдиний податок на землю.
Французький економіст Н. Канар являється автором протилежної за змістом концепції – позитивної. Прибічники даної концепції вважали, що всі податки після їх запровадження починають перекладатися на платників і автоматично стають рівномірними та протягом певного часу розподіляються між ними пропорційно їх платоспроможності.
Песимістичну теорію перекладання податків розробив П. Прудон. Він вважав, що у будь-якому випадку податок перекладається на кінцевих споживачів, які в більшості малозабезпечені. Тому прихильники даної теорії оцінювали податки вкрай негативно і вбачали їх шкідливими для населення.
Згодом з’явилась математична концепція перекладання податків. Автори даної концепції (Ж. Дюпон, М. Панталеоне, Копільяні) визначили залежність між платником податку та ціною і дали характеристику перекладання податків. Вони довели, що у результаті перекладання податку платник отримує особисту вигоду. Хоча цей процес відбувається лише при досягненні критичних рівня ставок оподаткування. Тобто до певного рівня оподаткування виробник згоден оплачувати податок, закладений у ціні виробу. Таким чином, економісти, які додержувались математичної концепції, визначили залежність між ціною, податками та попитом і обґрунтували вимоги щодо перекладання податків.
5. Характеристика перекладності окремих податків.
Існують два типи перекладання податків:
1. Пряме перекладання від продавця до споживача. Весь тягар податку лягає на споживача за рахунок включення податку до ціни виробу.
2. Зворотне перекладання. Відбувається за умови, коли виробник знижує ціну виробу і таким чином бере зобов’язання зі сплати податку на себе.
Перекладання податків може бути повним або частковим, в залежності від мети, яку переслідує платник. Якщо виробник бажає просунути свій виріб на ринок, то він перекладає податок частково. Якщо виробник закріплюється на цьому ринку, то він отримує можливість перекласти податок на споживача повністю.
Здебільшого перекладання податків відбувається у сфері обігу, головним чином за рахунок непрямих податків, або тих, які формують собівартість продукції. При цьому, окремі податки мають специфіку переміщення.
Оподаткування фізичних осіб. Громадяни, які сплачують податок з доходів фізичних осіб у джерела не мають можливості перекласти тягар оподаткування на інших платників. Лише підприємці, корі займаються особистою професійною діяльністю, можуть підвищувати ціну на свою продукцію або послуги пропорційно збільшенню розміру податку з метою компенсації цих витрат.
Податок на прибуток підприємства. Сфера перекладання даного податку досить обмежена. Якщо підприємство встановлює ціни з розрахунку на отримання найбільшого прибутку, то коли підвищується ставка податку – підприємство змушене підвищувати ціну, паралельно зменшуючи обсяги виробництва. У такому випадку, співвідношення між цінами та максимальним прибутком буде незмінним. Весь тягар податкового тиску лягає на власників компанії та акціонерів у вигляді меншого розміру дивідендів або меншого розміру нерозподіленого прибутку.
Акцизний збір. Сфера дії перерозподілу цього податку невелика. Коли розміри податку суттєво впливають на ціну виробу, споживачі можуть перейти на споживання дешевшого альтернативного виробу. Підвищення ціни може настільки зменшити обсяги виробництва, що виробник буде згоден ці податкові втрати взяти на себе.
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 17, 21, 22, 25, 26, 30, 35, 44, 47, 51, 54, 55, 56, 63, 68, 74, 76, 78, 103. 105.
Тема 7. Податкова політика в Україні на сучасному етапі
1. Податкова політика в Україні, її становлення та розвиток.
2. Поняття податкового права та його складові елементи.
3. Інформаційне забезпечення податкової політики. Податкова статистика та її значення для проведення податкової політики.
4. Формування вітчизняної податкової науки.
5. Основні вектори удосконалення податкової політики в Україні.
6. Податковий Кодекс та його значення для оптимізації податкової політики в Україні.
Викладання навчального матеріалу за планом:
1. Податкова політика в Україні, її становлення та розвиток.
Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової політики, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинутих країн. Застосування такого шаблону в умовах перехідного періоду в Україні призвело до виникнення низки суттєвих проблем: збільшення кількості збиткових підприємств, зростання безробіття, ускладнення соціально-економічної ситуації в країні. Це зумовлене тим, що акцент у податковій політиці було зроблено на фіскальній функції, а регулюючі та стимулюючі функції податків мінімізовані. Тому проблема оптимізації податкової політики залишається однією з найактуальніших у процесі побудови фундаменту для економічного зростання України.
