Перевезення тварин автомобільним транспортом

Автомобільним транспортом можна перевозити всі види сільськогосподарських тварин і птиці. Доцільно перевозити тварин на відстань до 300 км. Основна перевага перевезення тварин автотранспортом полягає в тому, що на машинах тварин можна перевозити в 2....3 рази швидше, ніж залізницею. У результаті значно знижується собівартість перевезення 1 ц живої маси худоби. Крім того, тварин можна доставляти на м’ясопереробні підприємства невеликими партіями, при цьому заощаджуються корми через те, що годувати тварин під час транспортування не потрібно.

Перевозять тварин на спеціальних автомашинах - скотовозах (рис. 2) або звичайних автомобілях з нарощеними бортами. Висота бортів повинна бути не менше 100....110 см. При перевезенні тварин в несприятливих кліматичних умовах (спека, осіння і зимова негода) кузов машини закривають брезентом чи іншим матеріалом. Кузов машини мусить бути чистим, підлога цілою, без щілин і покрита шаром підстилки (тирса, солома, тощо). Перевезення тварин в автомобілях-самоскидах заборонені.

Рис. 2. Автомобіль для перевезення тварин

Кількість тварин, що перевозять, залежить від марки автомашини, вгодованості тварин, відстані, стану дороги, пори року. Проте орієнтовно скотовоз ГАЗ-63И вміщує 10....12 голів великої рогатої худоби або 40....45 дорослих свиней, або 80....100 овець і кіз.

У 1985 році освоєно серійний випуск суцільнометалевих алюмінієвих скотовозів на базі напівпричепів Одеського заводу автопричепів: ОдАЗ-9959 вантажністю 8 т, ОдАЗ-9958 вантажністю 9 т, ОдАЗ-9977 вантажністю 11 т (двоярусне виконання) і ОдАЗ-9976 вантажністю 12 т для перевезення великої, дрібної рогатої худоби і свиней (табл.2).

Таблиця 2. - Технічна характеристика напівпричепів ОдАЗ

Показник
Вантажність, т
Габаритні розміри, м
довжина	11,25	9,4	13,35	11,4
ширина	2,5	2,5	2,5	2,5
висота	3,4	3,8	3,4	4,0
Площа кузова, м^2	28,1	23,5	33,4	28,5
Об’єм кузова, м^3	47,0	55,0	56,0	63,0
Місткість, голів
велика рогата худоба	15....30	20....25	20....35	-
дрібна рогата худоба	до 120	150....200	95....125	до 150
свині	50....80	80....115	до 200	до 250

У ВНДІМП розроблений контейнер, для доставки свиней з комплексів на м’ясопереробні підприємства автотранспортом. Контейнери з свинями перевозять на напівпричепах ОдАЗ-9970 і напівпричепах КАМАЗ: один ярус - 3 контейнери, два яруси - 6 контейнерів.

Вантаження і розвантаження контейнерів на транспортні засоби проводять автонавантажувачем типу 4045-р вантажністю 5 т. Використання контейнерів дозволяє зберегти якість шкірсировини; найбільш повно використовувати вантажопідйомність автотранспорту, механізувати процеси вантаження і розвантаження свиней безпосередньо біля цеху відгодівлі і загонів передзабійного утримання худоби, виключивши при цьому зайві перегони, знизити витрати пального на 1 т перевезеного вантажу.

Перевозити великих тварин (коней, корів, биків та ін.) необхідно міцно прив’язаними, розмістивши головою вперед відповідно транспортного засобу. При транспортуванні на короткі відстані (менш 2 год. шляху) в пристосованих вантажних автомобілях велику рогату худобу можна розміщати трьома способами: подовжнім - по довжині кузова головою вперед, по ходу руху - головою до бокової стінки, змішаним - декілька тварин ставлять подовжньо, а позаду одну або дві - поперек. При тривалих перевезеннях дорослу велику рогату худобу розміщають тільки подовжньо, міцно прив’язуючи його до переднього борта.

Молодняк великої рогатої худоби віком до 2 років, свиней, овець і кіз, інших дрібних тварин перевозять не прив’язуючи, але в такій кількості, щоб вони мали можливість лежати в кузові машини. Допускається спільний перевіз свиноматок і кастрованих кнурів, дорослих свиней і добре розвинених підсвинків. У літній період свиней транспортують у найбільш прохолодний час доби (до 10 години ранку), а на підлогу кузова насипають пісок, добре змочивши його водою. У холодний час року підстилка повинна бути сухою і теплою. Забороняється перевозити свиней автомашинами всіх систем при температурі нижче мінус 20 чи вище плюс 25°С. При температурі повітря вище +30°С свиней (особливо сальної кондиції) можна перевозити тільки з дозволу лікаря ветеринарної медицини. Коней перед транспортуванням в автомашині слід розкувати.

Для транспортування птиці використовують контейнери або клітки різних конструкцій. Найбільше поширення знайшли клітки розміром для курей і качок 90×60×30 см, для гусей і індичок 90×60×40 см. Вони повинні бути міцними і легкими, дно і торцеві стінки клітки роблять суцільними, бічні стінки і кришку - з рейок із просвітами до 1,5 см. Дверцята для посадки птиці влаштовують у верхній частині клітки шириною 20....22 см.

Кількість птиці, що поміщається в контейнер або клітку, залежить від віку і живої маси, стану доріг, терміну й умов перебування в шляху (табл.2). Переущільнення приводить до великих втрат маси і загибелі. При низькій температурі норму навантаження можна збільшити на 10....15%, при високій - зменшити. Клітки з птицею встановлюють у залежності від стану доріг, але не менш чим у чотири (курей і качок) і три яруси (гуси й індички). Для кращої вентиляції повітря в першому ярусі залишають один поперечний чи подовжній ряд кліток вільним. Клітки першого ряду зміцнюють рейками, щоб вони не переміщалися по підлозі кузова. У контейнерах улаштовують 6....7 ярусів. Завантаження птиці, призначеної для транспортування, здійснюють удень при зашторених вікнах або уночі при слабкому висвітленні, коли вона погано бачить і поводиться спокійно, що зменшує можливість появи стресу.

