Мусиш побувати в Чигирині

Треба залишити все: вічну гризоту про недолуге життя,щоденні нарікання, що навколо так багато поганих людей і вони, бач, щасливі, а ти хороший і нещасний.Просто взяти й зупинити своє звичне життя й негайно, не роздумуючи, у будь-який спосіб поїхати в Чигирин!

Ідеально- вирушити туди пішком, якщо маєш час і хоч якусь волю. Коли дотупаєш цими битими дорогами, якими ходять і їдуть українці вже понад дві тисячі років,ти раптом відчуєш,що, увійшовши в Чигирин, став інший.Ти став трохи нижчим на зріст і кремезнішим- точно таким, щоб поміститися в старезну козацьку свитку, яку побачив у єдиному в країні музеї Богдана Хмельницького (тобі щодно тут розповіли, що наші предки були саме не такі, як їх малюють).Тобі стало життєво важливо дізнатися, де ж поділася труна з Богдановим тілом з-під пам`ятної плити в його церкві в Суботові.Тобі захотілося спуститися пошукати його в ті підземні тунелі під Чигирином, куди ніхто не спускався.Ти раптом відчуваєш, що там, під землею, точно є життя й живі козаки, вони ждуть нас. І ти стоїш над цією дірою- входом у Холодному Яру й підставляєш лице під холодний вітер, що дме з тунелю, і думаєш собі: «Треба взяти побільше вогню й туди залізти, бо раз звідти дме, то десь є вихід».І ти розумієш, що в тебе вже точно є вихід з усіх ситуацій, що ти їх іще вранці не міг пережити.

Ти хочеш, щоб чигиринці домоглися відбудови Богданої резиденції- хай тут буде літня столиця всіх президентів, що судилася в Україні. Ти хочеш, щоб всі побачили п`ятдесятишести кілометровий височенний вал, насипаний руками козаків, і зрозуміли, що загадка Єгипетських пірамід- це модно, але не так уже й оригінально. Тут поламалася, бо не витримала, сучасна техніка, якою намагалися повторити роботу тих наших прадідів.Ти раптом сказав це слово «прадід»інакше, ніж досі тепліше й з жалем, що раніше не прийшов сюди до прадідів.

Ти обнімав із друзями тисячолітнього дуба,яких не буває на світі.А тут він є.І, щоб він не вмирав, йому під коріння закопали цілого коня.Це було жертвоприношення.І дуб живе тільки не родить більше жолудів.

Ти подумав, що банально втішав свою слабкість тим, що поганих людей, мовляв, більше й вони сильніші. Ти просто не там ходим по життю.Ось чигиринці ходять, співають, підсипають тобі третю порцію юшки, розказують про місцевого діда, що в сімдесят років написав свій перший роман, його викликали до Києва на зліт молодих письменників.

Ти їхав додому, розуміючи, що кожен українець хоча б раз у житті мусить приїхати в Чигирин, щоб пізнати себе й стати мудрішим і кращим.

Дата добавления: 2015-10-21