Формування бачення власної податкової політики відбулося із становленням економічної самостійності Української РСР, однак говорити про остаточну сформованість податкової політики в Україні поки ще зарано. Як свідчить практика, сьогодні немає інших аспектів економіки, які б настільки серйозно критикувалися суб’єктами господарської діяльності. Закони, які регламентують податкову систему в Україні, постійно змінюються з метою їхнього узгодження з процесами, що мали та мають місце у житті суспільства, за відсутності єдиної податкової політики. Отже, проблема розвитку податкової політики з часів набуття незалежності та до сьогодення полягає у відсутності в Україні достатнього науково-практичного досвіду в стратегічному управлінні податковою політикою, і держава має йти шляхом експериментального пошуку кращих варіантів податкової системи, роблячи багато помилок.
2. Поняття податкового права та його складові елементи.
Податкове право - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі встановлення, введення та справляння податків і зборів з юридичних та фізичних осіб до бюджетної системи, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю.
Податкове право є підгалуззю фінансового права, йому притаманний публічний характер. Однак, відображаючи загальні положення і принципи фінансового права, податкове право має специфічні ознаки, що обумовлені характером регламентованим ним податкових відносин.
Предметом податкового права є не сама діяльність держави у сфері оподаткування, а ті відносини, які виникають в процесі її здійснення. Тобто податкове право розглядає тільки відносини, що стосуються одно направленого руху грошових коштів знизу нагору - від платників податків до бюджетів всіх рівнів у формі податків і зборів. Розподілення цих коштів, виділення їх на задоволення державних потреб (тобто рух згори вниз) – це вже не предмет податкового права, хоч і регулюється правом фінансовим.
Особливості відносин, що складають предмет податкового права, полягають у тому, що вони:
- виникають в процесі фінансової діяльності держави у сфері оподаткування і пов’язані з реалізацією податкового обов’язку;
- своїм об’єктом завжди представлені грошима або грошовими зобов’язаннями, що пов’язані з формуванням грошових фондів;
- є результатом надання правової основи фінансово-економічним відносинам через правову регламентацію поведінки їх суб'єктів;
- для них характерною є обов’язкова участь держави в особі уповноважених нею органів, які здійснюють від свого імені та під контролем держави владні повеління іншій стороні відносин;
- характерні нерівністю сторін в силу їх владного характеру;
- виникають, змінюються та припиняються безпосередньо через прийняття нормативних актів, а відтак суб’єкти цих відносин незалежно від їх організаційної форми та власності не мають права встановлювати, змінювати чи припиняти ці відносини, що автономно здійснює лише держава як інститут влади.
3. Інформаційне забезпечення податкової політики. Податкова статистика та її значення для проведення податкової політики.
Технології, які покладені в основу інформатизації, на рубежі ХХ-ХХІ століть стали важливим інструментом науково-технічного і соціально-економічного розвитку суспільства. Вони виконують суттєву роль у прискоренні процесів отримання, використання і розповсюдження нових знань і на їх базі прийнятті оптимальних обґрунтованих управлінських рішень, що, у свою чергу, сприяє підвищення рівню добробуту країни.
Створення єдиного інформаційного фонду забезпечує систематизацію і уніфікацію показників, дозволяє встановити термінологічну єдність, однозначність опису і зв’язок між показниками під час їх автоматизованої обробки, що підвищує ефективність реалізації податкової політики. Ці завдання покликана виконувати податкова статистика.
Під податковою статистикою розуміють сукупність числових показників, що характеризують її стан та процеси, що відбуваються в сфері податкової діяльності (чисельність платників податкових платежів, рівень їх доходів, повнота та регулярність сплати податків тощо).
Статистика вивчає кількісну стороні масових суспільних явищ у нерозривному зв’язку з їх якісною стороною, досліджує кількісне вираження закономірностей суспільного розвитку в конкретних умовах місця і часу.
Податкова статистика вивчає кількісну сторону процесів стягнення податкових платежів з їх платників та наповнення бюджетів всіх рівнів грошовими коштами, а також відношення платників податків до податкових органів та ті взаємовідносини, які при цьому відбуваються, в нерозривному взаємозв’язку з їх якісною характеристикою.