Оптимальна відстань, на яку можна перевозити птицю в автомашинах, складає 50....100 км, а термін перебування в дорозі – 4....5 год. При більш далеких перевезеннях птиці через кожні 6 год. Бажано надавати 2....3-годинний відпочинок, забезпечуючи її кормами і водою. Під час транспортування контролюють вентиляцію, захищають птахів від атмосферних факторів (дощу, вітру, холоду, спеки і сонячних променів).

При перевезеннях птиці спостерігаються втрати живої маси, а при несприятливих умовах - травматизм і захворювання, що знижують якість м’яса. Втрата живої маси знаходиться в прямої залежності від перебування птиці в транспортній тарі без корму і води. У курей через 6 год. транспортування втрати складають 3,5 %, через 18 год. - 11,8 % і через 24 год. - 15,4 %. За 4 год. транспортування курчата-бройлери втрачають до 4,6 % живої маси. Під час перевезення зі швидкістю більш 40 км/год. втрати живої маси збільшуються. Втрати живої маси гусей і качок вище, ніж у курей і індичок, у дорослої птиці вони більше, ніж у молодняку.

Кролів для забою на м’ясо доставляють автотранспортом у спеціальних клітках, ящиках або контейнерах. Найбільш прийнятим є транспортування і наступне утримання перед забоєм в індивідуальних ґратчастих клітках, розділених перегородками на кілька відділень по довжині і на два відділення по ширині. Відкидні дверцята роблять з металевої сітки. Клітки встановлюють у 4....5 ярусів і з підвітряної сторони вкривають брезентом. Під час перевезення більш 6 год. кроликів підгодовують, витрачаючи 50 г вівса чи 60 г висівок на голову.

Кролів транспортують у клітках розміром 220×40×30 см, що по довжині розгороджують на вісім відділень, у кожне з них поміщають по одній дорослій тварині. Передня стінка клітки виконана з дерев’яних рейок, прибитих із проміжком у 3 см, вона складається з двох половинок, що служать дверцятами для чотирьох відділень.

Разом з водієм тварин і птицю супроводжує спеціально виділений провідник (незалежно від кількості тварин). Провідник звичайно знаходиться в кабіні машини. При необхідності провідник повинен розміщуватися в кабіні машини біля тварин, щоб слідкувати за ними, але в цьому випадку для провідника повинно бути обладнане спеціальне місце (при перевезенні великих тварин - у передній частині кузова), відгороджене від тварин. При перевезенні тварин на великі відстані (перебування в дорозі понад 6 годин), їх необхідно забезпечити запасом кормів, а також обов’язково, не рідше 2 разів на добу, напувати. Якщо тварини знаходяться в дорозі понад 12 годин, їх необхідно через кожні 10....12 годин вивантажувати для 3....4-годинного відпочинку. При неможливості вивантаження їм необхідно надавати відпочинок на цей строк без вивантаження з машини. Під час відпочинку тварин годують і напувають, а машину вичищають і додають свіжу підстилку. Місця відпочинку і годівлі тварин, а також очистки машин від гною повинні бути заздалегідь узгоджені з місцевою владою і ветеринарними органами. Перевозити тварин на автомашинах слід особливо обережно, без ривків і різких гальмувань.

Використання спеціалізованого автотранспорту дає можливість відвантажувати тварин великими партіями, що особливо важливо при транспортуванні свиней. Централізований вивіз значно скорочує час перебування тварин у дорозі та простій на м’ясопереробних підприємствах, бо тварин приймають за годинним графіком, що виключає черги, а також сприяє покрашенню організації праці на м’ясопереробному підприємстві, ритмічному і рівномірному завантаженню виробничих потужностей. Приймання тварин за годинним графіком дає можливість скоротити час утримання тварин на передзабійних базах, що позитивно впливає на якість м’яса і шкур.

Перевезення тварин, хворих інфекційними хворобами, а також реагуючих на туберкульоз і бруцельоз, може здійснюватися тільки з дозволу ветеринарного відділу (область, країна) у відповідності з діючими інструкціями і правилами. Такі перевезення повинні проводитися швидко і бажано в супроводі ветеринарного спеціаліста. Автотранспорт, виділений для перевезення хворих тварин, піддають ретельному очищенню і дезінфекції за вказівкою і під спостереженням ветеринарно-санітарного нагляду, а провідники і водії, доставивши худобу з неблагополучних господарств, проходять санобробку. При виявленні під час транспортування захворювання чи загибель тварин рух припиняють, а потім виконують усі указівки ветеринарного лікаря.

Хвору худобу доставляють транспортом господарства. При транспортуванні тварин, вирощуваних в умовах промислового комплексу, необхідно враховувати особливу чутливість їх до умов транспортування. Такі тварини в господарстві обмежені в русі, для них характерна гіподинамія, при якій змінюється структура кісток, суглобів, м’язів і вен. Тому ветеринарно-санітарними вимогами встановлено, що оптимальна відстань від спеціалізованих відгодівельних господарств до м’ясопереробного підприємства не більше 100 км.

У випадку захворювання або загибелі тварин у дорозі провідник зобов’язаний оповістити найближчу ветеринарну установу і надалі виконувати всі вказівки лікаря ветеринарної медицини даної установи.

Дата добавления: 2015-10-21