Приклади фінансової інформації, коефіцієнтів і показників, загальновживаних при аналізі фінансового стану та результатів діяльності банку

Є велика кількість фінансових коефіцієнтів, які використовують для аналізу фінансового стану і результатів діяльності банку. Хоча такі коефіцієнти дещо різняться залежно від країн і банків, їхня основна мета залишається незмінною — надати критерії оцінки результатів діяльності порівняно з попередніми роками, бюджетом та показниками інших банків. Аудитор розглядає коефіцієнти одного банку в контексті подібних коефіцієнтів інших банків, про які він отримав чи може отримати достатню інформацію.

Як правило, всі коефіцієнти поділяють на такі категорії:

• якість активів;

• ліквідність;

• прибутковість;

• достатність капіталу;

• ринковий ризик;

• ризик при консолідуванні боргу.

Далі наведено ті загальні коефіцієнти, з якими, найімовірніше, матиме справу аудитор. Багато інших детальніших коефіцієнтів зазвичай розробляє управлінський персонал для допомоги в аналізі стану й результатів діяльності банку, а також різних категорій його активів і зобов'язань, підрозділів банку та сегментів ринку.

а) Коефіцієнти якості активів:

• відношення збитків за позиками до загальної суми позик;

• відношення суми позик, зобов'язання за якими, не виконуються, до загальної суми позик;

• відношення резервів на збитки за позиками до суми позик, зобов'язання за якими не виконуються;

• покриття збитків за позиками доходами банку;

• збільшення відношення резервів на збитки за позиками до валового доходу;

• обсяг, концентрація кредитного ризику, створення резервів.

б) Коефіцієнти ліквідності:

• відношення грошових коштів і ліквідних цінних паперів (наприклад, із строком погашення до 30 днів) до загальної суми активів;

• відношення грошових коштів, ліквідних цінних паперів та високоліквідних цінних паперів до загальної суми активів;

• відношення зобов'язань за міжбанківськими внесками і депозитами ринку короткострокових зобов'язань до загальної суми активів.

Коефіцієнти прибутковості:

• дохід на одиницю активів за середньої вартості активів;

• дохід на одиницю капіталу за середньою сумою капіталу;

• чиста відсоткова маржа як відношення відсоткового доходу до середньої суми активів і середньої вартості активів, які приносять

дохід;

• відсотковий дохід у відсотковому відношенні до середньої вартості активів, що приносять відсотковий дохід;

• відсоткові витрати у відсотковому відношенні до середньої вартості зобов'язань, за якими нараховуються відсотки;

• невідсотковий дохід у відсотковому відношенні до середньої вартості умовних зобов'язань;

• невідсотковий дохід у відсотковому відношенні до середньої вартості активів;

• невідсоткові витрати у відсотковому відношенні до середньої вартості активів;

• невідсоткові витрати у відсотковому відношенні до операційного прибутку.

Коефіцієнти достатності капіталу:

• капітал у відсотковому відношенні до загальної суми активів;

• капітал першого порядку у відсотковому відношенні до суми активів, зважених за рівнем ризику;

• загальний капітал у відсотковому відношенні до суми активів, зважених за рівнем ризику.

Ринковий ризик:

• концентрація ризику в конкретних галузях чи географічних регіонах;

• сума активів, вразливих до ризику;

аналіз різниці між активами і зобов'язаннями банку з відповідними, строками та аналіз тривалості кредитів (в основному аналіз погашення і впливу змін відсоткових ставок на прибутки або власні кошти банку);

• порівняльний обсяг зобов'язань і фінансових зобов'язань;

• вплив зміни відсоткових ставок на прибутки або власні кошти банку. Ризик при консолідації боргу:

• відношення коштів на рахунках клієнтів до загальної суми коштів на рахунках (клієнтів і міжбанківських);

• строки погашення;

• середня відсоткова ставка за запозиченнями

ДОДАТОК 4

Ризики та проблеми гарантованого розміщення цінних паперів і брокерських операцій з цінними паперами

Гарантоване розміщення цінних паперів

Багато банків надають такі фінансові послуги, як відкрите розміщення цінних паперів, або надають допомогу з індивідуального розміщення цінних паперів. Банки, що провадять таку діяльність, можуть бути вразливими до значних ризиків, які мають наслідки для аудиту. Такі види операцій та пов'язані з ними ризики досить складні, тому слід розглянути консультації експертів з цих питань.

