Творчість Івана Драча

Іван Драч — один із найсучасніших українських поетів. У літературу прийшов у 60-х роках. З перших його публікацій про нього широко заговорила критика. Це була справді нова поезія з новою поетикою. Поет прагнув до естетичного осягнення здобутків людства, їх синтезу з прадавніми джерелами, з мистецькими надбаннями свого народу.

Він виробив свій неповторний метафоричний спосіб мислення, стиль, який не всім вдається збагнути. Усю його творчість проймають сонцепоклонницькі мотиви, починаючи від першої збірки «Соняшник» до почорнобильської «Храм сонця». Він згідно з народною космологією вважає, що Сонце — наш батько, який дає життя всьому.

Вже перша збірка, у якій вміщена була «Балада про соняшник», дала підстави говорити, що він виявив новаторський підхід до зображення життя людей: у соняшника були руки і ноги, було тіло шорстке і зелене, він бігав навипередки з вітром, він стрибав на одній нозі, щоб вилити з вуха воду. І раптом побачив сонце, красиве, засмагле сонце. У золотих переливах кучерів.

І фольклорним баладам було властиве подібне перевтілення дівчини в тополю, вербу, калину, козака — у явора, а в цій баладі диво сталося із хлопчиком-соняшником. Поет стверджує думку, що сонце — символ краси мистецтва, народної віри в нев’янучу його силу.

У збірку «Корінь і крона» входить цикл «Подих атомної». І. Драч тоді знаходився під впливом суспільної ейфорії щодо райдужного майбутнього мирного атома. Він багато разів був за кордоном, відвідав Хіросіму і Нагасакі, його увага була зосереджена на загрозі атомного знищення людської цивілізації.

Особливе місце в літературному доробку Івана Драча посіла поема «Чорнобильська Мадонна», опублікована спочатку в журналі «Вітчизна» (1988), а потім, у тому ж році, у збірці «Храм сонця», хоча твір був написаний в 1987 р. На відміну від інших авторів, поет не вдається до перебігу жахливих подій, а прагне їх висвітлити крізь призму людського горя, показати понівечену людську долю на перехресті конкретного життя та всесвітньої історії. Поема-мозаїка «Чорнобильська Мадонна» постала як спокута й прозріння.

Несумісні поняття Чорнобиля і Мадонни автор поєднав у співі-плачі про страшну драму невеликого міста над Прип'яттю.

У пролозі до поеми поет звертається до багатовікової традиції зображення Мадонни, водночас переживаючи глибокі сумніви щодо власного права на це. Бо немає ще таких слів, щоб сповна виразити всенародну трагедію, перед якою всі слова безсилі. Проте й мовчати митець не має права, бо душу гнітить обов'язок сказати правду без прикрас. Уже не поет пише про Чорнобильську Мадонну, а Вона пише ним, бо «приходить і робить з тебе перо». Він бачить її профіль у кожному жіночому обличчі, позначеному печаттю Чорнобиля. Мати — Мадонна — Україна зливаються в уяві митця, розгортаючи галерею жіночих образів: Мати Божа, Жінка-Мати, Мати-Батьківщина — усе це грані одного образу. «Поема-мозаїка» (за визначенням А. Ткаченка) «Чорнобильська Мадонна» складена з окремих, нібито незалежних, сюжетно не пов'язаних епізодів, але об'єднаних спільною ідеєю — покути за страшний гріх перед своїми дітьми й матерями, своїм народом, своєю Батьківщиною. Тому в поемі центральною проблемою є проблема людської відповідальності за долю цілої планети. Коріння трагедії поет вбачає насамперед в моральній площині. Чорнобиль — це помста людині за споживацьке ставлення до світу, за багатолітнє христопродавство. Поема «Чорнобильська Мадонна» відзначається не лише філософською глибиною, а й постановкою етичних проблем, які сягають далеко за межі причин і наслідків катастрофи. «Чорнобильська Мадонна» — це не лише крик авторового болю. Це крик болю природи, України, людини, людства, це пересторога бути пильними, людяними, будьте правдивими, щоб зберегти планету.

Творчість Івана Драча - це світ мальовничий і незвичайний. Поетові властива розкутість творчої думки, нетрадиційність поетичної форми і стилю. У його віршах та поемах - своєрідний метафоричний спосіб мислення, уміння опоетизувати поняття і явища, які раніше перебували поза межами мистецької краси.

Іван Драч є патріотом не тільки в своїй поезії, а й у політичній діяльності, будуючи державу на загальнолюдських гуманістичних ідеалах.

Дата добавления: 2015-07-12