Читайте также:
|
1. Відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених цим Кодексом і законами України.
2. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі й організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених унаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. При пропущенні цього строку відповідні грошові суми можуть бути стягнені з працівника лише за рішенням суду;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, за не відпрацьовані дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, визначених статтями 132, 156, 159 – 161, 167, 172-174 (у разі, якщо порушення правил прийняття на роботу відбулось не з вини працівника), 175-177, пунктами 2 – 5 і 7 частини другою статті 152 і пунктами 1 і 2 частини першої статті 158 цього Кодексу;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації чи роботодавцю - фізичній особі.
Дата добавления: 2015-07-10; просмотров: 63 | Нарушение авторских прав