Методика навчання дітей правильної звуковимови

Повноцінний розвиток особистості дитини неможли­вий без виховання у неї правильної мови. Для того щоб успішно користуватися будь-якою мовою, необхідно ово­лодіти її фонетичним складом. Підготовка до оволодіння мовою у дітей починається вже з перших місяців життя.

У закономірності становлення звукової культури мови входить два взаємопов’язані процеси: сприймання дітьми фонем на слух, або розвиток фонематичного (мовного) слуху, і промовляння (артикуляція) фонем. Ці прцеси здійснюються за допомогою слухового (вухо) та мовно-рухового (мовний апарат) аналізаторів.

Отже, у засвоєнні дітьми звукової сторони рідної мо­ви в тісній взаємодії і взаємозв'язку приймають участь обидва аналізатори, і тут важко надати перевагу одному з них. Н. X. Швачкін поділяє засвоєння дітьми звуків на два періоди. Перший — дофонемний, він охоплює перший рік життя. У цей період дитина ще не диференціює звуків. Слово сприймається нею як єдиний звуковий комплекс. Розуміння мови відбувається на основі охоплення дити­ною загальної ритміко-мелодійної структури слова.

Другий період становлення звукової сторони мови, за Н. X. Швачкіним,— фонемний. Дитина починає розуміти значення слів на основі диференціації звуків, вона від­різняє слова, якщо вони різняться навіть одним звуком (коса — коза, рама — рана, суп — зуб). На кінець другого року життя дитина навчається правильно сприйма­ти на слух і розрізняти всі звуки рідної мови.

У вихованні звукової культури мови використовують різноманітні прийоми та методи навчання. Серед прийо­мів навчання провідне місце займають показ артикуля­ції звуків, імітація правильної звуковимови, зразок мо­ви вихователя, відображена та сумісна мова («Зроби так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.

Методами виховання звукової культури мови є дидактичні ігри, дидактичні вправи, рухливі ігри, розповіді із звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядування картин, настільно-друковані ігри.

Провідними методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри та вправи, у процесі яких удо­сконалюються всі компоненти звукової культури мов­лення. Щоб навчити дітей правильно і чітко вимовляти звуки, слід проводити такі ігри: «Вимов так, як я», «Оркестр», «Назви і відгадай», «Магазин», «Комар», «Прокатаємось на конику», «Жуки», «Літаки», «Що сказав (взяв) Петрушка?», «Виправ Незнайку», «Допомо­жемо Буратіно», «Чого не вистачає?», «Луна», «Паро­воз», «Підкажи Петрушці звук», «Ось так вимовляються звуки».

Розвитку фонематичного слуху сприяють ігри: «Ти­ша», «Телефон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика», «Що як звучить», «Відгадай звук», «Упізнай, хто це». Для підготовки правильної вимови шиплячих звуків (ш, ж, ч) виконують відповідні вправи. Наприклад:

Вправа 1. Підняти язик до верхньої губи, потім опустити на нижню і повернути його у вихідне положення.

Вправа 2. Висунути язик якомога вужче і потім широко його розпластати.

Вправа 3. Для того щоб язик був широкий і спо­кійний, треба притиснути його губами п'ять-шість разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім відкрити рота і потримати широкий язик у спокійному положенні. Вихователь у іи*її час лічить від одного до десяти.

Для розвитку мовного дихання доцільно провести дидактичні вправи на здування з долоні пелюсток, шма­точків паперу, кульок, вати, пушинок кульбаби. Слід та­кож виконати вправи на: перекочування силою видиху­ваного повітря ватної кульки по столу, підтримування пушинок у повітрі силою видиху, утворення бульбашок на воді Крім того, можна використати вправи: «Дмухай на метелика», «На гойдалці», «Гарячий чай», «Рубання дров», «Мильні бульбашки». У дітей трьох-чотирьох ро­ків тривалість видиху повинна відповідати фразі з двох-трьох слів, у п'ять-шість років — з двох — п'яти слів. Тривалість у часі між видихом і вдихом має дорівню­вати фразі «достатньо, ще раз».

З метою закріплення звукової вимови використову­ють чистомовки. Вихователь може сам скласти їх на ко­жний звук.

З дітьми середньої та старшої груп можна вивчити скоромовки. Наприклад: У маленької Сані перекинулись сани, тепер у Сані нові сани; Орел на горі, перо на орлі.

Методика заучування скоромовок така: нову скоро­мовку вихователь вимовляє сам повільно, чітко, виділя­ючи інтонаційно звуки, які повторюються. При цьому перед дітьми ставить завдання: слухати уважно, запам'я­тати, який звук повторюється. Далі вихователь ще двічі промовляє повільно скоромовку, а потім швидко. На на­ступному занятті ставиться завдання промовляти скоро­мовки то голосно, то тихо, то швидко, то повільно.

Для ознайомлення дітей з артикуляційним апаратом вихователь може придумати казочку про веселого язичка в різних варіантах. Наприклад: «Жив-був собі у своєму будиночку веселий язичок. А що це за будиночок був у нього? Це рот. Веселий язичок був дуже пустотливий і цікавий, тому любив виглядати із будиночка. [Показ рухів язика, спонукання дітей-до виконання таких же рухів]. А будиночок дуже сердився на нього і своїми дверцятами не пускав язичок. Що ж це за дверцята? Це ж наші зуби і губи. Давайте, діти, випустимо язичок за перші (потім другі) дверцята будиночка і закриємо їх [виконання вправ]. Стомився наш язичок і ліг собі у своє ліжечко. Спочатку на спинку, а потім на бочок. Зробіть і ви так, діти [виконання вправ дітьми]. При­йшла ніч, будиночок закривається; спочатку закриваємо другі дверцята, потім перші, а язичок нехай спить у ліжечку на спинці, і т. ін.».

Доцільно використовувати також художні оповідан­ня, які містять матеріал для звуконаслідування (Є. Пер-мяк «Хто?», Ю. Старостенко «Синиці-трудівниці», Є. Ча-рушин «Як хлопчик Женя навчився вимовляти літеру р», Д. Герасимчук «Струмочок», Є. Щим «Як птахи спі­вають» та ін.).

Рухливі ігри із звуконаслідуванням, словами, піс­нями слід використовувати тоді, коли діти вже вміють вимовляти важкі звуки, але звуковимова ще не стійка. Під час рухливих ігор діти без утоми співають, імітують звуки машин, голоси тварин, птахів. Наприклад, у грі «Хто тут живе?» три- і чотирирічні діти групами іміту­ють квохтання курей, ґелґотання гусей, гарчання собак; вихователька стежить за правильною артикуляцією.

Дітям старшого віку подобаються хороводні ігри, які варто проводити не лише під час музичних занять, а й на прогулянках, зранку під час прийому, увечері. В них діти спокійно рухаються, співають знайомі пісні (ігри «Галя по садочку ходила», «Калина», «Караван», «Бу­бон»). Рухливі ігри проводяться щодня, це дає змогу систематично вправляти мовно-руховий апарат, мовний слух та увагу дітей.

Дата добавления: 2015-10-21