Мета податкової статистики – кількісна та якісна характеристика тих явищ, процесів і заходів, які відбуваються у сфері податкової політики держави та визначення ефективності податкової системи як в цілому, так і по окремих галузях, підприємствах та платниках податків.
4. Формування вітчизняної податкової науки.
Стале економічне, технічне і соціальне зростання сучасної держави є можливим тільки за умови належного розвитку науки, технологій та інновацій. Поняття „наука” тісно пов’язано з поняттям „Вища школа”. Цей взаємозв’язок пояснюється тим, що від науково-вивіреної підготовки кваліфікованих кадрів залужить розв’язання сучасних проблем, прогнозування і прийняття науково-обгрунтованих управлінських рішень.
Особливість і складність формування вітчизняних податкових наукових шкіл полягає в тому, що в Україні, податкова наука, як і податкова система, притаманна ринковим умовам, все ще формується. Перед науковцями, крім формування нових навчальних програм, дисциплін, відповідних навчальних і наукових шкіл, стоїть завдання не допустити механічної компіляції, заміни або об’єднання тих чи інших дисциплін.
Для науково виваженого вирішення поставлених завдань необхідно розробляти спеціальну методологію інтернаціоналізації економічних, управлінських і правових знань, необхідних для всебічного й об’єктивного відображення і пізнання податкових відносин, які за своєю природою мають міждисциплінарний економічний, організаційний і правовий характер. Крім того, специфіка оподаткування іноді залежить від специфіки капіталообігу і документообігу в різних галузях народного господарства, напрямах фінансово-господарської діяльності та сферах цивільно-правового обороту речей, прав, дій. Лише такий підхід може лягти в основу розвитку податкової науки, наукових і навчальних шкіл, які є науково вивіреним підґрунтям не тільки для спеціалізації навчального процесу, а й для розв’язання критичної маси проблем, що накопичилися в останні роки у сфері оподаткування.
5. Основні вектори удосконалення податкової політики в Україні.
Податкова політика, яка використовується для державного регулювання соціально-економічних процесів, повинна враховувати можливі складнощі у розвитку економіки країни та наслідувати передовий зарубіжний досвід. Хоча базові принципи та цілі податкової політики є спільними у багатьох демократичних країнах.
В суспільстві постійно відбуваються зміни, тому постійно проявляються певні недоліки податкової політики. Все це викликає необхідність постійного удосконалення податкового законодавства. Ось чому держава і маневрує податками в рамках податкової політики залежно від ситуацій, які складаються, впливаючи на різні сторони діяльності платників податків. Разом з тим, податкова політика перебуває під постійним „тиском” платників податків, які в переважній більшості розглядають податки як засіб зменшення їх особистих доходів.
Податки мають властивість впливати на прагнення людей ефективно працювати і розвивати виробництво продукції та послуг. Встановлення державою занадто високих податків спричинить зменшення темпів економічного зростання, що у свою чергу зменшить податкові надходження.
Відмовлення взагалі від податків означає припинення існування держави як такої. Тому для держави головним завданням є встановлення такого оптимального рівня оподаткування, за яким і надходження до бюджету можуть бути максимально можливими, і підприємства зможуть активно розвиватися на довгострокову перспективу.
6. Податковий Кодекс та його значення для оптимізації податкової політики в Україні.
Однією з найважливіших проблем національної економіки України є завершення процесу кардинального реформування податкової політики шляхом прийняття економічної Конституції – Податкового кодексу України. Актуальністьприйняття Податкового кодексу України зумовлена наявністю на сьогоднішній день занадто громіздкої системи нормативно-правових актів з питань оподаткування, що містить прогалини, колізійні норми та призводить до неоднозначного трактування положень діючого законодавства.
Податковий кодекс має стати першим в Україні законодавчим актом, що вміщує в собі узгоджені норми, пов’язані з нарахуванням та сплатою податків, та забезпечує комплексне врегулювання питань, пов’язаних з оподаткуванням. Це пропонується здійснити шляхом включення до Податкового кодексу практично всіх податків, зборів та інших обов’язкових платежів, які підлягають справлянню на території України.
Рекомендована література:
Основна: 1, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 35, 50, 56, 57, 58.
Додаткова: 2, 7, 8, 15, 17, 21, 38, 51, 54, 55, 56, 63, 67, 68, 74, 76, 78, 88, 100, 101, 106.
Методичні рекомендації
до проведення семінарських, практичних занять та організації
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 148 | Нарушение авторских прав