Тип цінних паперів, що розміщують, а також структура пропозиції впливають на ризики, притаманні операціям з розміщення цінних паперів. Розміщення цінних паперів може бути структуроване у такий спосіб, що вимагатиме придбання частини запропонованих позицій гарантом розміщення цінних паперів. Це призводить до необхідності фінансування непроданої частини та означає вразливість суб'єкта господарювання ринковому ризику щодо права власності.

Юридичний і нормативний ризик — також важливий елемент, що залежить віл юрисдикції, в якій здійснюється пропозиція цінних паперів. Приклади зон юридичного та нормативного ризику охоплюють ризик суттєвих викривлень для гаранта розміщення цінних паперів, які можуть бути у документі пре реєстрацію цінних паперів чи емісійному проспекті, а також у місцевих нормативних актах, що регулюють розміщення та операції з відкритого розміщення. Ці зони також охоплюють ризики, які виникають через операції: використанням конфіденційної інформації та маніпулювання на ринку з боку управлінського персоналу чи працівників банку. Індивідуальне розміщенні здійснюють, як правило, через банки-агенти, тому це приводить до менше:, ризику, ніж ризик, пов'язаний з відкритим розміщенням цінних паперів. Проте аудитор розглядає місцеві нормативні акти, що регулюють індивідуальні розміщення.

Брокерські операції з цінними паперами

Багато банків беруть участь також у брокерській діяльності з цінними паперами, яка містить надання допомоги щодо операцій з цінними паперами клієнтів. Як із розміщенням цінних паперів, банки, що здійснюють таку діяльність (як брокер, дилер чи обидва), можуть бути вразливими до значних ризиків, які мають наслідки для аудиту. Таки види операцій та пов'язані з ними ризики досить складні, тому слід розглядати консультації експертів з цих питань.

Типи послуг, що пропонують клієнтам, і методи, які використовують надання, визначають тип та рівень ризику, притаманного брокерських

операціям з цінними паперами. Кількість фондових бірж, з якими банк веде справи та на яких здійснює операції для клієнтів, також впливає на структуру ризику. Часто пропонують таку послугу — пролонгацію кредиту клієнтам, які придбали цінні папери, сплативши лише частину вартості цінних паперів, що призводить до кредитного ризику для банку. Ще одна загальна послуга — діяти як банк-депозитарій для цінних паперів, якими володіють клієнти. Банки також вразливі до ризику ліквідності, пов'язаному з брокерськими операціями фінансування за допомогою випуску цінних паперів. Пов'язані з цим чинники аудиторського ризику подібні наведеним у додатку 5 «Ризики та проблеми управління активами».

Юридичний і нормативний ризик — також важливий елемент, що залежить від юрисдикції, в якій здійснюються брокерські операції з цінними паперами. Це: може бути розгляд звітності банку регуляторним органам, звіти аудитора безпосередньо регуляторним органам, а також у контексті ризику репутації та фінансового ризику, які можуть виникати у разі порушень банком нормативних актів.

ДОДАТОК 5

Ризики і проблеми приватних банківських операцій та управління активами

Приватні банківські операції

Надання банківських послуг вищого рівня приватним особам, як правило особам з великим власним капіталом, відоме як приватні банківські операції. Часто такі особи можуть жити в іншій країні, ніж країна, де знаходиться банк. До аудиту діяльності приватного банку аудитор знає основні заходи контролю такої діяльності. Аудитор розглядає ступінь здатності банку визнавати ризик репутації та юридичний ризик і управляти ними. Вони можуть бути пов'язані з неадекватною обізнаністю й розумінням приватного та ділового життя клієнтів, джерела багатства і використання приватних банківських рахунків. Аудитор розглядає:

• чи включає нагляд управлінського персоналу за приватною банківською діяльністю створення відповідної корпоративної культури. Крім того, управлінський персонал високого рівня має встановлювати загальні та конкретні цілі, а старший управлінський персонал має активно дотримуватися корпоративної політики і процедур;

