Ведення бесіди.

Тон розмови слід задавати абсолютно природним, безперервним, плавним, але, у жодному разі, не допитливим і грайливим, це означає, що потрібно бути знаючим, але не педантичним, веселим, але не слід шуміти, необхідно бути ввічливим, але не можна перебільшувати ввічливість.

В "вищому світі" етикет спілкування дозволяє говорити про все, але не можна заглиблюватися в що-небудь. При розмові слід уникати всілякої серйозної полеміки, особливо це стосується розмов про релігію і політику.

Не менш необхідною умовою для вихованого та ввічливого людини є вміння слухати. Якщо ви будете вміти уважно слухати розповідь, не перебиваючи оповідача, вміти показувати свою зацікавленість до місця питаннями, на кшталт: "І що ж сталося далі? "," Це неймовірно! Як таке могло статися? "," І як же ви з цим впоралися? ", То будь-якій людині буде приємно розмовляти з вами.

Не намагайтеся придушувати свого співрозмовника ерудицією. Ніхто не хоче відчувати себе дурнішим, ніж інші. Але якщо ви про що-небудь не знаєте, не треба соромитися говорити про це. Більшість людей любить розповісти про щось, чого не знають їхні співрозмовники.

В суспільстві не можна починати говорити про себе, поки про це спеціально не попросили. Але й при такому розкладі необхідно бути скромним, не переоцінювати себе і свої можливості.

Не слід розмовляти на великій відстані, цим ви привертаєте увагу оточуючих людей, але й не варто спілкуватися "впритул".

Нормативність - це дотримання правил усного та писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, це дотримання загальноприйнятих стандартів. Наше завдання - розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови.
Структуру мовного етикету визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій, які властиві всім мовцям: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо. З-поміж них вирізняють ті, що "вживаються при зав'язуванні контакту між мовцями - формули звертань і вітань; при підтриманні контакту - формули вибачення, прохання, подяки та ін.; при припиненні контакту - формули прощання, побажання тощо. Це - власне етикетні мовні формули".

Публічне мовлення та його види.
Публічне мовлення – один із жанрових різновидів мовленнєвої діяльності, своєрідний за своєю природою, якісними характеристиками, місцем серед інших видів мовлення. Увага лінгвістів до публічного мовлення зумовлена тим значенням, якого воно набуває насамперед завдяки своїй багатофункціональності та поширенню актуальної інформації.
Залежно від сфери комунікації – наукової, ділової, інформаційно-пропагандистської, соціально-побутової, релігійної розрізняють такі роди і види професійної публічної мови:
1) академічне красномовство (наукова доповідь, лекція, повідомлення);
2) соціально-політичне красномовство (доповідь, виступ, промова, огляд);
3) дипломатичне красномовство (промова на міждержавних та міжнародних рівнях);
4) судове красномовство (промови у суді);
5) соціально – побутове (ювілейна промова, похоронна, застільне слово);
6) церковно-богословське красномовство (проповідь, лекції, промова).

ТЕМА 8 Академічне ораторське мистецтво

Головні якості академічного красномовства

Головні риси академічного красномовства − доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка, позбавлена будь-якої двозначності, термінологія. Наука, як відомо, є точним описуванням реальних, матеріальних явищ світу. Наукове описування цих явищ в усному слові і живить академічне красномовство

Академічне красномовство поділяється на три різновиди:

· власне академічне (наукова доповідь, реферат, огляд);

· вузівське красномовство (лекція);

· шкільне красномовство (розповідь, бесіда, опис тощо)

Лекція – головний вид академічного красномовства

Академічне красномовство - один із найдавніших видів ора-торського мистецтва, зокрема у риторичній традиції слов'ян. Про-світницька діяльність Ярослава Мудрого, князя Володимира та ба-гатьох інших видатних діячів культури закладала основи академіч-ного (шкільного, вузівського) красномовства. Видатні науковці, зо-крема Феофан Прокопович, Іоаникій Галятовський, Григорій Ско-ворода, Михайло Ломоносов, Петро Могила та інші були не лише творцями, а й пропагандистами наукових знань, які вони прагнули наблизити до найширших народних мас. Академічне красномовство поділяється на три види: 1)власне академічне (наукова доповідь, реферат, огляд, дискусія); 2)вузівське красномовство (лекція, цикл лекцій); шкільне крас-номовство (шкільна лекція, розповідь, опис, бесіда тощо).
Питання вузівського красномовства вчителя досліджували бага-то вчених, вони відзначали могутній етико-естетичний, пізнавально-виховний потенціал живого слова вчителя, що було спрямоване не лише до розуму, а перш за все, до серця вихованців. Педагогічна та риторична спадщина А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, Івана Огієнка, С. П. Іванової, Є. О. Ножина, Ю. В. Рождественського та інших справила значний вплив на формування академічного красно-мовства вчителя, вихователя, лектора в нових демократичних умовах.

ТЕМА 9 Проблеми українського правопису і культури мови

Дата добавления: 2015-10-21