Шляхи закріплення мовленнєвих навичок у повсякденному житті.

Для успішного розвитку мови дитини важливе значен­ня має і друга форма навчання — повсякденне мовне вправляння під час гри, праці, різних побутових проце­сів, прогулянок (перша - заняття). Поєднання організованих занять з різни­ми видами дитячої діяльності допомагає вихователю за­кріплювати поданий матеріал, привчає дітей використо­вувати набуті знання та навички у повсякденному житті, збагачує їх мовну практику.

У повсякденному житті здійснюються ті самі завдан­ня з розвитку мови дітей, що й на заняттях, тобто відбу­вається дальший всебічний розвиток усного мовлення. Але найважливішими з цих завдань є забезпечення умов для максимальної реалізації потреби дитини в мовному спілкуванні з дорослими й однолітками. Не всі завдання можна успішно вирішувати на заняттях. Виховання на­вичок розмовної мови, культури мовного спілкування ви­магає життєвих ситуацій, правдивих і зрозумілих для дитини мотивів її мовної діяльності.

Зміст і прийоми роботи з дітьми значною мірою зале­жать від їхніх вікових особливостей. Так, сприятливими для розвитку мови дітей третього року життя є різні ре­жимно-побутові процеси. У невимушеному спілкуванні з дітьми вихователь вправляє їх у називанні предметів (одягу, взуття, спальних і туалетних речей), їхніх якостей, дій з ними («Принеси свій гребінець», «Руки вимий з милом»).

Необхідно вчити дітей користуватися мовою у грі. На­приклад: «Домовся з Альошою сам. Поясни йому, що то­бі для гри потрібний великий куб», «Саша теж хоче по­гратися великою машиною. Скажи йому: «Я пограюся і віддам тобі машину, не забуду».

Часто розмова педагога з однією дитиною переходить у бесіду та гру з двома-трьома дітьми, і такі об'єднання треба підтримувати.

Цілеспрямована робота з формування різних сторін мови повинна здійснюватись і на прогулянці. Чим краще продумано зміст прогулянки, тим більше збагачує вона дітей, сприяє розвитку допитливості. Доцільно передба­чити короткочасні (не більше 4-5 хв.) спостереження за рослинами, тваринами, птахами, яви­щами природи. Дітей цього віку залучають до спостере­ження за трудовими діями дорослих, формуючи відповід­ний словник («Подивіться, як гарно накрила стіл білою скатертиною Ганна Петрівна»).

У закріпленні знань і мовних навичок дітей важливу роль відіграють дидактичні ігри. У вільний час необхід­но організувати з однією дитиною чи двома-трьома діть­ми ігри на розширення орієнтування у навколишньому та з розвитку мови («Знайди такий самий предмет», «Що в коробці?», «Одягнемо ляльку на прогулянку» і т. ін.).

Важливою умовою розвитку мови дітей четвертого ро­ку життя є доброзичлива атмосфера, яка стимулює по­требу дитини щось запитати, пояснити, розповісти. Важ­ливо протягом дня поговорити з кожною дитиною, вислу­хати її, похвалити. Тему для розмови варто вибирати з урахуванням інтересу дитини (про улюблену іграшку» книжку, близьких людей). Вихователь не повинен чекати, поки дитина підійде із запитанням чи проханням, він по­винен сам викликати її на розмову.

Включаючи дітей у нескладні трудові процеси, треба запитати, що робить дитина, чітко повторити назву пред­мета, дії. Для дітей цього віку можна рекомендувати та­кі ігри, як «Великий — маленький», «Розрізні кубики», «Чи є у тебе такий предмет?», «Нам прислали подарун­ки», «Магазин» та ін.

У другій молодшій групі можна проводити спостере­ження за працею няні, медсестри, повара. В процесі сю­жетно-рольових ігор ці знання і відповідний словник за­кріплюються, активно використовуються. На прогулянці організовуються спостереження і за транспортом, за до­ступними дітям суспільними явищами.

Педагог проводить вправляння дітей у вживанні імен­ників множини в знахідному і родовому відмінках («В парку було багато берез»). У ранкові та вечірні години вихователь має можливість повправляти дітей у пра­вильній вимові звуків (як індивідуально, так і цілими під­групами). Для цього можна використати предметні кар­тинки, іграшки, «чарівний кубик», невеликі вірші.

На п'ятому році життя розширюється уявлення дітей про діяльність людей, про предмети і явища навколиш­нього світу. Виникають нові приводи для спілкування з товаришами і дорослими. У дитини з'являється потреба домовитись про гру, погодити трудові дії. На цій основі розвивається діалогічне і монологічне мовлення, з'явля­ються його нові форми: вказівка, оцінка. В цій групі більше уваги приділяється збагаченню соціального дос­віду: розкривається суспільний характер праці дорослих, на прогулянках звертається увага на ті зміни, які відбу­ваються в навколишньому житті.

Продовжується ознайомлення дітей з предметами, їхніми якостями, властивостями. З цією метою використо­вуються розглядання предметів, іграшок, картинок, ди­дактичні ігри типу: «З чого зроблено річ?», «Хто що їсть?»., «Переїжджаємо на нову квартиру», «Ательє», «Росте — не росте» тощо.

Як і в попередніх групах, розвиток мови дітей стар­шого дошкільного віку здійснюється на основі дальшого поглиблення знань і уявлень про навколишнє життя. Ді­тей продовжують знайомити з рідним містом, його гро­мадськими установами (поштою, школою, бібліотеками), визначними місцями: розглядаються окремі будови, їх архітектура, проводяться розмови, бесіди про видатних людей міста, про ставлення дітей до рідного міста (Що подобається? Куди б хотіли піти? Що знаєте про історію рідного краю? тощо).

У старшій і підготовчій групах ускладнюються дидак­тичні ігри. Вони спрямовані на активізацію маловжива­них дітьми слів на позначення дій, ознак («Впізнай пред мет за описом», «Відгадай, що заховали», «Подивись і запам'ятай», «Відгадай, що додали»), на розвиток зв'яз­ного мовлення («йдемо на прогулянку», «Що ми бачили на спортивному святі», «Подорож», «Ми — листоноші», «У кого такий предмет» тощо), на розвиток фонематично­го сприймання («Радіо», «Закінчи слово», «Поклич цу­ценя» тощо). Рекомендується проводити і спеціальні вправи (наприклад, «Один починає — другий продов­жує»).

Повсякденне життя дає можливість навчити дітей по­яснювальній та описовій мові. Ефективним прийомом у даному разі є доручення (пояснити товаришу нову дидак­тичну чи рухливу гру, трудовий процес, розповісти про ігровий куто­чок і т. ін.).

На прогулянках, під час спостережень треба якнай­ближче до конкретної ситуації використовувати при­слів'я, приказки, допомагаючи дітям зрозуміти їх зміст. Необхідно всіляко заохочувати успіхи дітей, відзна­чаючи ті випадки, коли дитина правильно вимовила важ­ке слово, фразу. Це надає дітям упевненості в своїх си­лах, поглиблює контакт між вихователем і дітьми.

Дата добавления: 2015-10-21