• політики і процедури з приватної банківської діяльності мають бути у письмовій формі та містити інструкції, достатні для адекватного знання клієнтів банку. Наприклад, потрібно, щоб політики та процедури вимагали, щоб банк отримував посвідчення особи та основну попередню інформацію про клієнтів, визначав джерела багатства клієнтів і напрями діяльності просив рекомендації, контролював направлення клієнтів та ідентифікував підозрілі операції. Банку також слід мати кредитні політики та процедури у письмовій формі, в яких зазначені, серед іншого, проблеми, пов'язані з відмиванням злочинно отриманих грошей, наприклад кредитуванні забезпечене грошовою заставою;

потрібно, щоб практика управління ризиками та системи моніторинг підкреслювали важливість отримання та зберігання документів, що стосуються клієнтів, і важливість попереднього обстеження при отримана додаткової інформації, наданої клієнтом чи його представником. Невід'ємною від надійних приватних банківських операцій є необхідність_; дотримання вимог з установлення особи клієнта. Інформаційні системи мають контролювати всі аспекти приватних банківських операцій баню Вони включають системи, які надають управлінському персоналу вчасну інформацію, необхідну для аналізу й ефективного управління приватною банківською діяльністю, а також системи, які дають можливість управлінському персоналу контролювати рахунки з метою виявленні підозрілих операцій і надавати звіти про будь-які такі випади правоохоронним органам та інспекторам з банківського нагляду згідно з нормативними чи законодавчими актами.

Аудитор аналізує оцінені рівні властивого ризику та ризику контролю, пов'язані з приватними банківськими операціями, при визначенні характеру, часу й обсягу процедур по суті. Наведений нижче перелік визначає багато із загальних чинників аудиторського ризику, які слід враховувати при визначенні характеру, часу та обсягу процедур, які треба виконати. Оскільки приватні банківські операції часто пов'язані з управлінням активами, чинники аудиторського ризику, що стосуються діяльності з управління активами, також наводяться далі.

• Дотримання вимог нормативних актів. Приватні банківські операції в багатьох країнах дуже регламентовані. Це може бути перевірка звітності, що надається органам державного регулювання клієнтом, звіти, що надаються органам державного регулювання безпосередньо аудитором, а також перевірка в контексті ризику репутації та фінансового ризику, які можуть виникнути, якщо банк порушує нормативні акти. Крім того, характер приватних банківських операцій може підвищити чутливість банку до відмивання злочинно отриманих грошей, тому може підвищити операційний, нормативний ризики та ризик репутації, які можуть мати наслідки для аудиту.

· Конфіденційність. Як правило, це особливість приватних банківських операцій. Крім звичайної таємниці, яка властива взаємовідносинам між банком і клієнтом у більшості країн, у багатьох юрисдикціях, де приватні банківські операції є звичайними, існує додаткове законодавство щодо таємниці банківських операцій, яке може обмежувати доступ до інформації::ро клієнтів для органів державного регулювання, податкових органів чи поліції, у своїй власній чи інших юрисдикціях. Банк може намагатися збмежити доступ аудитора до прізвищ приватних клієнтів банку, що впливає на здатність аудитора визначити операції з пов'язаними сторонами. З цим також пов'язана проблема того, що клієнт може звернутися до банку з проханням не надсилати.кореспонденцію, включаючи виписки з банківського рахунку («зберігання кореспонденції»). Це заважатиме можливості аудитора отримати докази щодо повноти і точності та, за відсутності адекватних альтернативних процедур, аудитор розглядає наслідки цього для аудиторського звіту.

• Шахрайство управлінського персоналу. Сувора конфіденційність і приватний характер взаємовідносин у приватних банківських операціях може знизити ефективність заходів внутрішнього контролю, які забезпечують повний контроль над працівниками, що мають справу з приватними справами клієнтів. Висока особиста довіра, яка може існувати

• аж клієнтом і його приватним банкіром, також може підвищувати ризик, оскільки багатьом приватним банкірам надається деякий ступінь; постійності в управлінні справами його клієнтів. Цей ризик збільшується залежно від того, наскільки регулярно клієнти можуть перевіряти свої справи, як зазначено вище.

