Запам’ятайте!

1. Активних дієприкметників на -ший, -вший в українській мові немає: рос. сделавший; прибывший; бывший; уснувший; укр. той, що зробив; прибулець; колишній; заснулий.

2. Активні дієприкметники теперішнього часу на - учий ( - ючий) не характерні для сучасної української літературної мови і є маловживаними. Вони утворюються не від усіх дієслів і дуже рідко керують залежними словами. Трапляються в науковій термінології (випускаюча кафедра, описуючий пристрій, узагальнюючий виступ, дестабілізуючі чинники), у художніх творах (синіючі далі).

В українській мові збереглися лише деякі давні дієприкметники теперішнього часу на -учий (-ючий), ачий (-ячий), що перетворилися вже на якісні прикметники, тобто виражають постійну ознаку предмета, причому здебільшого в інтенсивному вияві. Це – співучий (співучий народ), живучий (живуча істота), родючий (родючий ґрунт), палючий (палюче сонце), кусючий (кусюча муха), лежачий (лежачий камінь), ходячий (ходячий анекдот), зрячий (зряча людина), терплячий (терплячий чоловік) та ін.

Порушенням літературної норми є поєднання вищого ступеня прикметника з родовим відмінком іменника без прийменника (він дужчий тебе, яблуня вища груші) або вживання вищого ступеня з відносно-питальним займенником чим (я спокійніший, чим ти). Ці похибки виникають під впливом російської мови, в якій такі конструкції становлять літературну норму.

Досить часто трапляються випадки контамінації (змішування) простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший. Літературними є форми: більш легкий, легший, найбільш легкий, найлегший, більш простий, простіший, найбільш простий, найпростіший.

3. Поширена помилка — неправильне узгодження простої форми вищого ступеня, як-от: мій брат вище, ніж ти; Валя стала набагато серйозніше; ці яблука дешевше від тих. У реченнях потрібно вжити форми вищий, серйозніша (серйознішою), дешевші, бо в українській мові проста форма вищого ступеня має категорії роду, числа, відмінка й узгоджується за ними, наприклад: “Гарячіше сонце в нашому дитинстві, ласкавіше, голубіше, ближче небо, золотіші зорі, різноманітніший, цікавіший, багатіший увесь широкий світ” (Степан Васильченко). Зазначена помилка виникає під впливом російської мови, в якій, на відміну від української, проста форма вищого ступеня не змінюється за родами, числами, відмінками: вечер (ночь, утро) сегодня теплее, чем вчерашний (-яя,— ее); их дом (квартира, село, окно) больше, чем у нас. Від відмінюваних ступеневих форм прикметника треба відрізняти невідмінювані прислівникові форми. “Краще гірка правда, ніж солодка омана” (Микола Олійник); “Краще своє латане, ніж чуже хватане” (прислів’я); “Краще гірка правда, ніж солодка брехня” (прислів’я). У цих прикладах (двокомпонентних реченнях з некоординованими головними членами) слово краще — це прислівник, який, звичайно, не узгоджується з підметом.

Випадки неузгодження вищого ступеня прикметників трапляються й у творах письменників-класиків, наприклад: “Аж страх погано У тім хорошому селі: Чорніше чорної землі Блукають люди...” (Тарас Шевченко); “Завжди величніше путь На голгофу, ніж хід тріумфальний...” (Леся Українка).

а) власне кількісні — називають кількість окремих предметів: нуль, один, три, п'ятнадцять, сто двадцять, мільйон, трильйон, квадрильйон;

б) дробові — називають кількість частин предмета: одна десята, дві треті, сім двадцятих, пів, півтора, півтораста;

в) збірні — називають кількість сукупних предметів: двоє, обидва, обоє, четверо, десятеро, двадцятеро, тридцятеро, двійко, четвірко;

г) неозначено-кількісні — вказують на приблизну кількість: багато, мало, немало, чимало, кілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот.

Числівник один, крім власне числового значення, у контексті може мати ще значення:

а) прикметника «самотній»: Один я на світі без роду доля — стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко);

б) прикметника «єдиний», «спільний»: Воля одна в нас, і одна в нас мета (М. Рильський);

в) займенника «той самий»: Чи їде, чи ходить, — на одне виходить (Нар. творчість);

г) займенника «якийсь»: Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка).

Порядкові числівники вказують на порядок предметів при лічбі і відповідають на питання к о т р и й? За своєю формою й синтаксичною роллю вони близькі до прикметників (тому їх іноді відносять до прикметників): перший, п'ятий, десятий, сотий, тисяча дев'ятсот тридцять другий, п'ятдесятидвохмільйонний.

---

Дата добавления: 2015-10-21