• Послуги, призначені для передачі деякого ступеня права власності / управління активами третім сторонам, вюіючаючи трасти та інші подібні юридичні угоди. Такі угоди не обмежуються взаємовідносинами у приватних банківських операцій, проте вони є загальнопоширеними. Для банку ризик полягає в тому, що умови трасту чи іншої юридичної угоди не виконуються чи не відповідають вимогам застосовних законів. Це може призвести до можливих зобов'язань банку перед бенефіціарами. Заходи контролю в цій сфері особливо важливі з огляду на те, що помилки часто ідентифікують лише в тому разі, якщо угода про траст або інша угода закінчується, можливо, через десятиріччя після її укладення. Часто також приватні банкіри беруть участь у складанні заповітів чи інших заповідальних документів та виступають у ролі виконавців заповітів. Неналежне складання заповіту може мати фінансові наслідки для банку. Потрібно, щоб у цій сфері, а також у сфері моніторингу діяльності виконавців існували заходи контролю. Аудитор розглядає, чи є будь-які зобов'язання щодо послуг, інформація про які не розкрита. Вимоги конфіденційності також можуть впливати на можливості аудитора отримати достатні й відповідні аудиторські докази, і якщо це так, аудитор розглядає наслідки для аудиторського звіту. Нарешті, угоди про трасти і подібні їм угоди, укладені з приватними банками, часто передають третім сторонам. Аудитор перевіряє, чи залишаються чинники ризиків у послугах залучених сторін, а також перевіряє процедури, необхідні для розуміння ризиків і взаємовідносин та оцінює заходи контролю за залученими зовнішніми постачальниками послуг і в їх організаціях.

• Кредитний ризик. Кредитний ризик часто ускладнюється при наданні приватних банківських послуг через характер вимог до позик клієнтів. Наведені далі послуги часто утруднюють оцінку кредитного ризику: структура механізму кредитування (кредитні операції з кількома цілями, що пов'язано з проблемою вимог до клієнтів у таких сферах, як оподаткування, нормативні акти, хеджування тощо); незвичайні активи, надані як застава (наприклад, колекції творів мистецтва, майно, яке легко реалізується, нематеріальні активи, вартість яких залежить від майбутніх грошових потоків); довіра до особистих гарантій («кредитування на основі довіри до клієнта»).

• Безпечне зберігання. Приватні банки часто надають послуги з безпечного зберігання інвестиційних активів чи цінностей клієнтів. Пов'язані з цим чинники аудиторського ризику подібні викладеним далі в «Управлінні активами».

Управління активами

Наведені нижче чинники ризику надані у вигляді міркувань при плануванні - стратегії та виконанні аудиту діяльності банку з управління активами. Воно охоплює управління коштами, управління пенсійним фондом, інструментами передачі деякого ступеня права власності на активи / контролю за активами сторонам, включаючи трасти або інші подібні угоди тощо. Перелік не є вичерпним, оскільки індустрія фінансових послуг швидко змінюється.

· Аудит менеджера з управління активами та самих активів виконують різні і Майорські фірми. Результати діяльності менеджера з управління активами: самі активи, як правило, тісно пов'язані. Легше ідентифікувати і зрозуміти наслідки проблеми, що виникає в одному банку з фінансовою звітністю іншого, якщо їхній аудит виконує та сама аудиторська фірма або якщо укладено угоди на дозвіл відповідного обміну інформацією між двома - ангорськими фірмами. Якщо відсутня вимога аудиту як активів, так і менеджера з управління активами або якщо неможливий відповідний доступ до другої аудиторської фірми, аудитор розглядає, чи зможе він -: сформулювати повне судження.

· Фідуціарна відповідальність перед третіми сторонами. Неналежне правління коштами третіх сторін може мати фінансовий вплив чи вплив на репутацію менеджера з управління активами. Питання, які належать до цієї категорії, можуть охоплювати:

неналежне ведення бухгалтерського обліку;

o неадекватні заходи контролю за захистом та оцінкою вартості активів;

o недостатні заходи контролю із запобігання шахрайству з боку менеджера, який управляє фондами;

o неприйнятне відокремлення — фізичне та юридичне — коштів клієнта від коштів менеджера чи коштів інших клієнтів (часто це законодавчий аспект);

o неприйнятне відокремлення інвестицій клієнтів від власних інвестицій менеджера (особистих чи корпоративних або обох типів) чи інвестицій інших клієнтів;

o неприйнятний розподіл обов'язків між персоналом банку з управління активами та персоналом, що здійснює інші банківські операції;

o недотримання розпоряджень клієнтів чи вимог інвестиційної політики, згідно з якими, як передбачалося, управляють активами;

o недотримання вимог звітності (договірних чи законодавчих), яка надається клієнтам.

· Розглядаються політики та заходи контролю щодо прийняття клієнтів; інвестиційних рішень; дотримання інструкцій клієнтів; конфліктів

інтересів; дотримання вимог законодавчих актів; відокремлення та безпечне зберігання фондів і відповідна звітність про активи й операції клієнтів.

• Винагороди менеджерам з управління фондами. Менеджери з управління фондами мають великі можливості приймати нераціональні чи незаконні ділові рішення, причиною яких є прагнення до особистого збагачення за допомогою угод про премії чи матеріальне заохочення.

• Технології. Технології необхідні для діяльності більшості компаній з управління активами, тому перевіряють захищеність, повноту та точність даних і введення даних, якщо заходам контролю за комп'ютерами, а також загальному середовищу контролю можна довіряти з погляду аудиту. Перевіряються також, чи існують відповідні заходи контролю для забезпечення відокремлення реєстрації операцій за дорученням клієнтів від власних операцій банку.

• Глобалізація та міжнародна диверсифікація. Це характеристики багатьох менеджерів з управління активами, що можуть призвести до додаткових ризиків унаслідок різноманітності практики в різних країнах стосовно таких питань, як правила з ціноутворення та зберігання, нормативні акти, юридичні системи, ринкова практика, норми розкриття інформації та стандарти бухгалтерського обліку.

Глосарій термінів

Приховані резерви (Hidden reserves)- Деякі концептуальні основи фінансової звітності дають можливість банкам маніпулювати відображеним у звітності доходом через переведення сум до резервів, інформація про які не розкривається в ті роки, коли отримують великі прибутки, та переведення сум із цих резервів, якщо зазнають збитків чи отримують незначні прибутки. Відображений у звітності дохід — це сума після таких переведень. Ця практика служить для надання банку вигляду більшої стабільності через зменшення нестійкості прибутків і для допомоги в запобіганні втрати довіри до банку через зменшення випадків, у яких банк відобразив би у звітності низькі прибутки.

Пруденційні коефіцієнти (Prudential ratios)- Коефіцієнти, що використовують регуляторні органи для визначення типів і сум кредитів, які банк може надавати.

Рахунки востро (Vostros)- Рахунки, які утримує банк від імені банку-кореспондента.

Рахунки ностро (Nostras)- Рахунки, які утримує банк-кореспондент від імені банку

Резерв (Рovision) -Коригування до балансової вартості активу для врахування чинників, які можуть зменшити цінність активу для суб'єкта господарювання. Іноді називають забезпеченням.

Тестування з вантаженням (Stress testing)- Тестування моделі оцінки за допомогою застосування припущень і вихідних даних за відсутності нормальної ринкової ситуації та оцінки того, чи все ще обгрунтовані прогнозні дані за моделлю.

Довідкові матеріали

Нижче наведений перелік матеріалів, які можуть бути корисними для аудиторів фінансової звітності банків.

Базельський комітет з банківського нагляду

Publication ЗО: Core Principles for Effective Banking Supervision. Basel, 1997.

Publication 33: Framework for Internal Control Systems in Banking Organisations. Basel, 1998.

Publication 55: Sound Practices for Loan Accounting and Disclosure. Basel, 1999.

Publication 56: Enhancing Corporate Governance in Banking Organisations. Basel, 1999.

Publication 72: Internal Audit in Banking Organisations and the Relationship of the Supervisory Authorities with Internal and External Auditors. Basel. 2000

Publication 75: Principles for the Management of Credit Risk. Basel, 2000.

Publication 77: Customer Due Diligence for Banks. Basel, 2001.

Publication 82: Risk Management Principles for Electronic Banking. Basel, 2001.

Публікації Базельського комітету з банківського нагляду можна завантажити з веб-сторінки Банку міжнародних розрахунків: http://www.bis.org.

Рада з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

МСБО 30 «Розкриття інформації у фінансовій звітності банків та подібних установ» (Лондон 1999 р.)

МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання» (Лондон 2000 р.)

МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи» (Лондон 1998 р.)

МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» (Лондон 2000 р.)

Крім того, багато організацій — членів МФБ опублікували довідкові матеріали s рекомендації щодо банків та аудитів фінансової звітності банків.

Дата добавления: 2015-10-21